Від Миколи до Івана: родинні читання

Національний тиждень дитячого читання. #СвітлоІсторій #ТижденьЧитання2024
Уже шостого грудня 2024 року стартуємо на ютубі, в прямому ефірі! О 16.00. Проєкт "Від Миколи до Івана: родинні читання". Для всіх, хто шанує родинні цінності, залюблений у традиції та вболіває за світ навколо нас... Уважається, що саме на Святого Миколая розпочинається цикл святвечірньо-різдвяних обрядодійств.  Запрошуємо разом із Володькою Задиракою  на  гостину до родини Мізинчика (пам*ятаєте, які пригоди ми проживали влітку, побувавши "На  сьомому небі від щастя"?)... Довідаємося,  "Де живуть традиції", як виготовляти їжачків-павучків і навіть... Разом із Богданом і Володею доторкнемося до передсвятвечірніх див: приготуємо смачну кутю, борщ із вушками... Та й заколядуємо... Водночас, з усіма охочими поспілкується "Павучиха", а дехто навіть зможе погортати "Святвечірній зшиток" чи  насолодитися святвечірньою настроєвістю...  Будьмо разом у ці дні... 
П.С. Читання відбудуться за книгами Галини Гузовської-Корицької  "На сьомому небі від щастя", "Де живе щастя: міські історії", "Кульбаба: дід чи баба? До речі, можемо читати й шкільними родинами, зокрема, семикласники вже у другому семестрі можуть побувати "На сьомому небі від щастя".
***Увага! Зареєструвавшись, https://forms.gle/kriXQ8WxxPgAFacW7 , Ви матимете можливість зберегти покликання на пряму трансляцію.  
Підписавшись на канал, https://youtube.com/channel/UCD6jj2tg.... , будете в курсі подій 
Покликання на пряму трансляцію: https://youtube.com/live/YpVDi_sZnDg?feature=share 

Калинове намисто жіночої долі: пташка за донат

#пташка_за_донат. *Уже сьогодні розпочинаємо лотерею до дня УЧИТЕЛЯ. Розігруємо книгу #Калинове_намисто_жіночої_долі (оновлене, доповнене видання) за донат (не менше, ніж на дві філіжанки смачнющої кави чи букет квітів улюбленому Вчителю/Вчительці).

Збираємо на ПТАШКУ для воїнів/воїнок Учителів/Учительок, які наразі боронять Україну на Сході. 6 жовтня проведемо вибір переможця/переможниці шляхом використання рандомайзера.

П.С. Кожному учаснику буде присвоєно номер. Задонативши (5363 5420 1838 4868 - з поміткою "на пташку"), прошу повідомити в коментарі для отримання порядкового номера. Десятеро перших учасників отримають листівки+закладинки. Тиждень на донат. Більше про книжку на літературно-мистецькому майданчику "Де не римується душа".

Світ навколо нас перекладено чеською та словацькою мовами

2024/9/01. Дива таки бувають!  Уже тримовна книжечка! 
Тепер пізнаватимуть #Світ_навколо_нас українською, чеською  і словацькою! Вдячна всім причетним: Viktor  Korytskii, Olexii Korytskyi  (терплять мою творчу невгамовність); Juraj Lajda (видавництво "Ідеал" (Чехія)), який завдяки Міжнародному проєкту Tales of EUkraine  вподобав книжечку і зробив вибір;  Aleksandr Lazutin  (видавництво "Дике Поле") за мудрість і поміркованість;   Lyudmyla Kharlamova  (художниця) за дар Божий відчувати автора... Перекладачкам Оксані Рішко, Lubica Babotova, Adriana Amir. Респект Український інститут книги   проєкту Tales of EUkraine за здійснення мрій!
Більше про проєкт на літературно-мистецькому майданчику "Де не римується душа".

У Всесвітній день письменника

Книжку (на вибір) з автографом автора отримає в дарунок той/та, хто найбільше любить наших котиків

(окрім того, з кожної придбаної книжки 10% на).

