Показ дописів із міткою Творча майстерня. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Творча майстерня. Показати всі дописи

неділя, 19 травня 2019 р.

Їхала на рік, залишилася на роки

У 80-х роках, сідаючи в потяг, який прямував на Запоріжжя, вірила, що на рік-два, відпрацюю, а там і повернуся в Скоморохи. Після закінчення Чернівецького університету випуск 1987-го спіткала новина, яка змінила  життя багатьом із нас: направляють на роботу в Запорізький край... То вже історія, яка закарбувалася в пам*яті приїздом в індустріальне місто, яке зустріло нас спекотнею й димами; захопило величчю Хортиці,  Дніпрогесу ("там, де Дніпро шумить і лине", - згадалося зі шкільної літератури), митарством у пошуках житла... Історія, яка буде мати продовження в художньому слові, бо про це варто написати! Це буде потім. А сьогодні я вдячна долі за Долю жити, творити у цьому місті, милуватися ним, спілкуватися з однодумцями... А ще для мене Доля "добрая була", бо дарувала щастя зустрічі з людьми, які підставляли плече й мудрим словом допомагали виживати за тисячу кілометрів від рідних... Сьогодні я схиляю голову перед світлою пам*яттю батьків і вдячна за їхню мудрість, розуміння. Слова вдячності висловлюю своїм чоловікам, Віктору й Олексію, які щоденно (та й щонічно?!) ділили зі мною мої науково-методичні муки, а тепер ще й художні (перші мої рецензенти). Сподіваюся, що слова вдячності долинуть і до моїх колег, які сприяли становленню: від учителя до методиста, науковця. Лукавити не буду. Як і кожен із нас, є певні амбіції. Не раз на різних рівнях отримувала певні відзнаки, нагороди. Однак нагородження орденом «За заслуги перед Запорізьким краєм»  ІІІ ступеня Запорізької обласної ради  став приємною несподіванкою до 80-річчя від Дня народження Інституту. 

неділя, 27 січня 2019 р.

УкраїнськОмовна студія: посібник, народжений часом

Два роки в Запорізькому ОІППО для викладачів працювала українськомовна студія, де всі бажаючі мали можливість  вдосконалювати знання з української мови. Завдяки Людмилі Корчевій на допомогу було створено креативний, сучасний електронний ресурс, який став змістовним помічником під час вивчення української. За сприяння ректорату ЗОІППО народилася й паперова версія. 

вівторок, 15 січня 2019 р.

Педгостина відбулася, або як учителі української, слухачі КПК, в Новоолександрівській ЗОШ інноваціями смакували

Радію професійному початку КПК! Сьогодні педагогічна гостина, яка відбулася на базі  Новоолександрівської ЗОШ, що в Запорізькому районі, виявила креативних, інноваційних учителів української. Ми доторкнулися до творчого дивосвіту педагога сільської школи, який не чекає на зміни, а перетворює світ душею й серцем. Сьогодні ми зіграли 30 проти 9?! Тридцять учителів-філологів і 8 десятикласників із Людмилою Петрівною Гаращенко.  Це була незвичайна подорож у часі із бажанням пізнавати фразеологізми, по-сучасному вивчати мову й навчатися. Проблемою громадянського виховання пройнялися із Тетяною Миколаївною Самарською на майстер-класі.
Щиро вдячні за створення педагогічної настроєвості колективу закладу, де берегинею є Калниш Вікторія Всеволодівна, яка зі своїми однодумцями наповнює освітній простір інноваційним, професійним, сучасним. Щиро зичимо з роси й води на довгі роки, творчого запалу й незрадливості професійної долі.

понеділок, 24 грудня 2018 р.

Про нас пишуть: «Зміни робимо самі»

Про неймовірний творчий заряд і море емоцій від участі в Х Міжнародній  ішлося в дописі «Як філологині Запорізького краю на виставці інноваційними смаколиками пригощали, або Х Міжнародна відбулася». Однак  залишився позитив і від знайомств, які на сьогодні переростають у різні форми спілкування... Мабуть, різдвяно-новорічні дива й настають, щоб продовжити святкову настроєвість. На днях до рук потрапила газета  «Освіта України», в якій журналістка Валентина Сорока спонукала до переосмислення (вже вкотре!) зробленого протягом останніх трьох років у проекті  «Хмаро орієнтоване освітнє середовище навчання української мови учнів». Вдячні пані Валентині за пережиті емоції, творчий релакс і мрії на продовження... Більше про те, як ми «Зміни робимо самі», в «Освіті України» від 26 листопада 2018 року (№45) у рубриках «Хмарні шпаргалки», «Українська на щодень», «Подорож країною Мовознавство», «Беру ґаджет і йду на урок», «У пошуках фразеологічних скарбів», «Не сподіватися, а вірити». 

