Показ дописів із міткою У вінок Кобзареві. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою У вінок Кобзареві. Показати всі дописи

понеділок, 9 березня 2015 р.

З Кобзарем у серці

9 березня 2014 року шкільною літературно-краєзнавчою студією "Провесінь" було започатковано (принаймні так постановила тоді громада) щорічні громадські Шевченківські читання біля погруддя Т.Г.Шевченка в с.Дубове. За рік все змінилося, на жаль... А жаль...

На перехресті вулиці Ковельської (названою в давнину Коптєлою) з найстарішими вулицями Дубового - Старожилів (Рудавина, Малий Кут) та Шевченка (Дубини, Cередки) - погруддя велета людського духу Т.Г.Шевченка. Відомо, що 21 вересня 1846 року Великий Кобзар отримав розпорядження генерал-губернатора Дмитра Бібікова, якому була підпорядкована Тимчасова комісія для розгляду давніх актів у Києві, виїхати в різні місця Київської, ВОЛИНСЬКОЇ, Подільської губерній для збору народних переказів, пісень, історичних документів, оглянути й замалювати стародавні могили, монументальні пам’ятки тощо.
Поет залишив на папері рисунки багатьох пам’ятних будівель, могил, зібрав чимало народних оповідань, пісень і казок. Про цю подорож по Волині Шевченко написав у творі «Варнак». Щодо Ковельщини, то тут Шевченко мав замалювати для праці професора Миколи Іванішева місця, пов’язані з ім'ям московського втікача часів Івана Грозного князя Андрія Курбського-Ярославського в тогочасному Ковельському повіті, зокрема у Вербці і Секуні. З с. Вербки поїхали Т.Шевченко та М. Іванішев до села Секунь (Старовижівський р-н), що знаходиться за 18 кілометрів північно-західніше від м.Ковеля. Цей шлях пролягав через с.Дубове. Минули роки, століття, але дубівчани гідно шанують пам'ять про Великого Кобзаря, увіковічивши, хоч і короткочасне, перебування Кобзаря в нашому селі. (Наталія Тхоржевська).
Флеш-моб "З Кобзарем у серці" by


середа, 19 лютого 2014 р.

Сучасну українську літературу читають, й про те, як учителі КПК у ЗОШ № 75 на педпрактиці побували

Зимовий ранок. Проте не з тих, коли від морозу аж дух перехоплює. Поспішаю на педагогічну гостину в ЗОШ № 75. Проблиски сонця віщували погідний день, на душі було затишно й спокійно. Передчуття не підвело. Щораз, заходячи в цей навчальний заклад, впевнена, що вчителям української мови та літератури, слухачам КПК, буде цікаво й корисно доторкнутися до творчого дивосвіту колег сімдесят п'ятої. Звичайна загальноосвітня, але творять у ній люди з великим серцем, й творять професійно. До речі, самі "напросилися". Не буду лукавити, ми були зацікавлені в таких запросинах, бо тут є що подивитися, на кого подивитися, й є чому повчитися. А на сьогодні (уже вкотре!) ми доторкнулися до витоків професійності Людмили Миколаївни Корчевої, яка (нарешті!) вирішила долучитися до когорти вчителів-методистів. Давно пора! Щораз буваючи в неї на уроці, відкриваєш її по-новому. Загадковість душі й глибина розуму криються в цій тендітній жінці. Не кожному словеснику вдається зацікавити учнів новочасною літературою. А на уроці ми стали свідками глибокого аналізу творчості О.Ірванця з багаторівневими проблемами, які на сьогодні залишаються мегаактуальними. Учням пощастило, що з ними працюють креативні, згуртовані спільними ідеями вчителі. Надзвичайно цікавим виявився творчий проект "Ім'я Шевченка стукає в серця" (керівник Христич С.В.), який презентували нам школярі. Здавалося б, що можна маловідомого виокремити у творчості Кобзаря? А знайшли: "Шевченко й математики"! Цікаво, захоплююче...
Повертаючись після проведення педпрактики, постійно прокручую стрічку побаченого й почутого. Вже вкотре переконуюся, що вчителю літератури належить одна з найважчих, але, водночас і найпочесніша місія, - формувати душу майбутнього України. І дай, Боже, педагогічно-учнівському колективу сімдесят п'ятої (директор Гончаренко Р.В., заступник директора Єрмак Л.Ю.) рясно засівати й щедро збирати на освітянській ниві.
З повагою й вдячністю за організацію й проведення педагогічної практики, Корицька Г.Р., кандидат філологічних наук, доцент Запорізького ОІППО; Шацька Н.М., кандидат педагогічних наук, доцент Запорізького ОІППО.