Більше на сайті #Де_не_римується_душа

#читаємо_українською_допомагаємо_своїм_нашим :

#Світ_навколо_нас

#Кульбаба_дід_чи_баба_?

#На_сьомому_небі_від_щастя

#Де_живе_щастя_міські_історії

До Дня дарування книг

Коли подарунок із користю. Цьогоріч у #День_дарування_книг запросила у #Світ_навколо_нас чотирирічного Всеволода (як виявилося, до Дня народин - 21 лютого!). Заслужено! Дуже гарно про Україну розповідав!

П.С. Дякую матусі Viktoriia Veretelnyk за відеоісторію

#Читаємо_українською_допомагаємо_нашим!

"На сьомому небі від щастя" на Львівському міжнародному книжковому форумі

Уже завтра, 19 вересня 2021, учасники презентації книги #На_сьомому_небі_від_щастя, яка відбудеться у Львівській обласній універсальній науковій бібліотеці у Великій залі о 12.00-12.45 (бульвар Шевченка, 13), отримають від Marichka Gapiuk календарики, листівки й море позитиву!!! #Видавництво #Підручники_й_посібники креативно підготувалося до презентації повісті на Львівському міжнародному книжковому форумі. 

П.С. Боже, як кортить уже понюхати, погладити, погортати довгоочікувану, бажану книжечку!!! ФБ-друзі, хто проживає у Львові, Моршині, Стрию... Мізинчик і Володька Задирака очікують на зустріч!

Вишенька/до Дня МАТЕРІ

Вона самотністю виглядає на дорогу. Це тепер. Старе трухляве тіло втомлено опускає додолу спрацьовані руки-гілля. Гай-гай! Та яка там старість! Років тридцять від роду, як проросла з кісточки. Однак, допоки була жива Марія, то й вишенька раділа, тішилася, коли хазяйка, незважаючи на вічні роботИ, знаходила час підперезати стан вапняним поясом, обкопати, пускаючи кисень до коріння, облагородити... Але життєва невідворотність забрала найближчу подругу, яка вміла тішитися її цвітом, раділа щедрим плодам. Нема. Пішла в засвіти, залишивши щемкі спомини-сповіді.
Продовження
9.05.2021

Вербовую гілочку в руках маю / Святечко в хату закликаю...

@світлину взято з інтернету

Зі святечком усіх-усіх!

***

Вербовую гілочку в руках маю.

Святечко в хату закликаю...

- Завітай зі здоров'ям і теплом,

Щоб збиралася родина за столом...

- Принеси радість і щастя,

Щоб минули всі нещастя.

- Прийди з гаївками і дивом,

Щоб у душі було з миром.

Вербовую гілочку в руках маю

Все лихо з життя проганяю...

Вербовая гілочка чудодійна...

Вже Українонька наша вільна.

Галина Гузовська-Корицька

Зроби реферальний клік допоможи народитися книжчці

Як вам така ідея? Розпочинаю акцію...
Букнет пропонує реферальну винагороду, якщо  реферал (користувач, якого було перенаправлено на Букнет за  партнерським (реферальним) покликанням (клікніть).

Таким чином випадає нагода поповнити гаманець, який буде використано для видання книг! Дякую, що почули. З вас - покликання - з мене паперові книги!

Де не римується душа...

Запрошую на новостворений сайт "Де не римується душа", присвячений моїй художній  творчості. Тут ви матимете можливість прочитати чи то оповідку, чи новелу. А може зацікавить дещо з поетичного? Буду вдячна за коментарі, ввідгуки.

Коли життя книги "Світ навколо нас" варто продовжити...

