неділя, 22 березня 2020 р.

Коли весну закликають


Дощ неустанно вибивав по підвіконню. Його монотонність дратувала, наганяла сум.
– Мабуть, не вдасться весну закликати, – спросоння, прислухаючись до стукоту за вікном, міркувала Ірина.  – А  так очікували на цей день!
Вона, висуваючи руки з-під ковдри, потягнулася. Тіло нило від учорашньої роботи.
– Це тобі не жарти – сорок жайворонків спекти, – роздумувала дівчина. 
Та чи варто банувати? Уставай, лежебоко! – підганяла пробудження.
Для Ірини було звичним вставати з першими півнями. Вона з дитинства допомагала матері по хазяйству. Любила спостерігати, як уранішні промінчики сонця проникали в кожен куточок обійстя, оживляли його; як подвір’я наповнювалося пташиним співом.  Однак на цей раз приїхала зі спецмісією: напросилася зробити запис обряду, який щорічно виконували в селі у весняний день.
Уже третій рік як навчається на філологічному. Кафедру фольклористики вибирала серцем, бо скільки себе пам’ятає, купалася в піснях і традиціях. Її приваблювала українська минулість, із розумінням, щоб не загубити надбане, дивилася в майбутність.
– І до яких пір будеш тарабанити? – прочиняючи кватирку, бурчала Ірина. – Зірвеш свято і практику.
Змінюючи бурчання на добрість, почала приказувати: «Іди, іди, дощику, зварю тобі борщику…». Пам’ятала, як у дитинстві повчав дідусь задобрювати стихії. Однак дощ, незважаючи на прохання, вибивав однозвучні ноти.
До кімнати заглянула бабуся Ярина. Одягнена по-святковому, вона світилася радістю. Вишита сорочка вигравала різнобарвними квітами. Зелені листочки доповнювали кольорову гаму. Добірне старовинне намисто, між яким красувалося декілька дукачів, оповило шию. Доповнювала наряд темно-зелена спідниця.
– О! Рання пташка, – обіймаючи онуку, мовила бабуся. – Чого невесела?
Не очікуючи на відповідь, продовжила: «Марець є марець: то дощ, то сонце. Поки зберемося – розпогодиться», – знаюче втішала.  – А жайворонки вже в дорозі.

субота, 1 лютого 2020 р.

Кульбаба: дід чи баба? До народження книги

Останній день січня приніс мені радість народження книги, оповідки якої більше півтора року були цілющим джерелом для кожного, хто прагнув добра, щирості...; хто разом із героями співпереживав, співдіяв, замислювався. На сьогодні у всіх бажаючих є можливість  вдихнути запах дивотворення, отримати насолоду від занурення у світ українського слова, або, як писала моя колега-філологиня, письменниця Вікторія Міхеєнко про відчуття прочитання: "узяти до рук, погладити, розглянути й повільно, як тихою річкою плисти, читати. Зупинятися. Повертатися. Кілька разів перечитувати   фрази". Книга містить 35 оповідок. Щировдячна Надійці Лень, молодій, однак, із великим майбутнім  художниці, за відчуття мого слова та втілення його в картинах. 

субота, 21 грудня 2019 р.

"Джейн"

Вона сиділа на березі Дніпра і вдивлялася вдаль. Погляд ловив призахідне сонце, яке опускалося над Хортицею. По-серпневому припікаючи, воно заповзало на спочинок. Усе живе заховалося від спекотні. Завмерло.
– Як там мої хлопчики? Я повинна бути з ними. З безвусими, але безстрашними. З тими, хто став на заваді нашестя зі Сходу й ціною власного життя зупинив його, – вирішувала Леся. – Вони потребують моєї допомоги. Я маю бути поряд.
Щораз, як тільки залишала батальйон після надання допомоги, її мучило сумління. Вона бачила втомлені очі, її переслідували вибухи снарядів і крики поранених.
– Якось не з руки. Я повертаюся додому, а вони залишаються в пеклі війни, – снували думки в голові. – Останнім часом усе частіше насідає ворог, порушуючи перемир’я... Мушу! – затято вирішувала.
За двісті кілометрів від війни в голові жінки снували явно не мирні думки.
– Мої зрозуміють, підтримають, – тішила себе. – Інакше й бути не може. Матері за дітей…
Продовження...

субота, 16 листопада 2019 р.

Коли участь у конкурсі приносить радість

Стараюся не виносити радість перемоги на люди, однак, приємно ж?! Не втрималася...
ПІДСУМКИ 1-го Всеукраїнського літературно-мистецького фестивалю імені Василя Скуратівського «До Василя!»
... Гузовська-Корицька Галина:
І місце у номінації «Проза» («Де живуть традиції»; «Калинове намисто жіночої долі»);
І місце у номінації «Сценарії. Розробки. Посібники» (сценарій свята «Різдвяно-новорічні передзвони»; Навчально-методичний посібник: «Збірник диктантів з української мови. 5-11 класи. Вид. 2-ге, виправлене, доповнене. – Тернопіль: Мандрівець, 2017. – 256 с. (схвалено для використання у загальноосвітніх навчальних закладах комісією з української мови Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки України);
ІІ місце у номінації «Проза» («Нон-фікшн») («З вірою…через століття»);
ІІІ місце у номінації «Твори для дітей» («Кульбаба: дід чи баба»; «На сьомому небі від щастя»).
Вдячна пані Ірині Кримській-Лузанчук за організацію фестивалю й надсилання грамот, матеріалів.
Членам журі (Сергій Пантюк, Леся Мудрак, Іван Андрусяк) - за оцінку моєї праці.

понеділок, 28 жовтня 2019 р.

