четвер, 26 січня 2017 р.

Про розкрилля філологічних душ, калину-горобину, думки про вічне та педпрактику в Запорізькій гімназії № 11


Ранок морозного січневого дня лукаво доторкався до кожного, хто поспіхом старався заховатися за дверима розкішної будівлі, яка манила своїм незвичним фасадом. Зауважу, що завжди, проїжджаючи повз неї, здавалося, що в її нутрі криється таїна, строгість... Однак, як тільки переступаєш її поріг, потрапляєш в узвичаєний ритм шкільного життя. Кудись дівається строгість, неприступність, а тобі назустріч усміхаються гостинність, привітність. Так було і сьогодні. На педагогічну гостину напросилися, бо знали, що тут буде чим поживитися філологам області. Вже й не пригадую, скільки разів, але щораз відкриваєш для себе неймовірне джерело життєтворчості двох креативних колег - Тетяни Вікторівни Михайленко та Тетяни Василівни Настич. І сьогодні нам, слухачам інтегрованих курсів ПК, вдалося потрапити на "суперечку" двох літератур у шостий клас та зібрати розкішне гроно знань шестикласників, доторкнутися до тонких душевних струн старшокласників, котрі висловлювали думки про вічне... Цікаво було завітати на "хутір поблизу Диканьки", де творилися традиційні дива (за М.Гоголем) із вкрапленнями сучасності... Час творчості збіг непомітно. І вже повертаючись із педгостини, прокручуючи стрічку почутого й побаченого, розумієш, що не зміліє духовне джерело гімназистів, допоки біля його витоків стоять такі Учителі. А колективу Запорізької гімназії № 11 (директор Непрядкіна С.Ю.) зичимо й надалі світитися знаннями, випромінювати радість успіху та щедро засівати ниву духовності. А на спомин світлини... та відеорелакс


Інтелектуальні жнива (олімпіада): врожай зібрано на обласному етапі

На вулиці добряче пощипує морозець, а в Запорізькій ЗОШ № 72 - гаряче... Жнивуємо... Читаємо-перечитуємо творчі роботи учасників обласного етапу учнівської олімпіади з української мови та літератури, захоплюємося креативними родзинками наших зірочок, пишаємося, що минулоріч зробили вдалий вибір і наші красунечки не розгубилися цьогоріч. Та й славна зміна підростає - опірюються наші найменші - восьмикласники. Сподіваємося, що й дев'ятеро з гідністю будуть представляти наш край на Всеукраїнському етапі, котрий відбудеться в м.Біла Церква. Вибір зроблено. Однак на 14 учнів, котрі посіли І-ІІ місця, чекають відбірково-тренувальні збори. 
Ніколи бити байдики. Жнива... 4 лютого на базі Запорізької гімназії № 6 збираються фіналісти УІІ Міжнародного мовно-літературного конкурсу ім. Т.Шевченка; 18 лютого - фінальний етап ХУІІ Міжнародного конкурсу знавців української мови ім. П.Яцика; 3 березня - СоняШникуємо (до речі, термін реєстрації продовжено до 10 лютого (сільські райони, громади, м. Бердянськ, м.Токмак, м. Енергодар, м. Мелітополь), до 20 лютого - м. Запоріжжя). Слова вдячності  колегам - членам журі за об'єктивність, виваженість рішень у визначенні кращих із кращих, Надії Яківні Довбні (секретарю) - за неоціненну підтримку в організації роботи під час перевірки. А колективу Січового колегіуму (директор Єршова В.О.) - шана за тепло зустрічі учасників, керівників команд і неймовірний позитив від вітання ансамблю "Березіль". Респект за створення гідних умов праці для членів журі колективу Запорізької ЗОШ № 72 (директор Усова Т.М.). 
З легкої руки Галини Івашини ініціюємо зібання переможців Всеукраїнської учнівської олімпіади з української мови та літератури  у групі на ФБ "На вершині творчого Олімпу - через роки"- приєднуйтеся
І на спомин фото-, відеорелакси про свято творчих.

неділя, 22 січня 2017 р.

Свята не закінчуються, або про інтелектуальний поєдинок із української в Січовому колегіумі