субота, 8 лютого 2014 р.

Літературні імена: Юрій Єршов-Холодний

Субота. 8 лютого. Добігав до завершення обласний етап Всеукраїнської учнівської олімпіади з української мови та літератури. Зігріті теплом та увагою педколективу Січового колегіуму, спілкувалися мої колеги, учителі української, ділилися хлібом насущним на майбутнє. Заглянула Валентина Омелянівна, директор закладу, поцікавившись перебігом заходу. І тільки з їй притаманною скромністю запропонувала "Запорізьку правду" (від 6 лютого), де у "Світлиці" йшлося про двох ювілярів: Григорія Лютого, публічного й добре знаного серед мистецької спільноти (ми його вчора вітали) та Юрія Єршова-Холодного, якого "дехто тільки відкриває для себе"  - Члена НСПУ з 2011 року, автора двох книг "Кришталева ластівка" (2008) та "Народе необачний" (2011) (окремі поезії друкувалися в альманасі "Хортиця"). З Юрієм Івановичем були знайомі "заочно", коли Валентина Омелянівна подарувала його збірочку. Почувши, що він є в колегіумі, попросила автограф (не кожного дня випадає наживо побачити майстра спорту, чемпіона України з важкої атлетики та ще й майстра слова!). І знову ж таки оця Єршовська скромність!.. Поспілкувалися, вмовила на "фотосесію" (не можу відмовити собі в такій розкоші - фото на пам'ять, - це святе). А ще Юрій Іванович щедро погодився, щоб  його поезію "Шевченко. Прощання з Україною" вплели у вінок Кобзареві. Вдячні. А ювілярові бажаємо, щоб його ріка поетичних думок щедро вливалася в море поезії.
Шевченко. Прощання з Україною (Ю. Єршов-Холодний)
День стояв, як темна ніч.
Їхав до столиці.
Віз скрипів. Стогнала Січ
З "милості" цариці.
Пропливали ув імлі
Хати-поторочі.... 
Поезія
PS. Так склалося, що сьогодні ми довідалися про значну подію в житті Єршової В.О. - вона  нагороджена премією Верховної Ради. Вітаємо! 
І знову ж таки їхня, Єршовська, особливість - нагорода виявилася своєчасною для ремонту колегіуму.






вівторок, 4 лютого 2014 р.

Двохсотлітні Тарасові шляхи, й про проведення Всеукраїнського семінару


Квіточка за квіточкою вплітаємо у вінок Кобзареві свої діяння, зрошені думою про невмирущість духу генія, тим самим долучаюсь до планетарного відзначення славетної дати. На цей раз запрошуємо шановне товариство до участі у Всеукраїнському семінарі, який відбудеться в Запорізькому ОІППО за участю науковців, методистів, учителів, учнів 5 березня 2014 року. Під час проведення заходу відбудеться презентація електронного ресурсу, створеного учасниками творчої групи, обговорення...

середа, 15 січня 2014 р.

Слово про колегу, або як у Запорізькому класичному ліцеї "спалюють" стереотипи


Учителю української мови та літератури, магістру філології Сергєєвій Поліні Вікторівні Бог подарував любов до слова, до українського слова, а батьки нагородили її неймовірною вродою й щирістю душі. Познайомилися з нею за звичайних обставин: прийшла переглянути роботу своєї учениці, учасниці й переможця обласного етапу Всеукраїнської олімпіади з української мови та літератури. Зав'язалася по-дружньому невимушена, цікава бесіда, яка переросла на плідну співпрацю... Відчула, що з цією скромною, вихованою, юною колегою буде цікаво познайомитися навіть досвідченому словеснику. І потягнулося... Педагогічні практики, активна діяльність в обласній творчій групі, участь у складі журі обласного етапу конкурсу, а ще творчий неспокій (себе пізнаю чверть століття тому), сподіваюся, "пов'язали" нас на роки. І не потрібно робити їй рекламу - з діяннями Поліни Вікторівни та її вихованців, у нас є можливість ознайомитися сьогодні. Відеопоезія заполонила їхнє єство. Щедро вплітають у вінок Кобзареві учні Запорізького класичного ліцею свою креативну квітку: "Жінка в художній та літературній творчості Т.Шевченка" (автор -учениця 9 класу Єрохіна А.) та "Кавказ" (автор - учениця 9 класу Руколянська В.). Від Поліни Вікторівни - "SHEVA FOREVA" (або "Спали свій стереотип про Шевченка").