УЧИТЕЛЬ – то є вічності душа, або роздуми в переддень учительського свята

Жовтневий день  несміливо заглядає у віконце, а разом із ним щирим усміхом входить у кожне серце щемливий спомин про свято Вчителів. Якось млосно стає на душі, бо маю пряме відношення належати до великої вчительської родини. Доленосною стала моя мрія. І вже тридцять років, після закінчення Чернівецького університету, сію розумне, добре, вічне... в Запорізькому краї, в якому, жартуючи, відбуваю своє педзаслання (за розподілом нас приїхало двадцятеро). Але дай, Боже, кожному пройти цей путь так, як пройшла я. Залюбленість у справу завжди давала терпкі плоди із присмаком надій, сподівань, віри. І вже сьогодні, з відстані часу й досвіду, усвідомлюю сущність учительської долі, всіяної роздумами про тих, хто і тобі давав життєві уроки, про тих, хто настановами й підтримкою "робив" із тебе вчителя; про тих, кого поважала, а тепер вони, зворушено й ніжно згадують шкільне життя, сповнене неймовірних життєвих пригод. І пам'ятається тільки світле. Давно повиростали мої учні 4-Є класу, в якому їх було 45?!! Кожен по-своєму вийшов на життєву стежину. Однак вдячна, коли дають про себе знати, коли діляться радощами і смутком, коли співпереживають за долю однокласників. А ще спогадом ятримо душі, згадуючи тих, кого вже нема серед нас... Життя... Вдячна Долі, що кожен виток до професійної зрілості дарував мені знайомство з Особистостями, які ставали друзями й підставляли надійне плече. Вдячна Долі за  випробовування, які сприяли виробленню імунітету до ницості, заздрості, крутійства... Вдячна Долі за батьків (світла їм пам'ять!), які підтримали в життєвому виборі. А ще вдячна тій Першій школі, № 69, яка стала міцним життєм підґрунтям... У переддень свята зичу учительсько-викладацькій родині сонцесяйності, життєдайності, життєлюбства на довгі роки. 

Учителю!

Низький уклін за музику душі Твоєї,

За щирість слів, за круговерть думок,

За поштовх до здійснення моєї мрії,

За неймовірний мудрості урок.

Ввібрала я усі Твої старання,

Через роки несу я Вчителя слова…

Тепер уже відлунює те давнє –

УЧИТЕЛЬ – то є вічності душа. 

Уже осіннім жовтолистом

всміхнулось свято Вчителів,

Наснаги, творчості, здоров’я,

Щоб кожен день святковістю для них зорів!

Галина Корицька

Витоки: 30 вересня – День ВІРИ, НАДІЇ, ЛЮБОВІ

На Русі здавна шанували римських мучениць Віру, Надію, Любов та матір їх Софію. Вважається, що молитви до них допоможуть позбутися від хвороб суглобів і жіночих недуг. Простий народ дуже любив святкувати день пам'яті цих святих і називав його всесвітніми жіночими іменинами. До сьогоднішнього дня існує традиція: 30 вересня вітати жінок, які носять імена мучениць. Віра, Надія і Любов народилися й жили в Італії в II столітті. Софія, мати дівчаток, залишилася вдовою, їй довелося виховувати дітей одній. Так як вона була переконаною християнкою, то дала дочкам імена, що відповідають трьом основним християнським чеснотам - вірі, надії, любові. Софія проповідувала свою віру відкрито, незважаючи на те, що в країні йшли гоніння на християн. Про свавільну вдову донесли імператорові Адріану (117-138), і він звелів доставити сім'ю в Рим. Здивований сміливістю юних християн, імператор відіслав їх до однієї язичниці, якій наказав переконати їх відректися від віри. Однак усі доводи й красномовство язичницької наставниці виявилися марними – сестри-християнки не змінили своїх переконань. Тоді їх знову привели до імператора Адріана, який переконував їх принести жертву богині Артеміді. Юні діви (Вірі було дванадцять, Надії - десять і Любові - дев'ять років) залишалися непохитними. Тоді імператор наказав жорстоко катувати їх. Розлючений імператор наказав катувати дітей на очах у матері, свідомо знаючи, що це принесе їй важкі душевні муки.

