середа, 12 березня 2014 р.

Педагогічна практика в 92-ій, й про те, як учителі української до творчого дивосвіту колег доторкнулися


 Березневий ранок із несміливими проблисками весняного сонця. Йде до тепла... На душі затишно. У голові рояться думки про вчительське буття. Знову поспішаю назустріч творчості. Шлях до такого спілкування з колективом Запорізької ЗОШ № 92 сповнений передчуттям позитиву й упевненості, що їхні запросини на педагогічну гостину будуть насичені креативом. Власне, так воно й сталося. А по-іншому й бути не могло. Вже не один рік придивляєшся до колег, учителів української, на курсах, у творчій групі. Справжні, розумні, творчі, а ще скромні й виважені в усьому. Усвідомлюю, що такими можуть бути люди, які відчувають підтримку однодумців. Це здорово, коли тебе цінують, пишаються твоїми набутками, а ще підставляють плече підтримки. Про кожного з ніжністю й трепетом, із повагою й зачаруванням. Відчуваю, тут цінують тих, хто любить творити. За впевненістю в щоденній, та ні, в щогодинній підтримці проглядається особа директора школи Надії Іванівни Румянцевої, яку знаю не один десяток років, бо й сама пліч-о-пліч працювала з нею в дев'яностих. Такою й залишилася: за всіх дбати, всім перейматися. За півдня в школі з п'ятикласниками занурилися в історичне минуле українського народу (вчитель української літератури Плотнікова А.А. та вчитель історії Олійник І.В.); із семикласниками та вчителем української мови Шкляровою О.О. вдосконалювали навики грамотного письма; із великою учнівською громадою причащалися словом Шевченка (Федорченко М.Л., Кушнаренко В.О., Шклярова О.О.). 
Педагогічна практика відбулася. Проте творчим відгомоном ще довго віддаватиме в стінах дев'яносто другої. Й дай, Боже, щоб на роки цим багатим на радість і щирість спілкування людям, рясно засівалося й щедро жнивувалося на освітянській ниві. З повагою й вдячністю, Галина Корицька.

  .