Моделювання е-посібника "Українська на щодень" із різдвяно-новорічною настроєвістю, або тренінг відбувся

Із 18.12 по 20.12. 2018 на базі Кушугумського НВК "Інтелект" проходив тренінг "Методика моделювання електронного посібника "Українська на щодень". Щиро вдячна філологиням Кушугумського НВК "Інтелект" (директор Тетяна Апостолова) Тетяні Колесник, Ірині Забєйвороті, Олені Бабкиній за надійне плече підтримки у проведенні тренінгу. Неймовірна аура сприяла у створенні креативного цифрового смаколика. Респект колегам: Наталії Бистрицькій, Ірині Вороніній, Олені Мойшевич, Тетяні Сисоєві, Світлані Ящук, Світлані Путятіній, Оксані Шовкопляс, Зої Михасюк, Тетяні Колесник, Ірині Забєйвороті, Олені Бабкиній, які знайшли можливість доторкнутися до таїни творення е-посібника.  Продовження буде у створенні новітнього засобу навчання мови та літератури...

пʼятниця, 7 грудня 2018 р.

Доля чи недоля? Доля!

Шостий день грудня, припорошений сніжком і дівочими сподіваннями, добігав кінця. Сонце котилося на спочинок, звільняючи путь сутінкам, які настирливо заповзали в душу й осідали неспокоєм у серці не однієї юнки. Успіти б?! 
... Припікало морозцем. Пізніми листочками тремтіли дерева, які стояли в зимовій передвечірній задумі й очікували на дивовечір. Саме напередодні свята необхідно зірвати по листочку з різних дерев, щоб покласти під подушку, а вже в день Катерини, 7 грудня, запросити найменшого в родині хлопчика посприяти у виборі долі. Застигали у трепетному очікуванні, з надією, що до рук потрапить не листочок яблуні, бо тоді ще весь рік у дівках ходити...
Спомини окутують усе єство й повертають у минуле, сповнене сподівань на щасливу дівочу долю. Пам'ятаю, як відламували вишневі гілочки і ставили у воду, а потім щоденно, аж до Різдва, з надією спостерігали, чи галузки подарують надію на заміжжя... 
... "Доле-доле, йди до мене кашу їсти", - доноситься із матусиної юності. Уявляєш, як доля-батько, почувши заклик коханої, виходить зі свого сховку й подає надію на 54-річне родинне майбутнє!.. 
Отак і переплітаються звичаєвість і романтичні сподівання на щасливе жіноче майбуття. Катерини.
#Замальовки_з_традицій#Галина_Корицька. 7 грудня 2018 року.

неділя, 28 жовтня 2018 р.

Як філологині Запорізького краю на виставці інноваційними смаколиками пригощали, або Х Міжнародна відбулася

Двадцять четвертий день жовтня 2018 року подарував нам, ініціаторам проведення педагогічного коучингу «Навчаємо української: простір цифрових можливостей" у рамках Х Міжнародної виставки, неймовірний творчий заряд і море емоцій. Звичайно, 45 хвилин на нас 5, - то краплинка в морі, однак, те, що на наше запрошення відгукнулися д.п.н., професор Ніна Голуб, д.п.н., професор Олена Горошкіна, д.п.н., професор Ганна Онкович вартує багато. Вдячні гостям із Сум, Одеси, Кривого Рогу, Києва, що завітали на нашу педгостину і смакували цифровими смаколиками, які підготували на учительському тьюторингу «Вмію сам, і вас – навчу»Подлєсна Ірина, вчитель-методист Новоспаської ЗОШ І-ІІІ ступенів Приазовської районної ради Запорізької області ("Реалізація проблемно-пошукової діяльності учнів на уроках української мови засобами веб-квест технології"); Пелипенко Світлана, вчитель-методист Енергодарської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 Енергодарської міської ради Запорізької області ("Використання можливостей хмарних технологій у практиці вчителя-філолога"); Бистрицька Наталія, вчитель-методист Богданівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області ("Організація позаурочної діяльності учнів засобами новітніх технологій"); Колесник Тетяна, вчитель-методист Кушугумського навчально-виховного комплексу «школа І-ІІІ ступенів - гімназія «Інтелект» Запорізького району Запорізької області ("Візуалізація освітнього процесу засобами цифрових технологій"). Незабутніми залишаться для нас спілкування з відомими лінгводидактами Ніною Голуб, Оленою Горошкіною, які підтримують наші напрацювання з цифрової лінгводидактики. "Педагогічної виставою" у виконанні креативних педагогів із Запоріжжя" захопилася Ганна Онкович, відомий дидакт, педагог.  "Абетковий словограй", який подарувала Ганна Володимирівна, знайшов прихильників у Запорізькому краї. Щиро раділи за нашу Світлану Пелипенко, яка отримала золоту медаль за представлення власного педдосвіду. Адресую слова вдячності в.о. проректора ЗОІППО Олені Варецькій, д.п.н., яка підтримала мою пропозицію представити  досвід на виставці.  Вочевидь, педгостина відбулася. Релаксуємо...Хмаринка, до якої ми не встигли дібратися із-за браку часу, залишає надію на продовження спілкування...




