Між двома веселками: Розділ ІУ

Пахло матіолою. Оксана, стривожена спогадами, вирішила прогулятися. Олексія не було, поїхав провідати матір і сестру. Уже другий рік, як виїхали з окупованої території. Вона любила літнє післядощів’я. По-особливому пахла омита грозою свіжоскошена трава. Птаство заливалося оновленою радістю від свіжості, яка накривала кожного, хто поспішав у надвечір’я. Оксана, окутана задумою, взяла курс на став. Відколи себе пам’ятає, це було улюблене місце відпочинку їхньої родини, як, власне, й багатьох містян. Завиднілися верби. Дівчина всміхнулася:

Книга народилася: Калинове намисто жіночої долі

Для палітурки використано ляльки Н.Тхоржевської

Щировдячна всім причетним!!! Віктору й Олексію Корицьким - за дарунок до Дня народин! Наталі Тхоржевській ("Лялькарка"), Ларисі Малій ("Джейн"), Тамілі Карпик ("Таміла") - за сприяння у створенні образів героїнь сучасності! Наталі Тхоржевській - за світлини для палітурки!!! Тетяні Колесник, Людмилі Корчевій, Олені Нюкало, Надії Довбні - за поради, професійні настанови. Усій ФБ-родині за підтримку вподобайками, коментарями протягом півтора року!!! До речі, Тетяна Глотова отримує книгу з автографом у подарунок - як я й обіцяла в пості від 13 червня (#кидай_мишку_читай_книжку)! Сподіваюся, що багатьом із Вас захочеться потримати в руках книгу, відчути запах друкарської фарби й зануритися у філософське осмислення долі української жінки крізь призму моралі, взаємовідносин. #Калинове_намисто_жіночої_долі - це проблема вибору, війни й миру, батьків і дітей, минулого й сучасного. Життєві історії, які спонукатимуть до усвідомлення власного «Я», «Ми» в соціумі. Книга «Калинове намисто жіночої долі» – це можливість разом із героями співпереживати, діяти, змінювати світ на краще. Мова творів – це джерело художніх засобів, авторських новоутворень.

Відеоанонс

Читати: Калинове намисто жіночої долі

Лялькарка

Червневе сонечко спросоння підморгувало промінчиками з високості до кожного, хто поспішав у буденність. По селу звично кукурікало, мукало, рохкало, нявкало, гавкало. Однак сьогоднішній суботній день відрізнявся від інших тим, що з першими променями треба було назбирати трав. Передтрійчані клопоти погнали на луки Ярину, знану у краях травницю-лялькарку.
Ледь втоптана доріжка губилася у п’янких пахощах чебрецю, м’яти, полину... Мугикаючи пісеньку про тройзілля, вона створювала позитивну настроєвість. Аякже! По-іншому не можна! Зарядившись натхненням, жінка взялася за різно-трав’я. Це були найщасливіші години зелозбирання: квіточка до квіточки, спогад до спогаду. Перед очима поставало най-світліше з дитинства, юності. Назбиравши, присіла перепочити.

Несподівано закувала зозуля.

– Зозуле, зозуле, – кинула погляд убік, звідки доносилося: «Ку-ку! Ку-ку!» – Скільки мені ряст топтати? – з тривогою cпитала про майбутнє.

– А воно тобі треба нерви полоскати? – несподівано із-за куща шипшини, що розкішно розкинувся посеред лугу, вигулькнуло її карооке щастя. – Цікавій Варварі…

Назустріч вийшов її Любомир, всміхаючись білозубо. Відчував, коли треба на поміч підоспіти. Не домовлялися. Подбав про сніданок, бо зранку й ріски в роті не мала, коли подалася по зело.

– Умієш ти цікавості язика обрубати, – відповіла жінка, вдаючи, що сердиться.

Однак то була зовнішня напущеність строгості. Вона тихо раділа своєму щастю. Воно надійно поселилося в родині Дубовецьких, настояне на випробовуваннях примхливої долі вже більше двадцяти років.

Чоловік, підійшовши впритул, чмокнув у розчервонілу щоку. Кинувши оком на зібране зілля, ромовив:

– Перепочинь. Я зі сніданком до тебе.

Ярина зашарілася, як у дівоцтві, зняла хустинку з голови і збираючи у вузлик волосся, що розсипалося по білій лляній сорочці, промовила: «Сніданок – не коханок, аби був щедрим на ніжність ранок». Вона крадькома спостерігала за коханим, бо знала, як він любить ці порухи рук, цей млосно-солодкий голос.

– Мавка, – прошепотів ніжно, пригортаючи дружину.

– Ні стиду, ні совісті, – несподівано обірвав їхню ідилію голос діда Василя. – Вдома не налюбилися. Тьху, срамота!

За мить чоловік як крізь землю провалився. Ярина, яка завжди могла дати словесну відсіч, наче язик проковтнула.

– Облиш. Сам щастя на зазнав, то й чуже кісткою в горлі, – заспокоював дружину, застилаючи траву веретою й виставляючи провіант.

Пахло кавою й зіллям. Птаство долучилося до  невгамовної зозулі.

– Ой зозуле, зозуленько,

Нащо ти кувала,

Нащо ти їй довгі літа,

Сто літ накувала? – згадалося Шевченкове.

– Ой! Сто багато! – задумано промовила жінка.

– А я думаю, якраз! Усю роботу переробила б! – пожартував чоловік.

Продовження...

