понеділок, 27 січня 2014 р.

ІV Міжнародний мовно-літературний конкурс учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка фінішує


15.02.2014 на базі  КВНЗ «Запорізький педагогічний коледж» ЗОР відбудеться фінальний етап ІV Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка.


пʼятниця, 24 січня 2014 р.

Тетянин день



25 січня Тетянин день. Вона вважається покровителькою студентів і педагогів. Усі, кому близька ця дата, кажуть, що вона пронизана по-весняному радісним настроєм, незважаючи на січневі морози чи відлигу...

За народним повір’ям у цей день сонце повертає до літа, а зима — до морозів. Якщо день буде сонячним, то рано повернуться птахи, якщо сніг піде, то літо буде дощовим, а якщо вдарять морози — тоді літо буде теплим.
А ще я вітаю своїх подруг, колег Тетян-Танечок-Танюш з іменинами!

середа, 22 січня 2014 р.

Школа - це майстерня, де формується думка підростаючого покоління (або про те, як нас Запорізька ЗОШ № 72 на педпрактиці приймала)


22 січня 2014. Сніг із дощем, ожеледиця під ногами зранку зіпсували настрій.  Проте передчуття свята, яке чекало на нас, слухачів курсів ЗОІППО, зігрівало душу. Була впевнена, що так воно й буде, бо вже вкотре гостинно відчиняє двері для вчителів української мови й літератури цей затишний заклад. І на цей раз у ЗОШ № 72 (директор Усова Т.М.) нам було цікаво зануритися разом із п'ятикласниками в епоху правління Ярослава Мудрого й доторкнутися до художнього осмислення участі цього діяча у творчості Олександра Олеся (вчитель Дрошенко С.С.); релаксувати події, які лягли в основу відзначення сьогоднішнього свята, - Дня Соборності України (вчитель Затєєва О.А.). Спостерігаючи за учнями, слухаючи їхні відповіді-міркування, розуміла, що в нас є майбутнє, бо ця школа є майстернею, де формується думка підростаючого покоління.
Зичимо педагогічному колективу щедрої, щирої віддачі від своїх вихованців. 
Зі словами вдячності: Корицька Г.Р., кандидат філологічних наук, доцент; Шацька Н.М., кандидат педагогічних наук, доцент Запорізького ОІППО.

P.S. Для релаксації- фото на згадку.


пʼятниця, 17 січня 2014 р.

Про проведення фінального етапу ХІV Міжнародного конкурсу з української мови ім. Петра Яцика

25 січня 2014 року на базі Запорізької області відбудеться заключний етап ХІV Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика.


четвер, 16 січня 2014 р.

Конкурс “Учитель року” на Запоріжжі, або як учителі світової літератури свою педмайстерність презентували


З  14 по  16 січня  в Запоріжжі проходив обласний етап конкурсу “Учитель року”.   Переможцем конкурсу в номінації “Світова література” визнано Кузнецову Л.К. – учителя світової літератури КЗ “Запорізька спеціалізована школа-інтернат “Січовий колегіум”. Вітаємо й зичимо успіхів на Всеукраїнському етапі.




...На сторінках дріма спокійно вічність
А в кожній букві -  сила майбуття.
Літературу, нашу міс Величність,
Читаємо для себе, для життя.

І ми вчимось дружити у Ремарка.
Кохати, як герої Купріна.
І розумієм, треба поспішати,
Бо знаємо, «что жизнь всего одна».
 (Собко Н. А., Запорізька гімназія № 45)

середа, 15 січня 2014 р.

Слово про колегу, або як у Запорізькому класичному ліцеї "спалюють" стереотипи


Учителю української мови та літератури, магістру філології Сергєєвій Поліні Вікторівні Бог подарував любов до слова, до українського слова, а батьки нагородили її неймовірною вродою й щирістю душі. Познайомилися з нею за звичайних обставин: прийшла переглянути роботу своєї учениці, учасниці й переможця обласного етапу Всеукраїнської олімпіади з української мови та літератури. Зав'язалася по-дружньому невимушена, цікава бесіда, яка переросла на плідну співпрацю... Відчула, що з цією скромною, вихованою, юною колегою буде цікаво познайомитися навіть досвідченому словеснику. І потягнулося... Педагогічні практики, активна діяльність в обласній творчій групі, участь у складі журі обласного етапу конкурсу, а ще творчий неспокій (себе пізнаю чверть століття тому), сподіваюся, "пов'язали" нас на роки. І не потрібно робити їй рекламу - з діяннями Поліни Вікторівни та її вихованців, у нас є можливість ознайомитися сьогодні. Відеопоезія заполонила їхнє єство. Щедро вплітають у вінок Кобзареві учні Запорізького класичного ліцею свою креативну квітку: "Жінка в художній та літературній творчості Т.Шевченка" (автор -учениця 9 класу Єрохіна А.) та "Кавказ" (автор - учениця 9 класу Руколянська В.). Від Поліни Вікторівни - "SHEVA FOREVA" (або "Спали свій стереотип про Шевченка").

