Млосно-солодкі
спогади окутували мою душу, коли сьогодні їхали в Запорізький національний на
підтримку Олексія: захист у МАН. Згадувала свою «науку» в Чернівецькому
університеті. А це було так давно… Незважаючи на ранню пору, мов у вулику, кипіло-вирувало
життя в першому корпусі ЗНУ. Урочисте відкриття, занурення в цікаві дослідження
школярів спонукали до вічного питання: що необхідно зробити, щоб дитина не
розчарувалася «походом» у науку, щоб праця (титанічна!!!) не звелася нанівець,
щоб «не відбити» охоти від пізнання? Толерантно, дослухаючись до кожної думки,
високоповажне журі не залишало нікого без уваги. Зрозуміло, що багатьом ще
захочеться й у наступному році взяти участь у випробуваннях (не було й натяку,
щоб відбити охоту!). І ще, мабуть, було б здорово, коли б у нас запрацювали
школи для манівців, а вчителю-практику надавалися б певні консультації-поради:
як вибрати тему, як організовувати сам процес дослідження. Цьогорічна участь у
МАН, - то вже історія (у нас - третє!). Зичимо успіхів юним науковцям і на фінальному етапі! Світлини на спомин
Першотравневим
розмаєм насичений сьогоднішній день. Весна. Сонце. Життя… Поезія й Марійка
Шиманович. Якось по-сонячному усміхається душа красуні з Бердянська. Згадую, доля
подарувала мені зустріч із звичайною дівчинкою, коли вона вперше взяла участь ІІ Міжнародному мовно-літературному
конкурсі ім.
Т.Шевченка. Запам'яталася,
перш за все,своїм інтерв'ю. Уже потім була подорож у Луцьк на Всеукраїнську учнівську олімпіаду з української мови та літератури
(до речі, Марійка посіла І місце й стала стипендіаткою Президента); в минулому
році знову перемога вже в Запоріжжі; шкода, що в цьому році чуть-чуть не
"дотягнула" до перемоги в Черкасах. Проте ця тендітна дівчина не кориться
обставинам. Взявши в друзі цілеспрямованість і наполегливість, вона вперто,
крок за кроком, іде до мети. Й сьогодні ми вітаємо Розумничку з перемогою на
Всеукраїнському етапі МАН. "Я
істину в житті шукаю…", - повертають від роздумів слова, написані Марією
Шиманович. Дай, Боже, здійснення бажаного цій щедрій на багатогранність
і щирість душі дівчині. А з творчими її перлинами варто ознайомитися. Вони залишають щем і роздуми…
Млосно-солодкі
спогади окутували мою душу, коли сьогодні їхали в Запорізький національний на
підтримку Олексія: захист у МАН. Згадувала свою «науку» в Чернівецькому
університеті. А це було так давно… Незважаючи на ранню пору, мов у вулику, кипіло-вирувало
життя в першому корпусі ЗНУ. Урочисте відкриття, занурення в цікаві дослідження
школярів спонукали до вічного питання: що необхідно зробити, щоб дитина не
розчарувалася «походом» у науку, щоб праця (титанічна!!!) не звелася нанівець,
щоб «не відбити» охоти від пізнання? Толерантно, дослухаючись до кожної думки,
високоповажне журі не залишало нікого без уваги. Зрозуміло, що багатьом ще
захочеться й у наступному році взяти участь у випробуваннях (не було й натяку,
щоб відбити охоту!). І ще, мабуть, було б здорово, коли б у нас запрацювали
школи для манівців, а вчителю-практику надавалися б певні консультації-поради:
як вибрати тему, як організовувати сам процес дослідження. Цьогорічна участь у
МАН, - то вже історія (у нас - третє!). Зичимо успіхів юним науковцям і на фінальному етапі!
