неділя, 18 грудня 2016 р.

В очікуванні дива від святого Миколая

Млосні спомини дитинства ятрять серце. Згадую, як очікувала на прихід святого Миколая, який міг виконати будь-яку забаганку. Правда, сільська дитина двадцятого століття мала приземнені бажання: санчата, "іграшки" на ялинку, рукавички... Однак саме вони стимулювали до послуху, до неймовірного старання заслужити увагу святого Миколая завітати до оселі, де мешкає дитяча послушність... І щораз була щаслива - мої старання не проходили намарне. Бажання здійснювалося. А наступного дня у школі, ховаючись, щоб не побачив учитель, з-під парти хизувалися своїми гостинцями від Миколая. Все відійшло в минуле, онак, до цих пір, просинаючись, просовуєш руку під подушку... І згадую, як умів дивувати Миколай: висунута стрічечка із-за фіранки,якою зав'язано торбинку з подарунком; санчата під ліжком із вимріяними ялинковими прикрасами... Шкода, що дитинство закінчується, коли відходять у вічність батьки, але віра в дива залишається. 
Я виросла на щасливому березі дитинства, викохана мудрістю й любов'ю матусі й татуся... Щиро хочу побажати всім у переддень свята Миколая здійснення мрій. Вітаю Микол, Миколаївних, Миколайовичів з іменинами (мій дідуь Микола був взірцем доброти, мудрості).  Усім послушним... У цей день матері моляться за синів. А більше про свято від В.Скуратівського та Фонду розвитку народних мистецтв




Тридцять одна радість у Запоріжжі конкурсному

Сьогодні морозець щиро обціловував усіх, хто занурювався в суботні клопоти. Однак для 121 учасника обласного етапу УІІ Міжнародного мовно-літературного конкурсу ім. Т.Шевченка Морозенко виявив неабияку увагу й повагу, розуміючи всю відповідальність, з якою вони поспішали на інтелектуальну гостину в ЗОШ № 92.  І насправді день видався приємним на радість зустрічі й знайомства. Малеча й дорослі, розчервонілі та усміхнені, впевнено вливалися в конкурсний гурт, заходячи в актову залу. Дотримуючись наших традицій, ми вітали переможців минулорічних випробувань (а їх, нівроку, (!) було в нас п’ятнадцятеро най-най-найрозумніших, най-най-найкреативніших у великій конкурсній міжнародній родині!).  А вони, натомість, щедро ділилися своїм успіхом, новонародженими поезіями, словами вдячності своїм учителям за виваженість і мудрість, за вміння закохувати в рідне слово… Вже читаючи-перечитуючи, виважуючи кожен творчий порух, мої колеги, члени журі, старалися знайти в роботі школяра, студента Божу іскру, яка потім зазоріє незрадливою любов’ю до слова, до України… Найважче робити вибір... Плекаєш надію, що знову НАШІ візьмуть мовну висоту у фіналі (принаймні, зичимо радості успіху!), що поповниться родина переможців-стипендіатів, що ще не раз зустрінемося на конкурсних жнивах, що не зневіряться ті, хто не ввійшов у трійку фіналістів.  Уболіваємо за всіх, бо, незважаючи на примхи погоди, сила духу й вірність слову Шевченка, щораз заставляє долати неблизьку дорогу до Запоріжжя. Вибір зроблено… 31 радість завітає в оселю до тих, хто сьогодні зібрав волю в кулак і здобув перемогу в обласному етапі, а вже 4 лютого 2017, поповнивши свої творчі куферочки, стоятиме за Запорізький край у завершальному поєдинку. До речі, будемо вдячні всім, хто підтримає наших фіналістів. Сподіваюся, що завтра святий Миколай знайде подаруночок для кожного (заслужили!). А моїм колегам, маю надію, що вони вже дібралися щасливо додому, також зичу передноворічних див! Педагогічному колективу на чолі зі своєю Берегинею, Надією Іванівною Румянцевою, який, як завжди, вразив притаманною йому доброзичливістю та гостинністю, хай якнайбільше насипиться Добра, Щастя в Новому році!
На спомин: фото-; відеоралакс.
PS. У разі виявлення неточностей, просимо залишити повідомлення в коментарі.  Вдячні