Передчуття свята сонячно роїлося в душі, коли поспішала в Січовий колегіум, де заплановано проведення обласного етапу Всеукраїнської учнівської олімпіади з української мови та літератури. Не підвело. Та й по-іншому не могло й бути, оскільки більше двадцяти років зустрічає цей затишний, по-домашньому теплий заклад, учасників інтелектуальних змагань. Має рацію Валентина Омелянівна Єршова, директор колегіуму, що тут і стіни допомагають... Цьогоріч настрій для нас створював ансамбль "Березіль" (керівник Усенко Галина Сергіївна), котрий завоював першість у фестивалі-конкурсі "Зірки української сцени" (2016). Колядки,  щедрівки, засівальники, "коза"  створювали різдвяно-новорічний релакс... Оплесками, "під музику" вшановували учасники інтелектуального кола переможців минулорічного фінального етапу Всеукраїнської учнівської олімпіади з української мови та літератури, котрі із шести "вибили" п'ять призових місць і тим самим здобули рейтин для нашої команди у 2016-2017 н.р. - ДЕВ'ЯТЬ! (а це дало можливість Запорізькій області утримувати п'яте місце по Україні другий рік поспіль!). Дай, Боже, так і на майбутнє, бо не "губимо"  учасниць-красунечок, котрі з року в рік, крок за кроком піднімаються на інтелектуальний Олімп: Дар'я Діденко (тричі), Таїсія Просвірова (двічі), Анастасія Шаповалова (двічі), Катерина Костенкова (двічі), Валерія Денисенко (вперше, й щиро вірю не востаннє). Однак сподіваємося й на відкриття нових імен, бо серед цьогорічних учасників обласного етапу є переможці мовно-літературних конкурсів та неймовірна велика любов до українського слова дітей Запорізького краю, котру прищеплюють мої колеги, вчителі української, бо вони також у нас НАЙКРАЩІ! Олімпіада відбулася. Залишилося очікування результатів. Мабуть, воно найважче. Однак вірю, що знання буде оцінено об'єктивно (працюватиме професійне журі, перевірене часом (24.01-26.01)), а найкращих, хто посяде перше-друге місце, буде запрошено на відбірково-тренувальні збори (13.02-17.02). Поки учні виконували завдання, для вчителів було організовано семінар ("Авторська педагогічна майстерня – інноваційна форма професійного розвитку педагога"), на якому презентовано досвід діяльності вчителя української мови та літератури Пересунько Т.М. в системі ОІППО.

четвер, 19 січня 2017 р.

Витоки: А вже Третій празник...

Тріщить... Пооскрипує... Водохреща... Прийшов у гості "Третій празник". Прийшов зі своїми традиціями, прикметами, про які більше розповість В.Скуратівський...

середа, 18 січня 2017 р.

Витоки: чи "Голодна кутя" буває ситною, або про традиції в переддень Водохрещі

Запорошений снігом і обцілований справжніми січневими  морозами прийшов на гостину вечір, котрий в народі має назви "Голодна кутя", "голодний святвечір" чи "друга Вілія". Млосний спогад дитинства приносить радість спілкування з батьками, коли спалювали "діда", готували Голодну кутю, "лякали" дерева в садку (щоб краще родили). Пригадую, що вечряти сідали, як тільки смеркало, бо потім тайком (щоб директор не взнали), бігли щедрувати (тільки дівчатка)... Наситилася спогадами, коли готувала страви: кутю, борщ із вушками, гриби (спасибі сестрам Ганнусі із Сороків та Марусі з Червонограда, котрі щедрою рукою вділили до свят), рибу... Як і на Багату кутю... І хоч страв було менше (не 12), а вечеря вдалася смачною, ситною... Цікаві обрядодії цього дня й вечора описав В.Скуратівськиий.

четвер, 12 січня 2017 р.

Витоки: Наша Маланка качура пасе

Якщо перед Різдвом готували Багату вечерю, то напередодні Нового року, цебто 13 січня — Щедру. Вона не мала такої великої кількості страв, але була вельми смаковитою: ковбаси, смажене м’ясо, печеня, локшина й обов’язково млинці як прообраз сонця. У деяких регіонах, зокрема на Поліссі, варили другу кутю, заправляючи її смальцем. Від того вечеря називалася Щедрою, а звідси й Щедрий вечір. Не випадково в переважній більшості щедрівок і колядок присутній такий приспів:
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!




неділя, 8 січня 2017 р.

Наукові розвідки: веб-майданчик як навчальне середовище відкритого освітнього простору

Світлину використано із сайту 
Вичікувала... Довго, трепетно. А ще своїм творчим неспокоєм  принесла чимало клопотів редакційній раді е-журналу «Інформаційні технології і засоби навчання», куди направила статтю. Виважено віддала до рук високоповажному товариству працю не одного дня. Власне, із упровадженням в області регіонального інноваційного проекту «Хмаро орієнтоване освітнє середовище навчання української мови учнів» виношувала думку про моделювання е-середовище, яке б сприяло навчанню/вивченню української. Обіпершись на плече колег-практиків, рік мудрували над реалізацією проблеми: покроково підходили до проектування середовища (блог, сайт, платформа Moodle...). Розуміли, що тільки профі зможуть спрямувати наші думки в належне русло. Журнал «Інформаційні технології і засоби навчання» став моїм мудрим порадником із легкої руки Оксани Кучерук, доктора педнаук, професора із Житомира, котра у своїй статті посилалася на наші напрацювання. Саме із нього черпала наукову інформацію, яка допомагала пізнавати ІК-технології... На цей раз свідомо шукала й пораду, й підтримку. Півроку велася дискусія щодо мого визначення поняття «веб-майданчик», експерти терпляче ставилися до мого несприйняття їхніх рекомендацій. Врешті, у вересні було відмовлено у публікації. Однак для мене це стало новим поштовхом довести справу до логічного завершення. Перечитано, передумано немало. Щасливий випадок (набралася сміливості й написала пані Світлані Литвиновій, доктору педнаук, асоційованому редактору) допоміг поставити крапку. Але кожен фініш, - це, по суті, старт. Спілкування з п. Світланою, колегами спонукають до роздумів, до подальших наукових розввідок. І щиро вдячна членам редакційної ради е-журналу «Інформаційні технології і засоби навчання», пані Світлані, пані Лілі за мудрість і наукове плече підтримки - спраглому  до технологій філологу вона необхідна, бажана. Буду вдячна, якщо небайдужі до нашого питання ознайомляться з публікацією й висловлять своє бачення на означену проблему.