неділя, 21 жовтня 2018 р.

Творчий е-лінгводидактичний драйв по-веселівськи, або тренінг відбувся

16-19 жовтня 2018 року на базі Веселівської СР відбувся тренінг "Моделювання уроку української мови в умовах розвитку електронного освітнього середовища" (тренери: Корицька Г.Р., кандидат філологічних наук, доцент кафедри філософії та суспільно-гуманітарних дисциплін комунального закладу "Запорізький ОІППО" ЗОР та Пересунько Т.М., учителька української мови та літератури Балабинського НВК "Престиж").  Таки отримала задоволення від співтворчості з філологинями (й не тільки!) Веселівської СР. Щиро вдячна селищному голові Кіяшку П.М., секретарю СР Стогній Р.О., директору гімназії Кривку І.О., керівнику МО Філь Г.Б., учителю інформатики Корвегіній В.А. за плече підтримки в організації і проведенні тренінгу. З надією на продовження творчого діалогу...

субота, 22 вересня 2018 р.

Камертону філолога - 5

У вересні 2013 року народилося дитя, яке заполонило моє професійне життя неймовірним бажанням творити, спілкуватися, знаходити однодумців. Це вже тепер, із п'ятирічного його віку усвідомлюю, наскільки народження було необхідним і бажаним. Завдяки Камертончику (так із ніжністю називають друзі) в нас була можливість радіти успіхам, співпереживати за колег, ділитися науково-методичними смаколиками, сказати Слово про... Це на сьогодні ми впевнені в собі, знаємо, чим і як зацікавити спільноту. Пригадую, як ставали на ноги, як завдяки міцному плечу підтримки всіх небайдужих до українськомовного ресурсу у тримісячному віці посіли І місце в Міжнародному конкурсі на кращий веб-ресурс у номінації "Зробив сам". Було  по-всякому... Однак і тепер до нас  забігають на гостину з усіх куточків світу, нами цікавляться, про нас пишуть... Щиро вдячні всім, хто з нами. Зі сподіваннями на продовження діалогу...

субота, 1 вересня 2018 р.

