неділя, 23 липня 2017 р.

Методичні смаколики до 2017-2018 н.р.


Літо. Відпустка. Однак неймовірно швидко наближаємося до навчального року. Тому варто релаксувати, готуватися до насущного. Сподіваюся, що методичні смаколики (й не тільки) Вас спонукатимуть до роздумів і принесуть задоволення.



субота, 17 червня 2017 р.

Про джерело розвитку вчителя української й Новопетрівську педгостину, або КПК відбулися

Бердянськ. Місто на північному узбережжі Азовського моря, з яким асоціюється відпочинок, розваги. Однак для вчителів української із м. Бердянськ, Бердянського та Приморського районів саме в гарячу пору випала можливість пройти КПК, занурившись у світ пізнання, натхнення, праці. Незважаючи на освітянські червневі жнива, нам пощастило причаститися духовністю й доторкнутися до джерела творчості в Новопетрівській ЗОШ  (директор Ковбаса Т.С., вчителі Байбара З.М., Колесник Г.А.), куди було запрошено на педагогічну практику; відчути управлінське сприяння Бердянського ВО ВК Бердянської міської ради (керівник Липський В.М., зав. методкабінету Скиртач Н.В., керівник ММО Ткачова К.М.), моральну, технічну підтримку колективу Бердянської ЗОШ № 3 (директор Онищенко О.О., вчителі української Космикіна В.М., Бібєрова С.Ф., Садиріна Л.М., Ніколаєва О.В., Ревіна О.Д., Сашко Н.М., учитель інформатики  Погорело А.О.), де відбувалися курси. Щиро вдячна Світлані Бібєровій, старості, яка підставляла дружнє плече організаційної підтримки. Звичайно, моїм колегам, викладачам ЗОІППО, особлива шана, бо дорога на Бердянськ забирає чимало часу, але бажання донести інноваційне бере верх, незважаючи ні на що. З користю для себе відзначила креативний подих молодості й мудрості. Курсова гостина відбулася. Відлунюватиме ще довго традиційним і новітнім. Усім щиро зичу позитиву від спілкування, професійного зростання (а не вигорання), сонячної відпустки з присмаком літнього дощу й постійного бажання йти назустріч пізнанню. Тадиційно на спомин світлини.




четвер, 18 травня 2017 р.

Творчо-вишиванкова харизма у стінах Запорізького ОІППО

Свято творчості й вишиваної краси зібрало вчителів української мови та літератури за "круглим столом" обговорити насущні проблеми сьогочасної мовно-літературної освіти. Стає доброю традицією збиратися небайдужих до майбутнього. Надовго роїтимуться думки від почутого й побаченого, бо такого ще в Україні нема, щоб української навчали у "хмарах". Думками про "безхмарне" начання ділилися мої колеги, учасники регіонального освітнього проекту, які другий рік, незважаючи на перешкоди (вже навчилися долати!), так легко і звично вели у світ технологій, електронної лінгводидактики, відеопоезії. Я щиро вдячна, що маю міцне, надійне плече однодумців, які, долаючи немалу відстань, знаходять час, щоб поділитися професійністю, творчою харизмою. І так воно все зібралося воєдино: бажання, мудрість, шляхетність. У всьому нам допомагав вишиванковий настрій, який створили філологи.  Сподіваюся, що побачене й почуте спонукатиме долучитися до творчості. Вдячна колегам, які подарували нам усім радість спілкування й пізнання: Пересунько Т.М. (Балабинський НВК "Престиж" Запорізького р-ну),  Подлєсна І.С. (Новоспаська ЗОШ І-ІІІ ст. Приазовського р-ну); Колесник Т.А. (Кушугумський навчально-виховний комплекс "школа І-ІІІ ступенів-гімназія "Інтелект" Запорізького р-ну)Ганноцька П.В. (Запорізький класичний ліцей вознесенівського р-ну). Нам приємно привітати Наталю Пічахчі, вчителя української мови та літератури Костянтинівського районного навчально-виховного об'єднання "Гімназія - Мала академія наук № 1 "Таврія" Мелітопольського р-ну, яка брала участь в обласній виставці «Освіта Запорізького краю - 2017», і посіла І місце. Респект їй за майстер-клас, який вона провела 17.05, й щиро зичимо впевненого руху до "хмарних" педагогічних вершин! Світлинний релакс на спомин

неділя, 14 травня 2017 р.