субота, 7 січня 2017 р.

Витоки: Хай колядочки лунають...

Різдво… Колядки… Щедрівки… Ці слова викликають млосний щем про найсвітліше свято в році, дитячі спомини про традиції, які бережемо до цих пір. А ще перед очима постають перші колядники, батько із дідусем Миколою, на Різдво. Після відправи в церкві під вікнами лунало “Устань, господарю…”, – наша родинна колядка, котра прожила не менше століття. Скільки переслухала колядок, але до цих пір жодного разу вона не звучала (правда, колядуємо вдома). Сподіваюся, що знайдуться небайдужі, котрі подарують їй життя заново: "Устань, господарю, та й виходи з хати..."

Хай колядочки лунають,
Душу, серце звеселяють,
Хай добро несуть до хати,
а Ви будьте всі багаті!

пʼятниця, 6 січня 2017 р.

Витоки: Вже святвечір на порозі

Сім’я сидить за столом, вечеряє, – вже й кутя, й узвар на столі. В хаті так ясно, світло горить якось надзвичайно весело й разом урочисто. Вся сім’я гомонить, кожному хочеться сказати щось радісне, кожний почуває себе щасливим і повним надій, хоч ніхто не знає, чого, власне, сподівається він і чи справдяться його надії… Тая радість перелітає з одного обличчя на друге, мигтить, мов зірниця, в очах, бринить чарочками, лунає в дзвінкому дитячому сміхові. І гомін, і сміх; але не той-то буйний, непевний гомін, коли люди гомонять і сміються надто голосно, щоб заглушити своє горе й сльози, – ні, се гомін спокійний, хоч і веселий. Як любо, урочисто-спокійно лунає те спільне: «Святий вечір!.. Будьмо здорові з святим вечором!» (Леся Українка).

Приазовські ластівки з тренінгового гнізда, або як учителі української веб-квест технологію пізнавали

Січневі дні сповнені передріздвяних клопотів. Однак для вчителів української з Приазов'я вони наповнилися ще й професійними справами. Співпереживали всі: тренер Ірина (відповідально навчати своїх!); мабуть, і колегам було не з руки - навчатиме своя (та ще й філолог?!). Однак я була впевнена, що все відбудеться: вчителі української здійснять творчу мандрівку у світ лінгводидактики й технологій. Справа не з легких. Закрутили ж тему "Організація пошукової творчої діяльності учнів у процесі навчання української мови засобами веб-квест технології"! Не один тиждень мудрували над програмою тренінгу, не одну нічку "відскайпували", виписуючи його сценарій. Уже не раз, знаючи Іринку більше двох років, дивувалася її легкості "на підйом", прокручувала стрічку нашого знайомства (а відбулося воно банально - на курсах КПК - зацікавлений, з хитринкою погляд, влучне, щире слівце, а ще якийсь неймовірних порух до нового...). А вже потім були "хмари" й власні дивайси на уроці (це тепер їй воздалося - щедрий подарунок від сільського голови (Резанов Ю.В.) - 6 ноутбуків), веб-квест у "нічну зміну" протягом двох місяців, навчання у хмарному кабінеті й залучення школярів до проекту, написання й вихід у світ наукової статті... Упевненість у професійності Ірини Подлєсної, її неймовірний "працеголізм", наполегливість і відповідальність зробили своє - все відбулося. Сьогодні, скайпуючись із учасниками тренінгу, переглядаючи відео, світлини ще раз пересвідчилася у правильності вибору тренера - тільки одержимі справою можуть повести за собою, навчаючись, навчати інших, підставити плече підтримки... Не ремесло, а сподвижництво, залюбленість у те, що твориш, здатне на життя.
Вдячна всім: Іриночці, що взяла удар на себе й вистояла; колегам за дружнє плече підримки й добросовісне, професійне виконання завдань; адміністрації Приазовької ЗОШ № 2 (директор Луценко О.Б.) за створення умов для проведення тренінгу; відділу освіти, молоді та спорту Приазовської районної державної адміністрації (Самофалова С.М., Новікова Л.О.) за сприяння у проведенні тренінгу; ректорату КЗ "ЗОІППО" ЗОР за підтримку в організації такої форми розвитку вчителів української. Респект Сергію Омельчуку, доктору педагогічних наук,  проректору з наукової роботи Херсонського державного університету, професору кафедри слов’янських мов та методик їх викладання за наукову підтримку - монографія "Навчання морфології української мови на засадах дослідницького підходу: теорія і практика" - лінгводидактичний скарб для філолога.
Тренінговий релакс: