Показ дописів із міткою Вишивкотерапія. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Вишивкотерапія. Показати всі дописи

неділя, 14 травня 2017 р.

Рушник на щастя, на долю й вишиванка для синочка

Роки збігають водою... Все частіше в думках повертаєшся у світ дитинства, напоєний батьківською любов'ю, матусиною наукою, татусевою мудрістю. До цих пір у закутках душі бережеш чарівний світ традицій, а на великі свята витягуєш їх зі скрині пам'яті й вони оживають родинною колядкою чи гаївкою, смакують кутею чи виграють-усміхаються спеченими пасочками, а чи відлунюють посівальними. І вірю, чим більше засіватимуть на Василія, тим рясніше збиратимемо на Іллі, чим більше буде щедрих побажань, тим світлішим буде рік прийдешній. Випещую кожне слово, думку, а вже коли випадає вільна хвилинка, тоді руки й душа тягнуться до вишиття, яке дарує душевний спокій, а на полотні народжується-програмується доля. Незвичайна магія криється у вислові, який споконвіку вкорінився у традиціях українців "На щастя, на долю!". Саме "НА" віддає щирістю, щедрістю, жертовністю, а з материнських уст воно таїть у собі надію, що дитя буде обціловане Долею, що Щастя стане йому вірним супутником у житті. Не тільки слова, вишиті на рушникові, таять у собі сподівання. В композиційному контексті з калиною й дубом вони набувають символічного звучання й стають  життєстверджувальною чудодійною силою на роки... Така словесна круговерть роїлася в думках, коли хрестик за хрестиком народжував узір на рушникові, який вишивала синові-випускникові "на  щастя, на долю". Традиційною пуповиною зв'язувала в родовідний вузлик свої творіння. Одночасно із рушником відбувалося й народження вишиванки-оберега для мого любого красеня, в узір якої добирала символічні кольори: коричневий - землі-матері; зелений - краси й молодості; оранжевий - сонця і хліба; червоний - вірності й кохання... По-материнськи випещувала кожну думку, по-материнськи дякувала Богові, що подарував мені щастя відчувати синівську любов, що дав творчої снаги вишити оберіг для нього... Мабуть, щось є магічне й у тому, що саме в День Матері народився цей образок. Сподіваюся, принаймні, щиро зичу всім синам доброї долі, а їхня увага й повага хай щедро підживлюють материнське серце.

середа, 16 грудня 2015 р.

Витоки: Варвари

Про власну вишивкотерапію ділилася не раз. У переддень Варвари, покровительки вишивальниць,  вирішила створити фотоколаж зі своїх картин, сорочок для моїх любих чоловіків та матусиних подушечок. Саме найріднішій завдячую своєю жагою до вишивання. Правда, чимало вишитих рушників, серветок, наволочок, блуз, костюмів залишилися в минулому, але до цих пір вони бережуть пам'ять ... про бабусю, матусю. Згадую, що саме на Варвари починали вони творити дивовишиття. Більше про обрядодії, пов'язані з покровителькою вишивальниць, у В.Скуратівського.





неділя, 5 липня 2015 р.

Вишивкотерапія: мій креатив із бісеру


У "Калейдоскопі ідей" пані Ірина поділилася своїм витвором - вишитою в національному стилі обкладинкою на паспорт. Креативно! Вирішила похвалитися і своїм дзьобанням - чохлом для мобільного, вишитого бісером. Жменька бісеру, два дні мудрування, - готово!


субота, 2 травня 2015 р.

Моя вишивкотерапія

Вишиваю з дитинства: серветки, рушники, подушечки, костюм, плаття, сорочки... Така собі вишивкотерапія.  Хто вишиває, думаю, мене зрозуміє, коли у твоїх руках народжується диво, краса. Та найбільше мені подобається сам процес. Правда, очі вже не ті, але бажання доторкнутися до таїни творення не залишає у спокої. Тепер картини заполонили все моє єство. У суботу, біля віконця, дозволяю собі (та й із підтримкою моїх чоловіків!)  мудрувати над вишиванням. Нарешті додзьобала триптих - народилися "лимони". Ділюся радістю...