Про духовних берегинь із Медового міста й КПК учителів української

Травень. Закінчення навчального року... Однак 33 колегам із Мелітопольщини, Веселого, Приазов'я, Якимівки саме в гарячу пору випала можливість пройти КПК учителів української. Спілкування вдалося. Незважаючи на освітянські травневі жнива, нам пощастило причаститися духовністю в Мелітопольській гімназії № 9 (директор Чугай Л.В., заступник Камінська О.Г.), куди було запрошено на педагогічну практику; відчути моральну, технічну підтримку колективу Мелітопольської ЗОШ № 11 (директор Овсянникова М.С., заступник Шиліна Г.А., вчитель інформатики Серьожкіна О.О.), де відбувалися курси. Щиро вдячна Людмилі Ларіоновій, старості, яка підставляла дружнє плече організаційної підтримки. Звичайно, моїм колегам, викладачам ЗОІППО, особлива шана, бо дорога на Мелітополь забирає чимало часу, але бажання донести інноваційне бере верх, незважаючи ні на що. З користю для себе відзначила креативний подих молодості й мудрості. Курсова гостина відбулася. Відлунюватиме ще довго традиційним і новітнім. Усім щиро зичу позитиву від спілкування, професійного зростання (а не вигорання), сонячної відпустки з присмаком літнього дощу й постійного бажання йти назустріч незвіданому, творчому.

Книгоград - 2015

from nbkidskiev

ВЕБ 2.0 по-бердянськи

Літо. Червень. Бердянськ. Для багатьох таке поєднання слів асоціюється з морем, сонцем і відпочинком. Однак, для 17 вчителів української мови та літератури міста Бердянська, Бердянського та Приморського районів червневі дні були сповнені розпутуванням мережної павутини: створення блогів, вивчення сервісів, виконання завдань. Незважаючи на те, що з усіх сім потів зійшло (в прямому й переносному значенні), філологиням-курсанткам удалося перевершити самих себе - результат творінь запрошую переглянути на сторінці Заповікі. А я, обіцяючи колегам написати коментарі, запрошую їх переглянути й знайти час для відповіді (буду вдячна "безсмертно"!). У кого відсутній допис, - надайте доступ. Удячна колегам-викладачам, які знайшли сили й час і відправилися в Бердянськ не на пляж, а на працю (відеорелакс від Скиби С.). А я, не чекаючи з моря погоди,  повернулася в Запоріжжя, і як обіцяла, - світлини на згадку! 

Нас запрошують до опитування!

Шановні філологи! Запрошую Вас взяти участь в опитуванні, яке проводить Голуб Н.Б., доктор педагогічних наук, професор (Інститут педагогіки Національної академії педагогічних наук України). У "Камертоні філолога" відкриваємо сторінку "Опитування" - залишаємо відповіді. Для всіх, хто відгукнувся, - бонус. Взяти участь в опитуванні можуть філологи з будь-якого регіону. Вдячна за підтримку!

Вітали... Із вдячністю

Щиро ВДЯЧНА за неймовірний словесний магнетизм і квіткову рапсодію, які отримала з нагоди Дня народин! 

І щедро зичу Вам:
Енергії, здоров"я, сили,
Життю радіти і цвісти.
Легких доріг, цікавих звершень
На крилах щастя і мети!!!
 На спомин...

Ірина Подлєсна's SlidelyGallery by Slidely Photo Gallery

Життєдайність учителів української, й про курси в Приазовському

 ДПА, ЗНО, курси… Тріада, яка "закрутила" в червні вчителів української мови та літератури Приазов'я. А крім того, ці звичайні люди з незвичайними гостинністю й щирістю, сповнені ще й суто особистих проблем. Дивуєшся силі духу, а ще тому всеперемагаючому бажанню пізнати незвідане (довелося разом із Шиліною Г.А. занурюватися в царину її творчої майстерні). Було що почути й що почерпнути від моїх колег, котрі, долаючи тригодинний шлях, все ж таки доносили "новеньке", "цікавеньке"… Та й самі не ликом шиті. Петро Іванович Біда, вчитель української мови та літератури Вознесенської ЗОШ, "відпрацьовував" звання вчителя-методиста, ведучи лабіринтами творчості Каменяра; Галина Василівна Цветанська (керівник РМО) з притаманною їй скромністю розповідала про свої досягнення (а їй дійсно є ким пишатися – переможці Всеукраїнського рівня конкурсу ім. Т.Шевченка, олімпіади, які суттєво підняли рейтинг району). Про кожну із 25-ти є що сказати: креативні, наполегливі, спраглі… Рядок означень можна продовжувати й продовжувати.

Неблизький шлях до Запоріжжя загнав мене на дорогу роздумів про таїну вчительської душі. Незважаючи на життєві перепитії, вчительська натура сповнена всеперемагаючого бажання бути корисною й справедливою, відчувати плече підтримки й черпати запал із живодайного джерела мудрості. Зичу своїм колегам-приазовцям невпинного заряду від вітряків, які дивом видніються на узбережжі Азовського моря.

Ой зав’ю вінки та на всі святки

Зелені празники, як Різдвяні та Великодневі, мають цілу вервечку допоміжних обрядодій. Із Трійцею тісно пов’язані такі святкові дійства, як «завивання вінків», Клечальна субота, П’ятидесятниця, Русалії, поминання предків, «гонити шуліку», тобто Понеділкові заговини, що відзначають через тиждень по Зелених святах. Усі вони так чи інакше суголосні з головною ідеєю — проводом весни і вшануванням предків. Більше...

Міжнародний день захисту дітей

«Міжнародний день захисту дітей» (англ. «International Day for Protection of Children») — святкується щорічно 1 червня. Був заснований в листопаді 1949 в Парижі рішенням конгресу Міжнародної демократичної федерації жінок. Уперше «Міжнародний день захисту дітей» відзначався в 1950-му році. В Україні День захисту дітей встановлено відповідно до Указу Президента України від 30 травня 1998 року № 568/98.

Мирного неба й батьківської ласки всім дітям!