Великий і сонячний, прикрашений
стрічками, сухоцвіттям сніп жита чи пшениці – дідух – ще кількадесят років тому
був не тільки окрасою кожної української оселі, але й заміняв нашим дідусям і
бабусям новорічну ялинку. Він приносив у родину святковий настрій, затишок і
символізував добрий урожай, мир і злагоду, достаток у домі.
Традиція ставити дідуха має давнє коріння. Ще в
дохристиянських віруваннях він був утіленням бога Коляди, а також символізував
дух предків, які мали прийти до живих родичів. А давнє християнське трактування дідуха – символ
святого Йосифа, опікуна Святої родини. На Покутті, Гуцульщині та Бойківщині
дідух символізує родоначальника сім’ї – діда, а також усіх предків, які колись
жили. Саме на Святий вечір згадували про всіх родичів аж до сьомого коліна.
Тому впродовж різдвяного тижня господарі щовечора «запрошували до себе всіх,
хто вже відійшов, і на ніч залишали для них на столах поминальні страви – кутю
та узвар, або й узагалі до ранку не прибирали зі столу. Вважалося, що душі
померлих постійно контактують із родиною, допомагають у господарстві, оберігають
домівку, стежать, аби був лад і спокій. За повір’ям, пращури провідують лише ті
сім’ї, в яких шанують їхню пам’ять, тобто ставлять дідуха». Виносили ритуальний
сніп аж напередодні Старого Нового року (13 січня). (За Г.Плугатор)
Дохристиянські уявлення про
створення світу, організацію простору відображаються й у такому різдвяному
атрибуті, як "павук", що "снує" світ - образ
космосу-всесвіту.
За легендою,
павук "заснував" вхід до печери, (за іншою версією довкола дерева), в
якій заховалася Мати Божа із Дитятком від Іродових воїнів, таким чином, врятувавши Святу
Родину від загибелі.
На Лемківщині
та в деяких районах Львівщини виготовляли "павуків" із соломи, яких
підвішували в хаті до сволоку. Могли виготовлятися павуки із
тонких прутиків та дроту. У місцях з'єднання соломинок чіпляли паперові квіти,
свічки тощо. У музеї архітектури та побуту теж є павуки, проте зроблені із
паперу, прикрашені горішками.
"Солом'яні
павуки" - один із найдавніших витворів із соломки й найбільш загадковий. Їхні форми, побудовані на поєднанні множини однакових
модулів, вражають своєю гармонією. Хаос множини солом'яних трубочок уруках майстрів перетворюються в космічно впорядковані диковинні конструкції, начебто в їх руках
створюється Світ.Чітка
гармонія форм та руху покликані оберігати дім та його господаря. Вбираючи в
павутину своєї конструкції все негативне, що мого завадити щасливому життю
сім'ї.(За джерелом: http://life.pravda.com.ua/culture/2010/01/6/36988)
Новий
рік іде до хати... А про рік минулий хочеться згадати. Тим більше, що є про що.
У буденній круговерті він пролетів із шаленою швидкістю, залишаючи право на
спомин. Спогади окутують душу, й
поринаєш у дванадцятимісячну відстань, яка вібрує кожним нервом. Ні, я
не про нервове перенапруження (за свята "відходимо"), а про той
внутрішній щем від пережитого й прожитого. Згадуючи, знову поринаєш у
круговерть Всеукраїнської олімпіади з української мови та літератури, яка
відбулася в Запоріжжі. Принагідно не можу не висловити слова вдячності
колегам-педагогам, які розділили зі мною всю відповідальність від проведення заходу. А як не згадати гімназію "Дивосвіт", колектив якої не пошкодував
ні сил, ні часу, щоб підготувати
подарунки для школярів, учасників олімпіади. Тільки тепер, на відстані часу
усвідомлюєш - ти не сама. Поряд із тобою Ті, на допомогу кого можеш завжди
надіятися, - не підведуть. Вочевидь, учителі української мови та літератури в
Запорізькому краї сильні духом і багаті мудрістю. Звичайно, як не подякувати
Богу за такий щедрий дарунок - дев'ять переможців на ІУ етапі. Це ж результат.
Результат, перевірений часом і виваженістю. Гуртувалися філологи на Оріхівщині,
де МО, яким понад двадцять років опікується Н.В. Красно, презентувало
самодостатність і творчість. І знову ж таки про колег, тепер із Вільнянщини.