Сьогодні рік, як із тридцять першого дня січня-2020 полетіла у світи книга, на яку сподівалися читачі, які сприяли такій події. Саме завдяки спільноті було перевидано #Світ_навколо_нас (автор Галина Гузовська-Корицька, видавництво "Дике поле"). Рік життя для нас був сповнений презентаціями, сотнями постів, фотозвітами у ФБ. Значимою була участь у фестивалі "До Василя", у здобутті книжкової премії "Еспресо. Вибір читачів 2020" (номінація "Література для дітей"), у "Толоці-2020" (незважаючи на те, що на нас там не чекали?!)...  Книжечка ввійшла в родини, у школи й залишила глибокий слід у душі на рокИ. #Світ_навколо_нас пізнають в Україні,  Канаді, Америці, Італії, Польщі, Вірменії. "Кицька", "Синичка", "Кульбаба: дід чи баба?" та інші герої творів надихають на створення мультфільмів, буктрейлерів, малюнків, флешмобів... Вдячна Олександру Лазутіну, директору в-цтва "Дике Поле", художниці Людмилі Харламовій за те, що повірили в мене; спільноті, вчителям, викладачам, школярам, батькам, бабусям-дідусям - за сприяння входження книги в щоденну життєвість; меценатам, які допомагають, щоб книга знайшла місце у шкільній бібліотеці. З надією, що життя книги Світ_навколо _нас таки продовжиться...

Більше про рік життя книги: 

• Коли життя книги варто продовжити
• Презентація
• Мій творчий дивосвіт
• Мультфільм "Синичка"
  Андрій Колесник, учень Запорізької ЗОШ № 15. 

Між двома веселками

Розділ У.

Недільний ранок уперто напрошувався на гостину. Запускаючи промінчики-щупальця в кімнату, він безсоромно доторкався до обличчя дівчини.

– Вихідний, – відчепись, – крізь сон Софійка відмахувалася від настирливості непроханого. – Маю право на відпочинок.

– Маєш, маєш, – промовила Олена, заглядаючи в кімнату.

Жінка підійшла до вікна й затягнула штору.

– Дивись, щастя не проспи, соню, – пожартувала.

– Я не соня, а Софійка, – розплющуючи очі і смачно потягуючись, засміялася. – Пропав мій сон.

Раптом вона по-серйозному запитала: «А яким воно буває? Щастя…»

– Веселкове, – не задумуючись, відповіла жінка. – Здається, твоє надійне, любляче. Знаю Пасічників не однин рік. Такі не зрадять.

Горіховий Спас

- Маковійчику, й де ти вештаєшся ні світ ні зоря? -виглянула з хати дев'яностодвохрічна Гафія Пасічник, опираючись на ціпок. - Чекай-но, як тільки потрапиш під руку, то перепаде тобі на горіхи, - пригрозила, піднявши палицю й махнувши нею в бік вулиці. - Як тільки потрібна поміч, то всі як крізь землю провалилися, - бурчала, підходячи до старої груші.

- От тільки ти мене й дожидаєш, сестро, - присідаючи на пеньок, - пожалілася старенька. - От так і ти. Коли родиш грушечки, то збігаються всі як оси на мед, а як не стало плодів, то вже й нікому не потрібна, - роздумувала бабуся. - Відсвяткували Спаса, то вже можна й не шанувати нас, - приказувала. Вона дістала з кишені лейбика невеличкий платочок і промокнула куточки очей. - Та, - протягнула. - Старість не радість.

Між двома веселками: Розділ ІУ

Пахло матіолою. Оксана, стривожена спогадами, вирішила прогулятися. Олексія не було, поїхав провідати матір і сестру. Уже другий рік, як виїхали з окупованої території. Вона любила літнє післядощів’я. По-особливому пахла омита грозою свіжоскошена трава. Птаство заливалося оновленою радістю від свіжості, яка накривала кожного, хто поспішав у надвечір’я. Оксана, окутана задумою, взяла курс на став. Відколи себе пам’ятає, це було улюблене місце відпочинку їхньої родини, як, власне, й багатьох містян. Завиднілися верби. Дівчина всміхнулася:

