середа, 25 червня 2014 р.

Життєдайність учителів української, й про курси в Приазовському

 ДПА, ЗНО, курси… Тріада, яка "закрутила" в червні вчителів української мови та літератури Приазов'я. А крім того, ці звичайні люди з незвичайними гостинністю й щирістю, сповнені ще й суто особистих проблем. Дивуєшся силі духу, а ще тому всеперемагаючому бажанню пізнати незвідане (довелося разом із Шиліною Г.А. занурюватися в царину її творчої майстерні). Було що почути й що почерпнути від моїх колег, котрі, долаючи тригодинний шлях, все ж таки доносили "новеньке", "цікавеньке"… Та й самі не ликом шиті. Петро Іванович Біда, вчитель української мови та літератури Вознесенської ЗОШ, "відпрацьовував" звання вчителя-методиста, ведучи лабіринтами творчості Каменяра; Галина Василівна Цветанська (керівник РМО) з притаманною їй скромністю розповідала про свої досягнення (а їй дійсно є ким пишатися – переможці Всеукраїнського рівня конкурсу ім. Т.Шевченка, олімпіади, які суттєво підняли рейтинг району). Про кожну із 25-ти є що сказати: креативні, наполегливі, спраглі… Рядок означень можна продовжувати й продовжувати.
Неблизький шлях до Запоріжжя загнав мене на дорогу роздумів про таїну вчительської душі. Незважаючи на життєві перепитії, вчительська натура сповнена всеперемагаючого бажання бути корисною й справедливою, відчувати плече підтримки й черпати запал із живодайного джерела мудрості. Зичу своїм колегам-приазовцям невпинного заряду від вітряків, які дивом видніються на узбережжі Азовського моря.