неділя, 25 травня 2014 р.

Філолог - це звучить гордо!


Пишаюся, що я своє життя пов'язала з філологією (філоло́гія (грец. φιλολογία; від грец. φίλος — любов і грец. λόγος — слово, учення) . Вітаю всіх із Днем ФІЛОЛОГА, зі святом, яке відзначаємо сьогодні! Слова вдячності моїй любій Аlma mater, Чернівецькому національному університетові ім. Ю.Федьковича, яка подарувала мені щастя стати й бути ФІЛОЛОГОМ!
Зустріч через 25... 

пʼятниця, 23 травня 2014 р.

Відгомін курсової перепідготовки, й про те, як учителі української над проектами працювали

Цьогорічний травень, сповнений запахами бузку й акації, обцілований майже літнім теплом, залишив неспокій і в душі вчителів української, слухачів КПК у Запорізькому ОІППО. Так скромно констатуємо після проведення конференції, на якій колеги захищали проекти, створені під час проведення спецкурсів. Креативні, амбіційні, наполегливі вони опановували технологію створення тестових завдань, занурювалися в царину культури мовлення. А ще ділилися своїми буднями й святами. Щораз, спостерігаючи за словесниками, проникаєшся щирістю їхніх помислів і радієш їхній життєстверджуючій силі; розумієш, що, незважаючи на будь-які перепитії, вони залишаться Людьми. Хай щедрими будуть професійні ужинки й обов'язково воздаться за щирість учительської душі. 
Захист проектів:
Світлини на згадку:


середа, 14 травня 2014 р.

Про творчий розмай Запорізької ЗОШ № 92, й про радість спілкування на педпрактиці




Весняним розмаєм окутана Запорізька ЗОШ № 92. На підході до закладу неймовірні пахощі акації полонять все єство. Не змогла не зафіксувати розкішну акацію, яка напоювала повітря щемливим запахом. А на думку спадають слова дідуся, коли приносила радісну звістку "Канікули!" Дідусь Микола, лукаво посміхнувшись, казав: "Дочекалися свого - вакації".  Сьогодні, побувавши на педагогічній практиці в ЗОШ № 92, аж ніяк не відчували "вакаційного" (тобто канікулярного) настрою. Як завжди, притаманно цим щиросердним людям, нас зустріла творча атмосфера педагогічного колективу. І без метушні, професійно, правда, ще не позбулися колеги скромності, вчителі української мови та літератури з цікавістю подорожували з п'ятикласниками (учитель Федорченко М.Л.) стежками "значущих частин слова", разом із дев'ятикласниками доторкнулися до проблеми патріотизму й історичних подій у романі П.Куліша "Чорна рада" (до речі, бінарний урок, який проводили вчитель української літератури Кушнаренко В.О.  та вчитель історії Олійник І.В., стає гарною традицією для пізнання історії та літератури). Разом із вихованцями (Шклярова О.О.) доторкнулися до святая святих - образу матері. Співпережиття, співтворчість відчувається на кожному кроці в цьому звичайному закладі із незвичайними людьми. Вдячна Надії Іванівні Румянцевій, директору школи й моїй любій, надійній подрузі, яка запросила нас на свято педагогічного пізнання. Щиро радію, що "відкриті" уроки колег стають відкриттям їхнього творчого завзяття й професійності. Недивлячись на закінчення навчального року, вони  не розслабляються, а вміло, вправно доводять справу до логічного завершення. Хай гаряча екзаменаційна пора порадує вчительсько-учнівський колектив щедрими  ужинками. З повагою. 

неділя, 11 травня 2014 р.

Спокута (в День МАТЕРІ)



Мені багато в житті не треба - аби лиш матінка жила. Ріже… Пече... І так буде до кінця твого життя, бо, на жаль, не повернеш. Не повернеш радісні миті спілкування, щирий усміх й тепло ніжного погляду. Не думали, не гадали, що так, підкрадаючись по-злодійськи, зайде в нашу родину смуток. Боролися, вірили, що матуся не заслужили такої кари: все життя віддавали себе колгоспній роботі, городам, людям. А ще молилися й вірили. З вірою, надією, любов'ю прожили все життя. Підкосило, коли померли тато. Та не в їхньому характері було опускати руки, які не знали спочинку. Правда, вже тоді, по-іншому, переосмислювалося прожите… Залишили все… Пішли, посіявши в моєму серці непереборне бажання спокути за недосказане. Пішли, залишивши в моїй душі сум'яття й каяття, що не вберегли, недогледіли… Про невтомність тепер нагадуватимуть вишиті подушечки, серветки, рушники, а ще вишиванка для сина… До останнього буде тягнути на те обійстя, де ступали мамині ноги, де випікався найсмачніший хліб у світі (такий тільки цьотка Марина пекли!), де чорнобривцями був усіяний городчик, де материнською мудрістю віє з кожного закутка. Куди не глянеш - спогад, покута, пам'ять.

четвер, 1 травня 2014 р.

Я істину в житті шукаю...

Першотравневим розмаєм насичений сьогоднішній день. Весна. Сонце. Життя… Поезія й Марійка Шиманович. Якось по-сонячному усміхається душа красуні з Бердянська. Згадую, доля подарувала мені зустріч із звичайною дівчинкою, коли вона вперше взяла участь ІІ Міжнародному мовно-літературному конкурсі ім. Т. Шевченка. Запам'яталася, перш за все, своїм інтерв'ю. Уже потім була подорож у Луцьк на Всеукраїнську учнівську олімпіаду з української мови та літератури (до речі, Марійка посіла І місце й стала стипендіаткою Президента); в минулому році знову перемога вже в Запоріжжі; шкода, що в цьому році чуть-чуть не "дотягнула" до перемоги в Черкасах. Проте ця тендітна дівчина не кориться обставинам. Взявши в друзі цілеспрямованість і наполегливість, вона вперто, крок за кроком, іде до мети. Й сьогодні ми вітаємо Розумничку з перемогою на Всеукраїнському етапі МАН. "Я істину в житті шукаю…", - повертають від роздумів слова, написані Марією Шиманович. Дай, Боже, здійснення бажаного цій щедрій на багатогранність і щирість душі дівчині. А з творчими її перлинами варто ознайомитися. Вони залишають щем і роздуми…