Показ дописів із міткою Народний календар. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Народний календар. Показати всі дописи

субота, 30 вересня 2017 р.

Витоки: 30 вересня – День ВІРИ, НАДІЇ, ЛЮБОВІ


На Русі здавна шанували римських мучениць Віру, Надію, Любов та матір їх Софію. Вважається, що молитви до них допоможуть позбутися від хвороб суглобів і жіночих недуг. Простий народ дуже любив святкувати день пам'яті цих святих і називав його всесвітніми жіночими іменинами. До сьогоднішнього дня існує традиція: 30 вересня вітати жінок, які носять імена мучениць. Віра, Надія і Любов народилися й жили в Італії в II столітті. Софія, мати дівчаток, залишилася вдовою, їй довелося виховувати дітей одній. Так як вона була переконаною християнкою, то дала дочкам імена, що відповідають трьом основним християнським чеснотам - вірі, надії, любові. Софія проповідувала свою віру відкрито, незважаючи на те, що в країні йшли гоніння на християн. Про свавільну вдову донесли імператорові Адріану (117-138), і він звелів доставити сім'ю в Рим. Здивований сміливістю юних християн, імператор відіслав їх до однієї язичниці, якій наказав переконати їх відректися від віри. Однак усі доводи й красномовство язичницької наставниці виявилися марними – сестри-християнки не змінили своїх переконань. Тоді їх знову привели до імператора Адріана, який переконував їх принести жертву богині Артеміді. Юні діви (Вірі було дванадцять, Надії - десять і Любові - дев'ять років) залишалися непохитними. Тоді імператор наказав жорстоко катувати їх. Розлючений імператор наказав катувати дітей на очах у матері, свідомо знаючи, що це принесе їй важкі душевні муки.

 Дівчаток били, палили розпеченими прутами, кидали в палаючу смолу, а вони, так само як і їх мати, не відреклися від своєї віри. Дивно, що під час тортур тіла дітей майже не постраждали. Тоді імператор наказав обезголовити мучениць. Святу Софію не піддали тілесним мукам, і цим прирекли її на ще сильніші душевні муки від розлуки з закатованими дітьми.
 Через деякий час імператор дозволив Софії забрати тіла дочок. Вона відвезла їх за місто й поховала. Два дні мати не відходила від могили дітей і на третій день померла. Християни поховали страждальницю поруч з дочками.
 Постраждали вони в 137 році. За великі душевні й тілесні муки, прийняті в ім'я Христа, своїм вчинком стверджуючи, що нестача тілесних сил не перешкоджає прояву сили духу і мужності, Церква зарахувала Софію та її дочок до лику святих.
 З 777 року довгий час мощі святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії зберігалися в Ельзасі, в бенедиктинському абатстві на Ешо (ясеновий острів), недалеко від Страсбурга, куди приходило безліч паломників. Проте через три роки після Французької революції монастирські будівлі були продані з аукціону, мощі святих зникли. У церкві відкрили трактир з винним погребом. У 1822 році він був закритий, і тільки в 1898 році обитель оголосили історичною пам'яткою і почали відновлювати. 
А 3 квітня 1938 католицький єпископ Шарль Руш привіз до Ешо з Риму дві невеликі частки мощей святої Софії, яким до сьогоднішнього дня приїжджають поклонитися віруючі з різних країн.

Народні прикмети
Віра, Надія, Любов та їхня матір Софія. Всесвітнє бабине свято. Всесвітні бабські іменини. Дівоче свято.
Ці святі жінки дуже шануються на Русі. В цей день проводилися дівочі посиденьки. «Себе показати й на інших подивитися».

Говорили: якщо полетять журавлі в цей день, то на Покрову буде мороз, а ні, - то зима буде пізніше. «Колесом дорога»,-  кричали журавлям, тобто повертайтеся.

неділя, 16 квітня 2017 р.

Витоки: Великдень

Виграє Великдень дзвоном,
Воскресіння сповіщає,
Хай добром і світлим миром 
До оселі завітає.
Хай гаївками лунає
Від Дніпра до Сяну,
І писанками виграє 
В днину цю весняну.
Щоб щасливилося всім
Від хати до хати,
Добра, сонця і життя

четвер, 19 січня 2017 р.

Витоки: А вже Третій празник...

Тріщить... Пооскрипує... Водохреща... Прийшов у гості "Третій празник". Прийшов зі своїми традиціями, прикметами, про які більше розповість В.Скуратівський...

середа, 18 січня 2017 р.