Учителька

Учителька сиділа на ослінчику й підпирала старість грушею. Власне, груша була єдиною вірною подругою з тих пір, як вона пустила коріння в цьому селі. Думалося, на рік-два, поки відпрацює за направленням...
Гадалося, та не зналося, що доля підготувала щирий дарунок. І ось уже шостий десяток, як у далекому від батьківської хати краї пролетіли молоді літа, як волосся вкрилося життєвим сріблом, як тільки уві сні бродить лугом і пасе корівку-годувальницю...
Думки неспокійно рояться в голові, однак, передчуття святковості вперто заповзає в душу. Вона вміє очікувати. Роками виглядала чоловіка з Афганістану. Діждалася. А вже третій рік як очікує на повернення онука зі східного пекла. Тривожно.
Перший вересневий день виграє ніжними осінніми барвами. Однак сонце ще вперто припікає, а вірна подруга груша, вже неспроможна подарувати прохолоду. Отак удвох і застигли в очікуванні.
- Добридень, Оксано Петрівно! Стрепенув від роздумів знайомий голосочок.
- І тобі, горличко! Куди несешся,- привітно глянули на дівчину вицвілі волошки, обрамлені теплоусміхом. Такий погляд зігріває кожну родину, бо не одне покоління виростало на уроках добра й мудрості Вчительки. Було по-життєвому. Однак ніхто не тримав серця. Знали, Оксана Петрівна слів на вітер не кидає, а якщо перепадало на горішки,- заслужено!
Марійка Підгайська була пізньою дитиною в родині. Старші порозліталися по світах, а дівчина залишилася біля батька, який уже років десять, як прикутий до ліжка. Вона дівчинкою взяла нелегку ношу на тендітні плечі, коли матір утекла, як тільки батько вкалічів. Оксана Петрівна допомагала по сусідству чим могла. Вони зрослися людськістю. Чужі стали рідними. Правда, кожна по-своєму виколихувала надію на те, щоб поріднитися. І ось сьогодні Марійка сподівалася почерпнути пригорщу новин про най-найлюбішого, який уже третій рік зустрічає сонце надії на сході.
Роки навчили вчительку берегти дитячі серця. Вловивши несміливий усміх дівчини, сказала: "Як завжди, там припікає". Розуміли одна одну з півслова.
Марійка, зашарівшись, простянула букет айстр, улюблені квіти Вчительки,- відповіла: "Знаю. Просив передати. З Днем народин і Першовереснем привітати!"
Марійка помітила, як Учителька стиснула в руці надію: маленький телефон, який був зв'язковим між двома світами.
- Не хвилюйтеся,- він обов'язково вийде на зв'язок. Розраджувала дівчина вчительчину самотність. - А це вам від батька. Зі святами.
Марійка передала згорток, по-святковому перев'язаний жовто-блакитною стрічкою.
Оксана Петрівна, зворушена увагою свого першого учня, розв'язала пакуночок і застигла у здивуванні. На картині побачила віддзеркалення власної долі. Це він, її улюблений непосида, пам'ятав про День народин і вмів дивувати...
Спогади півстолітньою пеленою накрили душу. Перед очима пропливало вчительчине життя, всіяне веселковими кольорами. Загалом, доля дарувала світлі тони, але життєве надвечір'я, яке невідворотно пригинало до землі тягарем утрат, давалося взнаки. Зачастило сумом: відійшов в інші світи Петро, єдина любов; захмарилося над сестрою, яка втопилася в болячках. Уже третій рік, як випрошує в Бога повернення онука з війни.
На мить, відірвавшись від картини, Оксана Петрівна кинула поглядом на дівчину, яка застигла в очікуванні.
- Все буде добре. Вір і надійся на повернення Андрія... Без віри й надії не буде любові,- мовила Вчителька.
Дівчина зашарілася й несміливо, але із впевненістю в голосі відповіла: "Я знаю, моє кохання поверне його додому". Попрощавшись, вона крутнулася на одній нозі, й побігла доганяти втрачений час.
"Гарна буде пара для Андрія. Вміє любити й чекати",- теплоусміхом глянула вслід дівчині.
На деякий час подарована картина знову заполонила все її єство. Сергій, батько Марійки, мав золоті руки. Але це вже аж у класі дев'ятому проявилося, коли він привіз приз із конкурсу. А довгих сім років увесь колектив терпів норов хлопця. Терпіли до тих пір, поки вона не знайшла путь до його душі. Це зовні він був йоршистий, а насправді мав усерозуміюче серце. Виношував мрію стати художником. Мабуть, від прадіда Олексія передалося, який писав образи. Та не було можливості піти в науку. Батько рано помер, а він залишився за старшого... Та й із дружиною не поталанило: повіялася, втекла від каліки...
Отак перебираючи нитки життя Сергія та Марійки, Оксана Петрівна дочекалася першовересневого заходу сонця. Щорічно цей день усміхався айстрами, тривожив душу дзвінками, залишав надію на пам'ять.
- Але чому не телефонує він, єдиний онук (має ще й три онучки: Віру, Надію, Любов)?- не заспокоюється серце. Вони настільки приросли одне до одного, що...
- Бабусю!- дзвінко покотилося від воріт.
Перед Учителькою-бабусею стояв змужнілий красень, білозубо розсіваючи навколо радість. Йому личила військова форма, яка додавала виправки. Він припав на коліно, цілував руки, які не раз пестили його кучеряву голівоньку.
- Андрійчику, ріднеснький, ти якими вітрами, - вмивала сльозами кожне слово. - Війні прийшов кінець? Учителька, цілуючи, пестячи онука, невгамовно випитувала-випитувала.
- А Марійка, айстри? Чому не дав знати?- невгавала. - А не хотів тривожити, не відав, чи доберешся, - сама ж відповідала.
А він мовчав, упиваючись її голосом. Щастя повернення й зустрічі витало навколо них, насідало розпитуваннями, обіймами... Лишень стара груша скоса поглядала на подарунок, який юнак залишив біля її підніжжя.
Оговтавшись, Андрій із рюкзака дістає коралі. Те саме намисто про яке бабуся йому повідала, коли він збирався на схід. Це була родовідна пам'ять, оберіг, який передавався від матері до доньки не одне коліно.
-Звідки?- видихнувши хвилювання, запитала. - Я вже й несподівалася відчути родовідну теплінь.
Андрій розповів, як йому наснилося, що в дуплі старої груші на обійсті його прадідуся, звідки родом бабуся, захований згорток. Він його повинен дістати і привезти в той день, коли вона народилася. А ще він повинен продовжити життя її подрузі...
Оксана Петрівна не йняла віри, слухаючи юнака. Вона боялася признатися, що й до неї приходив віщий сон. Однак не дуже розбиралася у цьому, але глибоко в душі берегла образ молодого дубочка, який їй наснився. Щодня в думках вона його поливала, плекала... А на сьогодні ще й листочки появилися...
Обоє розчулені, вони, перебиваючи одне одного, ділилися пережитим і виболеним. Учителька перебирала кожну намистинку, прикладала до вуст, цілуючи. Здавалося, вона доторкувалася до подиху століть, які берегли всі родовідні таїни. І тепер, віднайшовши загублене, Андрій допоміг повернути до спокою серце бабусі, яке не одне десятиліття плекало надію, що загублений родовідний скарб знайдеться.
- Дякую, Андрієчку, ти подарував мені щастя померти спокійно.
Вицвілі волошки зросилися розчуленістю. Юнак стрепенувся, пропустив повз вуха бабусині слова про смерть і завзято вигукнув: "Жити!" Підскочив, взяв у руку деревце, яке стало свідком їхньої зустрічі, й упевнено сказав: "І воно житиме!"
Тільки тепер Учителька помітила тендітне деревце, яке вичікувало свого місця в родинному спомині. Андрій, перехопивши погляд бабусі сказав: "Груша. Посадимо в садку. На оновлення".
Бабуся-вчителька, опираючись на роки, разом із найдорожчим гостем направилися до оселі. Їм услід дивилася подруга-груша в передчутті власного продовження. Життя...
#Новела #Галина_Корицька. Запоріжжя. 31 серпня 2018 року.

субота, 16 червня 2018 р.

Пейзажні ідеї, навіяні дорогою, морем і життям


Макове диво
Зачервоніло при дорозі ніжно-ніжно. По-особливому краплинки дива зібралися в чарівний килим і манять своєю незайманістю. І чим ближче наближаєшся до цього природнього дивотвору, тим дужче відчуваєш ніжний подих життя квітки, яка, трепетно піддається настирливому поцілунку  вітру. Нахиляюся, заглядаю в її лоно і спостерігаю, як все єство польової красуні виграє від настирливості вітру. Зеленувате її серце дихає в ритм, а ворсисті цяточки душі розмірено, в унісон природі, наповнюють дивовитвір життям... Марево..
Запоріжжя-Бердянськ, 4 червня 2018 року





середа, 16 травня 2018 р.

Е-лінгводидактичний фест-драйв по-запорізьки

Травневе сонечко якось по-особливому всміхалося всім, хто поспішав на фест-гостину в Кушугумський НВК "Інтелект". Мабуть, цьогоріч важливу роль відіграла магія числа три, бо саме три роки тому тут зародилася ідея, яка об'єднала вчителів української Запорізького краю, що зголосилися навчати дітей на засадах електронної лінгводидактики. Вже тепер, пройшовши тернистий шлях пізнання незвіданого (більше на сайті), усвідомлюємо, скільки терпіння, виваженості, сил вклалося в бажання стати "агентами" змін. Балабинська гімназія "Престиж" (учасник проекту Пересунько Т.М.), Енергодарська ЗОШ № 2 (учасник проекту Пелипенко С.І.), а сьогодні й Кушугумський НВК "Інтелект" (учасник проекту Колесник Т.А.) стали свідками творчості й неймовірного розкрилля інноваційних філологічних душ. Слово й технології сплелися воєдино, щоб реалізувати мрію - навчати учнів української в цифровому форматі. На сьогодні, незважаючи на проблеми, вчителі української моделюють уроки з використанням цифрових, хмарних технологій, проводять навчання в АПМ, захоплюють колег на тренінгах і щедро діляться напрацьованим. А ще мріють: про цифрові кабінети, про сучасні дивайси, про серйозну фінансову підтримку!? Поспілкувавшись із батьками кушугумських семикласників, які підтримали ініціативу адміністрації влитися в інформаційний простір; побачивши, наскільки в унісон б'ються вчительсько-учнівські-батьківські серця, усвідомлюєш, що за цією тріадою майбутнє. Відрадно зауважити, що знаходяться небайдужі до наших ідей селищні голови (Сосуновський В. (Балабине), Загребельна Г. (Кушугум), Дзюба О. (Новоспаське)), які щедро інвестують в українське майбутнє. Фестиваль відбувся. Сподіваюся, що однодумці щасливо дібралися до домівок...І буде завтра, сповнене новотворчості, неспокійності, здійснення мрій. І релаксу... 
Слова вдячності завідувачці Запорізького райметодкабінету Холод М.В., педколективу Кушугумського НВК "Інтелект" (директор Апостолова Т.О., заступник директора Колесник Т.А., вчителі української Бабкина Т.А., Юдіна М.М.) за надійне плече підтримки у проведенні  заходу. 
Світлини на спомин. Відеорелакс (у процесі).





неділя, 13 травня 2018 р.

Е-лінгводидактичний креатив по-запорізьки, або тренінг відбувся


Післятренінговий релакс...
Перед  тренінгом хвилювалася.  Чи зможу? Чи встигатиму? Але тривога  була марною.  Вдячна Галині Романівні за цікавий і корисний тренінг, робота була організована бездоганно. Удосконалила свої знання й пізнала чимало нового. Обов’язково використовуватиму  в роботі. (Шевчук В. І.).


четвер, 19 квітня 2018 р.

Як берегині рідної мови потенціал міжпредметних зв'язків розкривали, або семінар відбувся

Василівщина не перестає дивувати філологів методичними смаколиками... Квітневі дні 2018 подарували щастя творчої зустрічі із колегами двох неймовірних закладів: КЗ "Малобілозерська спеціалізована естетична школа-інтернат ІІ-ІІІ ступенів "Дивосвіт" ЗОР та Енергодарською багатопрофільною гімназією "Гармонія" Енергодарської міської ради. Зібранню керівників РМО вчителів української, методистів сприяла проблема, яка на сьогодні залишається актуальною для педагогічної спільноти "Розкриття потенціалу міжпредметних зв’язків для формування ключових компетентностей школярів в умовах упровадження концепції  Нової української школи". Два дні неймовірного міжпредметного драйву, сподіваюся, спонукатимуть колег - керівників РМО, методистів - до народження інноваційних ідей. 

середа, 7 березня 2018 р.

Весняно творчий позитив по-запорізьки, або тренінг відбувся


Відчувається ледь уловимий подих весни, яка впевнено пробивається крізь морози, сльоту. З надією на теплінь поспішала до рідного інституту, який щиро запросив до творчості спраглих і невгамовних учителів української. Передчуття не підвело, бо, незважаючи на примхи природи, на креативну гостину зібралися філологині, які зареєструвалися на тренінг  «Організація пошукової творчої діяльності учнів у процесі навчання української мови засобами веб-квест технології». Триденний драйв вилився у креативні ідеї, які сприяли створенню проекту "Слуга Слова". Невимушено, з позитивом творилося колегам, релаксували, продумували, ділилися думками... Взято ще одну методичну вершину. Й це без пафосу. Бажання пізнання, самореалізації є на сьогодні складовою педдіяльності вчителя української. Інноваційний вірус проникає в учительське єство й наповнює його спраглістю пізнання. Вдячна долі, яка подарувала мені зустріч із Іриною Подлєсною, моєю напарницею. Саме завдяки її харизмі закрутилося-завертілося в перший день..Щоразу, споглядаючи за колегами, дивуюся людській обдарованості. Миттю пролетіли три дні. Однак вони стали поштовхом до реалізації задуманого. Респект моїм колегам, які підставили дружнє педплече, створюючи умови для праці, проживання. Зичу всім нам незрадливого спілкування, бажання зустрічі й пізнання. На спомин - світлини.

субота, 13 січня 2018 р.

Е-лінгводидактичний драйв по-запорізьки із подихом щедрівок, або тренінг відбувся

Січневі будні впевнено вписуються у ритм життя, однак, завжди можна знайти місце святковості. Творча педгостина,  яка зібрала вчителів української в Запорізькій ЗОШ № 20, видалася продуктивною, пізнавальною, по-інноваційному плідною. Не скажу, що було легко, але чотири дні е-лінгводидактичного драйву вилилися у проекти, які матимуть майбутнє. Тренінг "Моделювання уроку української мови в умовах розвитку електронного освітнього середовища" відбувся. У різні куточки області розлетілися креативні ідеї,  які, я впевнена, повернуться цікавими е-лінгводидактичними смаколиками. Так і буде, бо всі творили від душі й із душею. Релаксуючи, усвідомлюю, наскільки для кожного учасника є важливою складовою професійна самореалізація. Вперто, долучаючись до різноманітних форм педдіяльності, філологи беруть інноваційні вершини. Із подихом передноворічного настрою та щедрівками завітали до нас шестикласники разом зі Світланою Богдзієвич, добре знані в області "хмаренята" (у 2017 році двічі запрошували слухачів КПК на педгостину). За щире людське тепло в зимову пору вдячна колективу Запорізької ЗОШ № 20  (директор  Шульга В.І.); респект пані Ользі, вчителю інформатики, яка підставила дружнє педплече; за смакоту - працівникам їдальні... Зичу всім нам незрадливого спілкування, бажання зустрічі й пізнання. На спомин - світлини.