Рушник на щастя, на долю й вишиванка для синочка

Роки збігають водою... Все частіше в думках повертаєшся у світ дитинства, напоєний батьківською любов'ю, матусиною наукою, татусевою мудрістю. До цих пір у закутках душі бережеш чарівний світ традицій, а на великі свята витягуєш їх зі скрині пам'яті й вони оживають родинною колядкою чи гаївкою, смакують кутею чи виграють-усміхаються спеченими пасочками, а чи відлунюють посівальними. І вірю, чим більше засіватимуть на Василія, тим рясніше збиратимемо на Іллі, чим більше буде щедрих побажань, тим світлішим буде рік прийдешній. Випещую кожне слово, думку, а вже коли випадає вільна хвилинка, тоді руки й душа тягнуться до вишиття, яке дарує душевний спокій, а на полотні народжується-програмується доля. Незвичайна магія криється у вислові, який споконвіку вкорінився у традиціях українців "На щастя, на долю!". Саме "НА" віддає щирістю, щедрістю, жертовністю, а з материнських уст воно таїть у собі надію, що дитя буде обціловане Долею, що Щастя стане йому вірним супутником у житті. Не тільки слова, вишиті на рушникові, таять у собі сподівання. В композиційному контексті з калиною й дубом вони набувають символічного звучання й стають  життєстверджувальною чудодійною силою на роки... Така словесна круговерть роїлася в думках, коли хрестик за хрестиком народжував узір на рушникові, який вишивала синові-випускникові "на  щастя, на долю". Традиційною пуповиною зв'язувала в родовідний вузлик свої творіння. Одночасно із рушником відбувалося й народження вишиванки-оберега для мого любого красеня, в узір якої добирала символічні кольори: коричневий - землі-матері; зелений - краси й молодості; оранжевий - сонця і хліба; червоний - вірності й кохання... По-материнськи випещувала кожну думку, по-материнськи дякувала Богові, що подарував мені щастя відчувати синівську любов, що дав творчої снаги вишити оберіг для нього... Мабуть, щось є магічне й у тому, що саме в День Матері народився цей образок. Сподіваюся, принаймні, щиро зичу всім синам доброї долі, а їхня увага й повага хай щедро підживлюють материнське серце.

пʼятниця, 12 травня 2017 р.

Про хмарний українськомовний драйв в Енергодарі, або педгостина відбулася

Назустріч сонцю й місту, що обдаровує енергією, сьогодні поспішали вчителі української з усіх куточків Запорізького краю. Власне, очікування педагогічної хмарної гостини було для багатьох бажаним, оскільки це була зустріч із креативом, знайомством наживо з колегами, однодумцями, неспокійними й інноваційними - Світланою Пелипенко й Оксаною Васильковською - вчителями-мовниками Енергодарської ЗОШ № 2, учасницями регіонального проекту «Хмаро орієнтоване освітнє середовище навчання української мови учнів». Другий рік філологині запорізької землі навчають учнів української із використанням веб-технологій. Зауважу, коли заварювали "веб"-кашу, керувалися неймовірним бажанням пізнання незвіданого, але насущного, а вже сьогодні впевнено освоюємо хмарний олімп і все більше до нашого гурту долучаються вчителі майбутнього. Прожитих два роки - це навчання, взаємодопомога, взаєморозуміння, а ще виважена мудра підтримка адміністрації. Саме сьогодні ми відчули, наскільки важливо для вчителя, коли його розуміють. Енергодарська ЗОШ № 2 була серед тих 19, кому запропонували долучитися до проекту. Вже у вересні раділа зі Світланою Іванівною, яка повідомила, що для неї створені умови для реалізації задуманого. Два роки творчої впертості й наполегливості - й "Дивасики" педагога  не тільки дивували енергодаських школярів, а стали навчальними веб-майданчиками, на яких навчають української. Відкриттям року стала для мене й Оксана Олексіївна Васильковська. Хмарна мандрівка барвінковою Україною із п'ятикласниками виявилася  для них "безхмарною", пізнавальною. Зауважили всі учасники семінару, що заклад наповнений не тільки сонячною енергією, а неймовірним  людським магнетизмом мешканців. Сонячністю й гостинністю було пройняте все, до чого ми доторкалися. І щиро хочеться побажати цієї життєвої сонцедайності всім, хто долучився до проведення заходу:   Букреєвій С.М., начальнику управління освіти; Цемко С.А., директору НМЦ; Глінській Т.В., методисту НМЦ. Респект Воробйову Л.М., директору ЕЗОШ № 2 та його дружній команді, які щедро ділилися всім, чим багаті їхні професійні серця. Усвідомлюю, на яке міцне й надійне плече опираюся, працюючи поряд зі своїми незрадливими колегами, які, практично, на голому ентузіазмі щоденно віддають себе кропіткій праці. Вдячна Тетяні Колесник, Тетяні Пересунько, Тетяні Єрмак, Світлані Головіній, Наталі Пічахчі, Анастасії Левченко, Людмилі Ларіоновій, Світлані Богдзієвич, Тетяні Тутік, Ользі Ромашко, Ірині Новіковій, Анастасії Юдінковій, Наталі Бистрицькій, які знайшли час для педгостини. На спомин залишаємо світлини й надію на продовження...