 Дівчаток били, палили розпеченими прутами, кидали в палаючу смолу, а вони, так само як і їх мати, не відреклися від своєї віри. Дивно, що під час тортур тіла дітей майже не постраждали. Тоді імператор наказав обезголовити мучениць. Святу Софію не піддали тілесним мукам, і цим прирекли її на ще сильніші душевні муки від розлуки з закатованими дітьми.

 Через деякий час імператор дозволив Софії забрати тіла дочок. Вона відвезла їх за місто й поховала. Два дні мати не відходила від могили дітей і на третій день померла. Християни поховали страждальницю поруч з дочками.

 Постраждали вони в 137 році. За великі душевні й тілесні муки, прийняті в ім'я Христа, своїм вчинком стверджуючи, що нестача тілесних сил не перешкоджає прояву сили духу і мужності, Церква зарахувала Софію та її дочок до лику святих.

 З 777 року довгий час мощі святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії зберігалися в Ельзасі, в бенедиктинському абатстві на Ешо (ясеновий острів), недалеко від Страсбурга, куди приходило безліч паломників. Проте через три роки після Французької революції монастирські будівлі були продані з аукціону, мощі святих зникли. У церкві відкрили трактир з винним погребом. У 1822 році він був закритий, і тільки в 1898 році обитель оголосили історичною пам'яткою і почали відновлювати. 

А 3 квітня 1938 католицький єпископ Шарль Руш привіз до Ешо з Риму дві невеликі частки мощей святої Софії, яким до сьогоднішнього дня приїжджають поклонитися віруючі з різних країн.

Народні прикмети

Віра, Надія, Любов та їхня матір Софія. Всесвітнє бабине свято. Всесвітні бабські іменини. Дівоче свято.

Ці святі жінки дуже шануються на Русі. В цей день проводилися дівочі посиденьки. «Себе показати й на інших подивитися».

Говорили: якщо полетять журавлі в цей день, то на Покрову буде мороз, а ні, - то зима буде пізніше. «Колесом дорога»,-  кричали журавлям, тобто повертайтеся.

Творчий веб-драйв філогинь Запорізького краю, або на часі тренінги-2018

Час не стоїть на місці... Дехто скептично ставиться до всього новенького, яке шалено вривається в наше освітянське буття. Однак, чи варто перейматися песимістичною настроєвістю, якщо вчителі української Запорізького краю вперто й наполегливо шукають джерело пізнання, щоб піднятися на вищий професійний щабель? Цьогоріч філологині випробували нову форму зростання - тренінг. Це був неймовірний творчий веб-драйв, на якому моделювали урок української з використанням веб-застосунків, училися формулювати проблему, водночас пізнаючи інноваційні інструменти. До речі, творчий процес висвітлювався в "Камертоні філолога", на ФБ; кипіла робота в Авторській педмайстерні; сайт "Українська на щодень: цифровий формат" організаційно сприяв у проведенні занять. Відпрацювали... Вдячна Ірині Подлєсній та  Тетяні Пересунько, співавторам-тренерам, які спрацювали на совість. Вдячна колегам-філологам, які з найвіддаленіших куточків області поспішали назустріч пізнанню. Респект адміністрації навчальних закладів, які підставили дружнє плече і сприяли створенню креативного настрою (Приазовська ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 (директор Луценко О. Б.); Балабинський НВК «Престиж» (директор Вінніченко Ж. В.); Запорізька ЗОШ І-ІІІ ступенів № 90 (директор Аліпова Г. В.); Запорізький колегіум № 98 (директор Івахненко Н. П.); Костянтинівське РНВО № 1 «Таврія» (директор Шабанова Т. С.); Запорізький класичний ліцей (директор Баньковська О.Г.); Запорізький ЗНВК № 108 (директор Кришталь В.В.); Запорізький ліцей № 62 (директор Пархоменко І.В.). Відрадно, що до впровадження інновацій долучилися й керівники РМО вчителів української мови та літератури (Коса Л.О., Комунарський ТВО; Ситник З.І., Мелітопольський РВО). Спробували... Сподобалося... Результативно... Численні звернення колег із побажанням брати участь у тренінгах спонукають до релаксації, роздумів, удосконалення програм... На сьогодні запрошуємо всіх неспокійних, небайдужих, життєтворчих до співпраці й пізнання новенького. Для вчителів української пропонуємо вибрати треніг, який зацікавив, і подати заявку (40. "Організація пошукової творчої діяльності учнів у процесі навчання української мови засобами веб-квест технології"; 41. Моделювання уроку української мови в умовах розвитку електронного освітнього середовища; 42. Веб-інструментарій вчителя-мовника (для вчителів української); 43. Методика моделювання навчально-методичного електронного посібника «Українська на щодень»).