Витоки: чи "Голодна кутя" буває ситною, або про традиції в переддень Водохрещі

Запорошений снігом і обцілований справжніми січневими  морозами прийшов на гостину вечір, котрий в народі має назви "Голодна кутя", "голодний святвечір" чи "друга Вілія". Млосний спогад дитинства приносить радість спілкування з батьками, коли спалювали "діда", готували Голодну кутю, "лякали" дерева в садку (щоб краще родили). Пригадую, що вечряти сідали, як тільки смеркало, бо потім тайком (щоб директор не взнали), бігли щедрувати (тільки дівчатка)... Наситилася спогадами, коли готувала страви: кутю, борщ із вушками, гриби (спасибі сестрам Ганнусі із Сороків та Марусі з Червонограда, котрі щедрою рукою вділили до свят), рибу... Як і на Багату кутю... І хоч страв було менше (не 12), а вечеря вдалася смачною, ситною... Цікаві обрядодії цього дня й вечора описав В.Скуратівськиий.

четвер, 12 січня 2017 р.

Витоки: Наша Маланка качура пасе

Якщо перед Різдвом готували Багату вечерю, то напередодні Нового року, цебто 13 січня — Щедру. Вона не мала такої великої кількості страв, але була вельми смаковитою: ковбаси, смажене м’ясо, печеня, локшина й обов’язково млинці як прообраз сонця. У деяких регіонах, зокрема на Поліссі, варили другу кутю, заправляючи її смальцем. Від того вечеря називалася Щедрою, а звідси й Щедрий вечір. Не випадково в переважній більшості щедрівок і колядок присутній такий приспів:
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!




субота, 7 січня 2017 р.

Витоки: Хай колядочки лунають...

Різдво… Колядки… Щедрівки… Ці слова викликають млосний щем про найсвітліше свято в році, дитячі спомини про традиції, які бережемо до цих пір. А ще перед очима постають перші колядники, батько із дідусем Миколою, на Різдво. Після відправи в церкві під вікнами лунало “Устань, господарю…”, – наша родинна колядка, котра прожила не менше століття. Скільки переслухала колядок, але до цих пір жодного разу вона не звучала (правда, колядуємо вдома). Сподіваюся, що знайдуться небайдужі, котрі подарують їй життя заново: "Устань, господарю, та й виходи з хати..."

Хай колядочки лунають,
Душу, серце звеселяють,
Хай добро несуть до хати,
а Ви будьте всі багаті!

пʼятниця, 6 січня 2017 р.

Витоки: Вже святвечір на порозі

Сім’я сидить за столом, вечеряє, – вже й кутя, й узвар на столі. В хаті так ясно, світло горить якось надзвичайно весело й разом урочисто. Вся сім’я гомонить, кожному хочеться сказати щось радісне, кожний почуває себе щасливим і повним надій, хоч ніхто не знає, чого, власне, сподівається він і чи справдяться його надії… Тая радість перелітає з одного обличчя на друге, мигтить, мов зірниця, в очах, бринить чарочками, лунає в дзвінкому дитячому сміхові. І гомін, і сміх; але не той-то буйний, непевний гомін, коли люди гомонять і сміються надто голосно, щоб заглушити своє горе й сльози, – ні, се гомін спокійний, хоч і веселий. Як любо, урочисто-спокійно лунає те спільне: «Святий вечір!.. Будьмо здорові з святим вечором!» (Леся Українка).

неділя, 18 грудня 2016 р.

В очікуванні дива від святого Миколая

Млосні спомини дитинства ятрять серце. Згадую, як очікувала на прихід святого Миколая, який міг виконати будь-яку забаганку. Правда, сільська дитина двадцятого століття мала приземнені бажання: санчата, "іграшки" на ялинку, рукавички... Однак саме вони стимулювали до послуху, до неймовірного старання заслужити увагу святого Миколая завітати до оселі, де мешкає дитяча послушність... І щораз була щаслива - мої старання не проходили намарне. Бажання здійснювалося. А наступного дня у школі, ховаючись, щоб не побачив учитель, з-під парти хизувалися своїми гостинцями від Миколая. Все відійшло в минуле, онак, до цих пір, просинаючись, просовуєш руку під подушку... І згадую, як умів дивувати Миколай: висунута стрічечка із-за фіранки,якою зав'язано торбинку з подарунком; санчата під ліжком із вимріяними ялинковими прикрасами... Шкода, що дитинство закінчується, коли відходять у вічність батьки, але віра в дива залишається. 
Я виросла на щасливому березі дитинства, викохана мудрістю й любов'ю матусі й татуся... Щиро хочу побажати всім у переддень свята Миколая здійснення мрій. Вітаю Микол, Миколаївних, Миколайовичів з іменинами (мій дідуь Микола був взірцем доброти, мудрості).  Усім послушним... У цей день матері моляться за синів. А більше про свято від В.Скуратівського та Фонду розвитку народних мистецтв




понеділок, 14 листопада 2016 р.