Схиляю голову перед їхнім терпінням і
відданістю, якою наділені вони. Дійсно, друзі пізналися в конкурсі. В основі
всього - особистість. Організовуючи фантастичну підтримку, Інна Володимирівна
Дяченко, методист РМК, мабуть, і сама не усвідомила ще, що вона є великим
організатором, і за нею пішли, її почули (згадую, як вона вболівала за своїх
словесників під час перевірки). А Наталя Фастовець?! Це ж треба стільки вкласти енергії,
щоб спонукати словесників Вільнянщини до підтримки мого блогу у веб-конкурсі! Всім, і кожному зокрема, - вдячна. А про
своїх земляків, зокрема Марію Михайлівну та Богдана Івановича Ільницьких, які
зараз отримують заряд від Карпат, а мене енергетично підгодовували протягом
року, варто вже окремий допис робити (і напишу!)...
Не хочу, щоб минуле
переслідувало в році 2014. І сьогодні, спокутуючи перед колегами, які працювали
на спецкурсі, обов’язково надолужу упущене - у "Творчій майстерні" (правда, за новим посиланням (виросли зі
штанців) - сайт: "Камертон філолога: відлуння" )), - оживуть їхні творіння.
Підсумовувати завжди нелегко.
Боїшся когось не згадати добрим словом, випустити частинку із великої частки
отої буденщини, яка, на жаль, стає нашим способом життя. І ніхто не зробить нам
свята, якщо самі на нього не спроможемося. Створімо для себе свято радості
спілкування. Гуртуймося, бо в цьому наша міць і мудрість. З Новоріччям! Хай у
році Синього коня щастям веселковим повниться сповна. Щедрих ужинків нам на мовно-літературній
ниві.
У давнину цей місяць називали «просинцем», бо
після похмурого грудня на небі з’являються острівці блакиті. Нинішня його назва
теж пов’язана з природніми явищами: січень снігом січе, морозом пече, а ще
розсікає зиму навпіл. Народні назви січня: «студень», «трискун», «сніговий»,«сніговик».
Вона
успішна, а ще багата душею... й скромністю. Це про Світлану Іванівну Денисенко,
учителя української мови та літературиОріхівської
ЗОШ І-ІІІ ступенів № 5, директора школи. Якось важко уявити, як ця миловидна жінка може
ввібрати в себе стільки позитиву, а ще надійності. Знаючи її не перший рік,
проте тільки недавно, по-новому, відкриваю її для себе. Спілкуючись, зрозуміла,
вона успішна, бо може зрозуміти, почути. А ще вміє творити... І це про неї :"Як
легко йти з тобою по землі". Доторкнувшись до творчого
дивосвіту вчителя, усвідомлюєш, що саме такі повинні навчати дітей української
мови, стояти біля витоків національної духовності... Хай Світлані Іванівні й у
новому році щедро сіється й рясно збирається на україномовній ниві.
ІІІ місце:Нудьга Юлія Леонідівна (Веселівська районна різнопрофільна гімназія)
Висловлюємо подяку колективу Запорізького Січового колегіуму в особі директора Єршової Валентини Омелянівни за створення атмосфери духовного єднання зі словом. На спомин про свято – фото- та відеощоденник.
20 грудня 2013 року на базі Запорізького
металургійного коледжу ЗДІАвідбувся обласний етап ХІУ Міжнародного
конкурсу знавців української мови ім. П.Яцика
Вітаємо
переможців серед студентів І-ІІ р.а. й запрошуємо до
участі у фінальному етапі:
І місце: Верещага Роксолана Віталіївна
(Оріхівський сільськогосподарський технікум)
І місце: Руденко Володимир Вікторович (КЗ
«Мелітопольське училище культури» ЗОР)
І місце: Балута Віталій Сергійович (КВНЗ
«Запорізький педагогічний коледж» ЗОР)
ІІ місце: Мохненко Анна Олексіївна (КВНЗ «Мелітопольський медичний коледж» ЗОР)
ІІ місце: Іванова Тетяна Геннадіївна (КЗ
«Бердянський медичний коледж» ЗОР)
ІІ місце: Терес Ганна Василівна (КВНЗ
«Запорізький педагогічний коледж» ЗОР)
ІІІ місце: Безручко
Дар’я Віталіївна (СП «Коледж економіки та інформаційних технологій» ПВНЗ ЗІЕІТ)
ІІІ місце: Ємельяненкова Ольга Сергіївна (Економіко-правовий
коледж Запорізького національного університету)
ІІІ місце: Цаларунга Дар’я Олександрівна (КВНЗ
«Запорізький педагогічний коледж» ЗОР)
Щиро вдячні
адміністрації Запорізького металургійного коледжу ЗДІА (директор Самойлов В. Л.)
та педагогічному колективу за сприяння в проведенні обласного етапу конкурсу й
підготовку музичної вітальної програми.