неділя, 31 грудня 2017 р.

Про рік минулий і прийдешній


Збігає рік 2017-ий. Я вдячна Богу, що Ви були, є й будьте в 2018: неординарні і креативні, мрійливі й оптимістичні, надійні й незрадливі, життєдайні й життєусміхнені... І нехай нам буде сонцесяйно в Новоріччі!

Цьогоріч почну з найважливішого для нашої родини… Вдячні Богу й усім, хто сприяв здійсненню мрії сина-випускника, хто підставив надійне плече в буденній суєті й наблизив до бажаного. Насамперед, це педагогічний колектив Січового (директор Єршова В.О.), який мудрістю й виваженістю засіяв душу й дав поштовх для злету… Шанобливо кланяємося Світлані Григорівні Коваленко за Слово, яке назавжди поселилося в серці Олексія й щораз оновлюється з неймовірною силою...

… Нас об’єднала життєтворчість, яка веде до акмевершин. Третій рік дихають по-інноваційному учасниці регіонального  проекту "Хмаро орієнтоване освітнє середовище навчання української мови учнів", які впевнено навчають української, використовуючи веб-технології (Пересунько Тетяна  (Балабинська гімназія "Престиж" Запорізького р-ну), Дмитренко Ірина (Вільнянська ЗОШ  № 2), Пелипенко Світлана, Васильковська Оксана (Енергодарська ЗОШ № 2), Колесник Тетяна (Кушугумський НВК "Інтелект" Запорізького р-ну), Подлєсна Ірина (Новоспаська ЗОШ Приазовського р-ну), Головіна Світлана, Єрмак Тетяна (Мелітопольська ЗОШ  № 8), Богдзієвич Світлана (Запорізька ЗОШ № 20 екологічного профілю), Пічахчі Наталя, (Костянтинівський НВК "Гімназія – Мала академія наук № 1 "Таврія" Мелітопольського РВО), Левченко Анастасія (Костянтинівська спеціалізована різнопрофільна школа І-ІІІ ступенів «Прометей» з поглибленим вивченням предметів), Жифарська Наталя (КЗ «Матвіївська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів» ЗОР), Юдінкова Анастасія та Юдінкова Ірина (Токмацька ЗОШ № 6), Кромченко Анна (Токмацька ЗОШ № 1). Долучилися до нас Бистрицька Наталя (Богданівська ЗОШ Чернігівського р-ну), Ларіонова Людмила та Галина Філь (КЗ «Веселівська районна різнопрофільна гімназія»), Герасименко Валентина (Біленьківська ЗШ ВОМС), Панфілова Марина (Запорізька ЗОШ № 23), Ганноцька Поліна (Запорізький класичний ліцей), Ромашко Ольга (КЗ «Степногірська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів»). В активній дії й Авторська педмайстерня (Пересунько Т.М.), яка перейшла в режим тренінгу. До речі, така форма навчання знайшла своїх прихильників! 2017 рік провели в пошуках й учасники тренінгу разом із Іриною Подлєсною та Галиною Корицькою. Щиро вдячна колегам, які є «легкими на підйом»! Навчаємося, ділимося, збираємося на хмарні педгостини. Цьогоріч було цікаво у всеукраїнському мережному проекті разом із Іриною Подлєсною та Тетяною Пересунько збирати мовний калейдоскоп; пізнавально зі Світланою Пелипенко та Оксаною Васильковською в Енергодарській ЗОШ  № 2; творчо зі Світланою Богдзієвич на педпрактиці в Запорізькій ЗОШ № 20, повчально на майтер-класах із Тетяною Пересунько й Поліною Ганноцькою.