Коли життя книги варто продовжити...

Що Ви відчуваєте, коли тримаєте книгу в руках? Тільки-но з видавництва вона всміхається до вас, зігріває, пахне друкарською фарбою ... А ще манить новизною, таємничістю образів, пригод, історій. Вона надіється на продовження власного існування, сподівається, що її зачитуватимуть. Мріє про життєдайність, про друге, третє... дихання. З книгою мріє автор, який щоденно (та й щонічно!) проживає з героями, вірить їм, наставляє, спонукає... На сьогодні втихають емоції, які я отримала, коли 11 жовтня взяла до рук омріяну книжечку. Натомість пульсує, як зробити так, щоб книжечка ввійшла в родини, у школи й залишила глибокий слід у душі на рокИ? Як задовольнити бажання багатьох із Вас "погладити" її, доторкнутися до творчодивосвіту? Звертаємося до всіх, хто має бажання посприяти у старті тиражу шляхом попередньої проплати за придбання книги "Світ навколо нас" (автор Галина Гузовська-Корицька, видавництво "Дике поле"). Як Вам така пропозиція?  

четвер, 17 жовтня 2019 р.

2019/17/10. Коли читаємо разом: ЗОШ № 72

Для мене знайомство з книгою - це завжди хвилююче. Однак сьогодні переповнювали неймовірні відчуття, коли в Запорізькій ЗОШ № 72 читали разом із четвертокласниками й семикласниками мої оповідки. Занурювалися у "Світ навколо нас" (видавництво Дике Поле). Захоплювалася глибині мислення школярів, мовленню, їхнім роздумам над життям. Вони вміють співпереживати, радити, думати. Дивувалися дитячій доброті, коли ті допомагали Білочці; мізкували над мудрістю Кицьки, яка дала урок Горобцям; смакували дарами Осені... Із цікавістю переглядами мультфільм "Синичка", створений Олександром Панасюком із Біленьківської ЗОШ. Звичайно, сприйняттю допомагали ілюстрації від талановитої художниці-дизайнерки Людмили Харламової. 
Щировдяна колегам із ЗОШ № 72 (директор Т.М.Усова, вчитель української Н.Я. Довбня, вчитель початкових класів Донець Н.К., бібліотекар Остапенко Т.В.) за запросини. Це для мене був не тільки урок (визнаю, що не вистачає саме такого спілкування з дітьми!), це зустріч-барометр моїх можливостей, значимості проблем, які  мають місце в оповідках. Ключові слова наприкінці тексту (хто читав, то розуміє, про що я) є важливими для дитини. Відбулося. Однак релакс триватиме ще не один день. Це була перша, (і дай, Боже, ще!) зустріч із читачами, з "кліповим" поколінням, яке  вміє відчувати тепло книги, захоплюватися, ставати співучасником подій. Із надією, що книга буде читатися...

вівторок, 8 жовтня 2019 р.

Магія УчителЯ

Жила собі Вчителька. Щоденно навчала мудрому, світлому, вічному! Щонічно перевіряла зошити, дивуючись, які мудрі, світлі, вічні думки засівають вихованці на життєвій ниві. Серце раділо, бо праця не пройшла намарне.

З року в рік Учителька, незважаючи на виснажливі політичні суховії, зрощувала майбутнє! Воно проростало щедрістю душі, жагою знань, і розумінням, що Вчителі важливі!!!

Нікого не дивувало, що часу для сім'ї залишалося не так і багато, але власні діти розуміли, що Матір-Учителька - важлива!

Ніхто не переймався, як ото їй жити на пенсії?!
- Виживу! - тішила себе. - Адже я важлива!!!
І коли, проживши вічність у школі, її запитали: "Яку магію для вас має слово "Учитель"?" Вона життєусміхнено відповіла: "Уважність, чИстість, толерантність, елегантність, людяністЬ!"
P.S. Виявляється, магію Вчителя варто асоціювати зі 124 словами, які були вписані (за бажанням) в коментарях під  постом у ФБ. Удячна всім, хто "не пройшов повз", а все-таки наслідив.




вівторок, 20 серпня 2019 р.

На сьомому небі від щастя



Повість "На сьомому небі від щастя" - це філософське осмислення життя сучасних підлітків крізь призму родинних взаємовідносин; це проблема батьків і дітей; минулого й сучасного. Повчальні життєві історії спонукатимуть до осмислення місця в соціумі. Твір містить народознавчі вкраплення, традиційні елементи. 

вівторок, 23 липня 2019 р.

Чому не варто брати бика за роги, а мишку за хвіст? (ІХ)

Світлину взято з інтернету
Мізинчик після вчорашніх подій спав без задніх ніг. Уві сні він ще не раз знаходив справжні лисички; допомагав Вірному полювати на рудохвосту; терпів підколювання Володьки. Воно б і  нічого, якби поряд не було Софійки. А він уже вві сні знову нахиляється до її долоньок-човника, п’є й не може напитися...
У шибку постукали. Мізинчик спросоння потягнувся на звук, відчинив вікно. Перед ним, виграючи білозубо, бадьорився Володька. Богдан не встиг відкрити рот, як друг, глузуючи, випалив: «Так і життя проспиш, сонько!» Й не очікуючи на відповідь, по-діловому продовжив: «Можна до тебе?». Мізинчик кивнув. За мить Володька сидів у кріслі.
– Чого сяєш як золота копійка? – поцікавився в несподіваного гостя.
Друг витримував павзу, лукаво всміхаючись.
Глянувши на годинник, Богдан пробурмотів незадоволено: «І чого тебе в таку рань принесло? Неділя ж! Такий сон обірвав...». Продовження