Книга народилася: Калинове намисто жіночої долі

Для палітурки використано ляльки Н.Тхоржевської

Щировдячна всім причетним!!! Віктору й Олексію Корицьким - за дарунок до Дня народин! Наталі Тхоржевській ("Лялькарка"), Ларисі Малій ("Джейн"), Тамілі Карпик ("Таміла") - за сприяння у створенні образів героїнь сучасності! Наталі Тхоржевській - за світлини для палітурки!!! Тетяні Колесник, Людмилі Корчевій, Олені Нюкало, Надії Довбні - за поради, професійні настанови. Усій ФБ-родині за підтримку вподобайками, коментарями протягом півтора року!!! До речі, Тетяна Глотова отримує книгу з автографом у подарунок - як я й обіцяла в пості від 13 червня (#кидай_мишку_читай_книжку)! Сподіваюся, що багатьом із Вас захочеться потримати в руках книгу, відчути запах друкарської фарби й зануритися у філософське осмислення долі української жінки крізь призму моралі, взаємовідносин. #Калинове_намисто_жіночої_долі - це проблема вибору, війни й миру, батьків і дітей, минулого й сучасного. Життєві історії, які спонукатимуть до усвідомлення власного «Я», «Ми» в соціумі. Книга «Калинове намисто жіночої долі» – це можливість разом із героями співпереживати, діяти, змінювати світ на краще. Мова творів – це джерело художніх засобів, авторських новоутворень.

Відеоанонс

Читати: Калинове намисто жіночої долі

Лялькарка

Червневе сонечко спросоння підморгувало промінчиками з високості до кожного, хто поспішав у буденність. По селу звично кукурікало, мукало, рохкало, нявкало, гавкало. Однак сьогоднішній суботній день відрізнявся від інших тим, що з першими променями треба було назбирати трав. Передтрійчані клопоти погнали на луки Ярину, знану у краях травницю-лялькарку.
Ледь втоптана доріжка губилася у п’янких пахощах чебрецю, м’яти, полину... Мугикаючи пісеньку про тройзілля, вона створювала позитивну настроєвість. Аякже! По-іншому не можна! Зарядившись натхненням, жінка взялася за різно-трав’я. Це були найщасливіші години зелозбирання: квіточка до квіточки, спогад до спогаду. Перед очима поставало най-світліше з дитинства, юності. Назбиравши, присіла перепочити.

Несподівано закувала зозуля.

– Зозуле, зозуле, – кинула погляд убік, звідки доносилося: «Ку-ку! Ку-ку!» – Скільки мені ряст топтати? – з тривогою cпитала про майбутнє.

– А воно тобі треба нерви полоскати? – несподівано із-за куща шипшини, що розкішно розкинувся посеред лугу, вигулькнуло її карооке щастя. – Цікавій Варварі…

Назустріч вийшов її Любомир, всміхаючись білозубо. Відчував, коли треба на поміч підоспіти. Не домовлялися. Подбав про сніданок, бо зранку й ріски в роті не мала, коли подалася по зело.

– Умієш ти цікавості язика обрубати, – відповіла жінка, вдаючи, що сердиться.

Однак то була зовнішня напущеність строгості. Вона тихо раділа своєму щастю. Воно надійно поселилося в родині Дубовецьких, настояне на випробовуваннях примхливої долі вже більше двадцяти років.

Чоловік, підійшовши впритул, чмокнув у розчервонілу щоку. Кинувши оком на зібране зілля, ромовив:

– Перепочинь. Я зі сніданком до тебе.

Ярина зашарілася, як у дівоцтві, зняла хустинку з голови і збираючи у вузлик волосся, що розсипалося по білій лляній сорочці, промовила: «Сніданок – не коханок, аби був щедрим на ніжність ранок». Вона крадькома спостерігала за коханим, бо знала, як він любить ці порухи рук, цей млосно-солодкий голос.

– Мавка, – прошепотів ніжно, пригортаючи дружину.

– Ні стиду, ні совісті, – несподівано обірвав їхню ідилію голос діда Василя. – Вдома не налюбилися. Тьху, срамота!

За мить чоловік як крізь землю провалився. Ярина, яка завжди могла дати словесну відсіч, наче язик проковтнула.

– Облиш. Сам щастя на зазнав, то й чуже кісткою в горлі, – заспокоював дружину, застилаючи траву веретою й виставляючи провіант.

Пахло кавою й зіллям. Птаство долучилося до  невгамовної зозулі.

– Ой зозуле, зозуленько,

Нащо ти кувала,

Нащо ти їй довгі літа,

Сто літ накувала? – згадалося Шевченкове.

– Ой! Сто багато! – задумано промовила жінка.

– А я думаю, якраз! Усю роботу переробила б! – пожартував чоловік.

Продовження...

Між двома веселками: розділ ІІІ

Червневе вранішнє сонце настирливо розпускало щупальця-промінчики крізь шпаринки в жалюзях і все частіше чіплялися до дівчини, яка, спокусливо, розкинувши по подушці сніп достиглого жита, всміхалася своєму щастю. Воно вигравало радістю, щасливістю вчорашнього дійства. Оксана розплющила очі.

– От прискіпливе! – розбудило, – вдаючи, що сердиться, промовила дівчина. Вона піднялася й затягнула штору. Повернулася в ліжко.

– Ще трішечки помлію, – згадала улюблений вираз бабусі. Перебуваючи на канікулах у селі, Оксана старалася в усьому наслідувати бабусечку Ярину. Спрацьована роками, вона ніколи не знала спокою. Не вміла відпочивати. «Поки рухаюся, стільки й житиму», – ділилася з онукою. Як бджілка, зрання й до вечора, жінка то поралася по хазяйству, то годинами розмовляла в городчику з квітами, то готувала смаколики для рідної душі. А який вона хліб випікала! На все село запахи розносилися. Онуці діставався підпалок, натертий часником. Смакота. Та найбільше подобалося Оксані слухати ріднесеньку, коли дощ напоював землю живильністю. Вони забігали в альтанку й уже звідти спостерігали, як той по-особливому омивав пелюстки ясику, як сповзав по широких зелених листках і зникав під пишною шапкою куща. Ярина, щораз, змахуючи сльозу, яка чіплялася за край спогадів, розпукою промовляла: «Скупав мого Ясика». Продовження

Розділ І. Розділ ІІ.

До Дня Матері: Сонечко

Воно гріло, але ніколи не пекло. Зрошене нелегкою жіночою долею щоденно викочувалося на роботу. Ніжно запускало промінчики-щупальця в буденність. Пахло вранішнім молочком і затіркою, яку готувало нашвидкуруч. Не затримуючись, котилося на колгоспні лани, де рядочок за рядочком проріджувало буряки чи жнивувало на безкінечних гонах. Однак давало лад усьому. Відпочивати не вміло... Хіба що подруга хмаринка, здалеку споглядаючи за його буденними клопотами, закривала на деяку мить, даючи перепочити. Так здавалося на перший погляд. Як тільки дощ заганяв до хати, знаходилося тисяча хатніх робіт: вишивалося, милося, чистилося, лущилося, перебиралося... …Переждавши дощ, воно заглядало в городчик, де пахло матіолою, чорнобривцями, полюнією... Із ранньої весни й до пізньої осені пололося, підв'язувалося... Раділо. Воно завжди вміло дивувати: то спомином про молоді роки, то мріями про майбутність дітей-онуків. Любило святковість і довго до неї готувалося. Свіжоспеченим хлібом розносилося по подвір'ю... А потім ще довго смакувалося! Не черствіло, бо вкладалася душа. Сонячна... Закотилося в засвіти... Залишило світлий спомин уже до кінця твоїх днів. Воно світило, обігрівало, пестило. Вимолювало долю. Вимолило... Сонечко... Матуся...

Галина Гузовська-Корицька