366 днів радощів від досягнутого, задоволення від створеного, захоплення від побаченого спонукали до життєствердження. Релаксуючи, дивуюся безмірній силі духу вчителів української. Післякурсовий релакс спонукає до роздумів, корекції. Відвідані уроки, знайомство з творчими майстернями колег, як завжди, гідні наслідування. Слова вдячності адресую вчителям української, колективам  закладів, які були щедрими на запросини на педагогічну гостину (до речі, дописи з міткою «педпрактика» у блозі допоможуть доторкнутися до життєдайного їхнього джерела): Запорізька гімназія № 11 (директор Непрядкіна С.Ю., вчителі Михайленко Т.В., Настич Т.В.); Запорізька гімназія № 45 (директор Мєркіна А.Л., заступник директора Бровко О.В., учителі Клим Ю.В., Собко Н.А., Котенкова Л. Б., Максимович Т. П.); Запорізька ЗОШ № 20 екологічного профілю (директор Шульга В.І., вчитель Богдзієвич С.М.) (двічі); Запорізька ЗОШ № 75 (директор Гончаренко Р.В., заступник директора Єрмак Л.Ю., вчителі Корчєва Л.М., Некіга Л.М., Камінська В.А.); Костянтинівська спеціалізована різнопрофільна школа "ПРОМЕТЕЙ" з поглибленим вивченням предметів (директор Сігіда А.В., заступник Квітко О.В., вчителі Тутік Т.М., Левченко А.О., Біленька І.О.); Новопетрівська ЗОШ  (директор Ковбаса Т.С., вчителі Байбара З.М., Колесник Г.А.); Запорізька ЗОШ № 69 (Борисенко Л.М., заступник директора Пасько Л.Г., вчителі Третяк Н.Б., Удовіченко Л.П., Балаш Л.А.).

Можливостей для самовираження вчителя української в ЗОІППО - предостатньо: конференції, семінари, тренінги, творчі групи, педмайстерні, педінтенсиви, проекти, веб-квести… 2017 рік зібрав на педагогічну гостину керівників РМО, методистів області (традиція!) на Василівщині (директор КЗ "НМЦ" Василівської РР Нестор А.В., методист Музика О.М., Дніпрорудненська "Софія" (директор Пилипенко В.Д., заступник директора Коваленко О.А.), Василівська гімназія "Сузір'я" (директор Шевченко Ю.В., учитель Візаренко Л.І.), вчителі Куцарєва М.О., Письменна Л.П., Тарасова В.В., Борисенко О.В.).

Вдячна адміністрації навчальних закладів, де відбувалися тренінги, за сприяння в їхньому проведенні (Приазовська ЗОШ № 2 (директор Луценко О. Б.); Балабинський НВК «Престиж» (директор Вінніченко Ж. В.); Запорізька ЗОШ  № 90 (директор Аліпова Г. В.); Запорізький колегіум № 98 (директор Івахненко Н. П.); Костянтинівське РНВО № 1 «Таврія» (директор Шабанова Т. С.); Запорізький класичний ліцей (директор Баньковська О.Г.); Запорізький ЗНВК № 108 (директор Кришталь В.В.); Запорізький ліцей № 62 (директор Пархоменко І.В.); Кушугумський НВК «Інтелект» (директор Апостолова Т.О.); Запорізький НВК № 67 (директор  Малиш О.Є.). Відрадно, що до впровадження інновацій долучаються керівники РМО вчителів української мови та літератури і сприяють в організації заходу (Коса Л.О., Комунарський ТВО; Ситник З.І., Мелітопольський РВО).

Конкурси, олімпіада... Це 12 місяців напруженої праці вчителя й учня, це півроку нашого неспокою: підготувати, створити умови під час інтеректуальних змагань, об'єктивно перевірити й визначити кращих. І чекання позитиву... Ми вміємо чекати й радіти успіхам запорізьких школярів, студентів. Нам є ким пишатися: з року в рік учасники гідно проходять випробовування й показують результати на всеукраїнському рівні! Вони стають стипендіатами Президента, Кабінету Міністрів... Безперечно, слова вдячності колегам, які готують переможців; за те, що вони вміють навчати української (перебіг подій у постах); членам журі, наділеним мудрістю.

Допомагаючи зростати вчителю, ми зростаємо самі. Участь у конференціях, творчі зустрічі, написання наукових статей, посібників - суть нашої життєдіяльності. Корисно й пізнавально відбувалося спілкування з авторами підручників Голуб Н.Б. та Новосьоловою В.І. Запам’ятається надовго цьогорічне СоняШникування в Запоріжжі, де прокладався місток до Нової української школи (Шаламов Р.В., Морщавка Ю.О.)...

Рік добігає... Згадується минуле, думається над прийдешнім, яке, сподіваюся, буде гідним продовженням початого...
І щиро зичу:

Щоб у році, у Новому, всім жилося по-новому!

Щоб добро прийшло у хатуБули щедрі на удачу.

Мирним днем, щоб всім всміхнулось, 

Що задумане - здійснилось!

Із Новоріччям!