Виникають запитання? Телефонуйте, пишіть, виходьте на скайп. Не баріться! Не проґавте шанс пізнати незвідане!!!

Філологічний десант на Василівщині, або семінар відбувся

Такого ще Дніпрорудне не бачило... Незважаючи на пекучі поцілунки вересневого сонця, до міста, де знаходиться пам'ятник Першій руді, з кожного куточка Запорізького краю поспішали на методичну гостину вчителі української, не просто Вчителі, а керівники РМО, ММО, методисти області. Було видно, що професійного спілкування не вистарчало протягом року, бо остання зустріч відбулася минулоріч на Пологівщині. Час не стоїть на місці, тому ми радо приймали в методичну родину "новеньких", із громад, яких, однак, добре знаємо в області. Дніпрорудненська "Софія" (директор Пилипенко В.Д.), на базі якої відбувався перший день семінару, продумала кожен порух, кожен крок і дивувала присутніх методичними смаколиками, які щедро підживлюють інтелектуальне українське майбутнє. Скромна й глибока Ольга Коваленко  зацікавила інноваційними моделями підтримки обдарованих; неординарна Марина Куцарєва залучала до можливостей Classroom у навчанні здібних; інноваційна Людмила Письменна разом зі своїми вихованцями повела нас у світ відеопоезії; креативна Вікторія Тарасова познайомила з буктрейлерами й букслемами як інструментами для самовираження обдарованих учнів; вибухом аплодисментів відзначено Оксану Борисенко та її вихованців, які створюють мультфільми українською. Здавалося, тільки занурилися у творчий дивосвіт дніпрорудненських філологинь, а вже директор КЗ "НМЦ" Василівської РР Алла Нестор та методист Олена Музика подбали, щоб у гостей залишився цілісний образ про місто, яке дарує руду. Відвідування міського краєзнавчого музею, цікава екскурсія спонукала нас до роздумів про життєдайність мешканців молодого міста зі славною історією... Двадцять перший день вересня зустрів нас у Василівці, де учасники семінару разом із вихованцями гімназії "Сузір'я" (директор Шевченко Ю.В., учитель Людмила Візаренко) впивалися любов'ю до рідного слова, до України. Веселковий настрій переплітався із зануренням у проблеми, які є нагальними. Вир емоцій спровокувала презентація Людмили Лиско, директора КПНЗ "Мала академія наук учнівської молоді", яка вже не один рік уболіває за кожного свого учасника... Наталя Комлик, керівник РМО вчителів української, поділилася напрацюваннями свої колег. Здавалося, насущне поглинуло нас повністю, однак, залишився час, щоб відвідати перлину-загадку Василівщини, музей-заповідник "Обійстя Попова" й завдяки пані Тетяні дізнатися неймовірні тайни з "дворянського гнізда". Прощаючись, поцікавилися, хто підставив плече підтримки колегам, і приємно здивувалися. Керівник Василівської РР Денис Калінін тримає руку на пульсі і сприяє підтримці освітянської спільноти... Два дні методичного драйву на Василівщині спонукатимуть до роздумів над неміліючим джерелом формування інтелектуального майбутнього нашої області, держави. На сьогодні нам є ким пишатися, є чим поділитися, є в кого повчитися. Тримаємо інтригу, де у 2018 році збереться на методичну гостину філологічна спільнота Запорізького краю. І релаксуємо, переглядаючи світлини, та доповнючи альбом...
На згадку про педгостину...
Василівський край - колиска творіння,
Розуму, мрій, колиска стремління.
Сузір'я успішних достойнеє слави.
Міцне крило вкраїнської держави.
То ж сяйте зірково, здіймаючись ввись.
Несіть знання крилато.
Хай сіється й родиться щиро весь вік,
Хай сповниться життєдайністю кожне серце дитяче.

"СоняШник" у Запоріжжі

Сонцесяйним настроєм зустріло Запоріжжя учасників науково-практичної конференції "Проекти творчого обєднання "Соняшник" - місток до нової української школи". З усіх куточків України з'їхалися координатори гри "Соняшник", "Геліантус", «Sunflower». День перший: пройшлися  "Тарасовою стежкою", отримали привітання від О. Котусенко, В. Захарчука, Т. Гури, Г. Корицької, О. Губіної, І. Кротової, занурилися в роздуми про Нову українську школу з С. Фіцайло, Г. Усатенко. Завдяки організаторам конференції Р. Шаламову та  Ю. Морщавці і "Дніпровській атракції" вдалося отримати позитив від спілкування й помилуватися неймовірними краєвидами Дніпра, Хортиці й зафіксувати на спомин.

Педгостина в Запорізькій № 40 із пісенною настроєвістю

Дванадцятий день вересня щедро обціловував сонячним промінням кожного, хто  поспішав у Запорізьку ЗОШ № 40 на педагогічну гостину. Передчуття бажаного не підвело. Запорізька спеціалізована школа I-III ступенів № 40 (директор Пискунова І.В.) зустріла щедрим усміхом і подарувала нам, слухачам КПК учителів української мови та літератури, неймовірний заряд творчості й пісенну настроєвість Анатолія Сердюка. Слово й пісня, технології, роздуми над учительською долею злилися воєдино й ще не раз спонукатимуть до роздумів над побаченим і почутим. Сьогодні творчий енергетичний заряд філологинь із Хортиці (Романцова С.В., Перепелиця Н.В., Черевко С.Я., Буцик Г.В., Антонова Н.М.) сприяв доторку до вчительського святая святих. Нетрадиційність простежувалася у всьому: у проведенні сучасного уроку української, підготовці до інтелектуальних змагань, до впровадження інноваційного. Завершальним акордом педгостини став урок літератури рідного краю для учнів 10-11 класів, на яку запрошено й відомого композитора Запорізького краю Анатолія Сердюка. Завдяки йому старшокласники змогли познайомитися з новими іменами митців нашої землі, зачерпнути з цілющого краєзнавчого джерела життєдайності на довгі роки. Ключова роль в організації зустрічі належить керівнику РМО Сеник С.І., якій вже вкотре вдається зібрати колег на професійний дивосвіт. Педгостина відбулася. Вдячна всім, хто сприяв нашому спілкуванню. Нехай здійснюється бажане й задумане, нехай незрадлива буде вчительська доля. А на спомин залишаються світлини...

Василівка: обласний семінар для вчителів української мови та літератури

Запрошуємо керівників РМО, ММО вчителів української мови та літератури, методистів-кураторів словесників Запорізького краю взяти участь в обласному семінарі (відповідно до наказу ДОН), який відбудеться на базі Комунального закладу «Науково-методичний центр» Василівської районної ради 20-21 вересня 2017 року.