Як вітер на Кузьми-Дем’яна, то буде дорога санна...

Народна уява пов’язувала з Кузьмою й Дем’яном покровительство ремесел, зокрема ковальства. Тому найпишніше цей день відзначали ковалі — найшанованіші фахівці села. Варто з цього приводу пригадати такий факт: за відсутності попа, згоду на шлюб міг дати коваль. Більше...

пʼятниця, 14 жовтня 2016 р.

Прийшла Покрова...


Традиційно Покрова на Україні належала до так званих дванадцятих свят, тобто великих. У багатьох селах на її честь будували й освячували храми, оскільки Покрова вважалася не тільки народно-релігійним, а й національним святом. Більше про свято від В.Скуратівського...

субота, 27 серпня 2016 р.

Перша Пречиста жито засіває...

Останній календарний місяць літа завершується одним з найпошанованіших християнських празників — Успінням Пресвятої Богородиці — 28 серпня. Проте в народі його знають насамперед як перша Пречиста. До Успіння годилося закінчити всі найосновніші польові роботи. Якщо з якихось причин хтось не встиг цього зробити, організовувалися громадські толоки.Більше...


(Автор світлини Г.Корицька: "Калина з батьківського обійстя")

неділя, 24 квітня 2016 р.

Верба б'є, не я б'ю...



середа, 20 січня 2016 р.

Витоки: Пів-Івана, або про те, як свята проганяють

Наступний після Іоана Хрестителя день (21 січня) в народі називали Пів-Івана, або Різдвяним днем. Остання накличка пов’язана з тим, що Пів-Івана святкують у такий же день тижня, що і Різдво. Крім того, цей празник відомий ще як «виряджання» чи «проганяння свят». Хоча з Предтечі вже наставали робочі будні, у цей день ще ніхто не працював, бо «Пів-Івана ложки полоще». Більше...

понеділок, 18 січня 2016 р.

Витоки: А третій же празник - Святе Водохреща

Усі ті дійства, що запам’яталися з дитинства, на все життя залишили незгасну пам’ять про загадковий і дивовижний світ, казкову феєрію, оповиту високою поетикою духовного самоочищення. Більше: В.Скуратівський "Тріщи, не тріщи, а вже минули Водохрещі".

неділя, 17 січня 2016 р.

Витоки: Тікай, кутя, із покутя

Завершальним акордом різдвяно-новорічних свят є Голодна кутя, голодний Святвечір чи друга Вілія, що припадає на 18 січня. Як ви знаєте, майже на всій території України готували дві Багату (напередодні Різдва) та Голодну кутю, щоправда, в деяких регіонах, зокрема на Поліссі, була ще й Щедра (в переддень Нового року)... Як і на Багату кутю, на Голодну готували лише пісні страви, але в меншій кількості. Що стосується обрядів, то слід зазначити, що в різних регіонах України вони дещо відрізнялися один від одного, а подекуди навіть були протилежні. Скажімо, в одних випадках Дідуха спалювали на Маланки, або вночі чи вранці Нового року, в інших — частину обрядового снопа тримали до Голодної куті. Більше....


середа, 13 січня 2016 р.

Витоки: А другий же празник – Василя Святого


Новий рік завжди був бажаним святом у кожній родині. З ним пов’язували кращі сподівання, завбачували добробут, родинну злагоду, щедрий врожай зернових та садовини, приплід худоби, здоров’я у людей...
На щастя, на здоров’я! Роди, Боже, жито, пшеницю і всяку пашницю. Будьте здорові з Новим роком та з Василем!

Витоки: Наша Маланка качура пасе

Якщо перед Різдвом готували Багату вечерю, то напередодні Нового року, цебто 13 січня — Щедру. Вона не мала такої великої кількості страв, але була вельми смаковитою: ковбаси, смажене м’ясо, печеня, локшина й обов’язково млинці як прообраз сонця. У деяких регіонах, зокрема на Поліссі, варили другу кутю, заправляючи її смальцем. Від того вечеря називалася Щедрою, а звідси й Щедрий вечір. Не випадково в переважній більшості щедрівок і колядок присутній такий приспів:
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!

понеділок, 11 січня 2016 р.

Витоки: Маланки та Василя



четвер, 7 січня 2016 р.

Витоки. Запоріжжя: Різдвяно-новорічні передзвони через роки



Витоки: А що перший празник, - то Різдво Христове

Один з найзнаменніших і найвеличніших празників святкового календаря, яким власне започатковується рік, е Різдво Христове, що в народі йменують просто Різдвом. Розпочинається воно в опівніч після Святвечора між 6 і 7 січня. У давнину, як уже мовилося, це була Коляда — свято народження Сонця. Більше..