понеділок, 13 січня 2014 р.

Сійся, родися жито-пшениця...

Сійся, родися, жито, пшениця, всяка пашниця,
На щастя, на здоров’я та на Новий рік,
Щоб уродило краще, як торік, -
Коноплі під стелю, а льон по коліна,
Щоб вас, хрещених, голова не боліла.
Будьте здорові з Новим роком...
 Більше про святкування...

неділя, 12 січня 2014 р.

Наша Маланка качура пасе (й про те, як на Україні Щедрий вечір святкують)

У давні часи Маланки, Василія та Водохреща пов’язувалися з новорічним циклом так званого Сонячного кола. Найважливішим з них було дайбозьке свято Щедрого Бога, яке пізніше почало називатися Маланки, або Щедрий вечір, і яким завершувалися Святі вечори. 
Сідаючи до святкової вечері, кожен одягав нову або свіжевипрану сорочку й користувався спеціально поміченою ложкою. Перед тим як почати трапезу, господиня просила дітей вийти з хати, а перед батьком, що сидів за столом, клала стільки хліба й пирогів, щоб його не видно було... 



субота, 11 січня 2014 р.

Щоб не замулилося джерело духовності, або про дивовижний Всесвіт літературного Приазов'я

Усе починається в житті з малого: з зернини – хліб, з промінчика – зоря… Любов до Батьківщини також починається з малого – з любові до рідного краю…  Так розпочала бесіду Олена Нюкало в унікальному посібнику “Література рідного краю в навчальних закладах Запорізької області”, якому дали життя в Бердянському державному педагогічному університеті (Інститут філології та соціальних комунікацій). Те, що мої колеги з Бердянська задумали написати посібник про життя й творчість митців рідного краю, чула давно.  А це ще випала честь доторкнутися до таїни його створення, коли запросили мене бути рецензентом. І вже разом із ними мене зачаровує Приазов’я, де творили, чи творять і сьогодні,   закохані в живе й суще люди, під пером яких оживає духовне джерело нашої літератури,  відігріваю душу соковитим  художнім словом О .Огульчанського,  доторкаюся до малопізнаних витоків творчості Т. Зіньківського, а ще не можу насититися живодайністю поезії Л. Геньби, В. Діденка

середа, 8 січня 2014 р.

Віра в "простих" людей (до 135-річчя від дня народження Степана Васильченка)

Степан Васильович Васильченко (Панасенко) народився 8 січня 1879 р. у містечку Ічня на Чернігівщині в бідній сім'ї ремісника. Трудова атмосфера, в якій зростав С. Васильченко, навчання в Коростишівській семінарії та Глухівському учительському інституті напередодні й у часи революційних подій 1905 р., "неспокійна", за його висловом, праця "неблагонадійного" вчителя в сільських школах на Київщині та Полтавщині, а також посилений інтерес до народної творчості, до поезії Шевченка, світової класики, — все це сприяло збагаченню життєвого й мистецького досвіду майбутнього письменника.
С. Васильченко "На перші гулі"

понеділок, 6 січня 2014 р.

Віншую Вас із щастям, здоров'ям, із цими святами...

Віншую Вас із щастям, здоров'ям, із цими святами... Так починався в нас святвечір, коли батько входили до хати з в'язкою сіна... "Дай, Боже, в щасті, здоров'ї їх відпровадити й нових дочекатися: від Богоявлення до Воскресіння, від Воскресіння до Вознесіння, від Вознесіння до Введення. Рік по рокові прожити, добра, щастя, радості нажити. Христос ся рождає...", - дотепер віддають у серце, бо вже шостий рік як не стало батька, та й матусі вже немає...
Проте спогади про щасливе дитинство, про створення святвечірнього, різдвяного настрою переслідуватимуть до кінця днів, бо то є найсвітліше для мене. І вже я тепер, як ще недавно моя матуся, готую 12 святвечірніх страв, чоловік із сином долучаються до традицій...
Хай смакує Вам свята вечеря, й весь рік буде щедрим на здоров'я, щастя, радість від прожитого. А ще хай Вам наколядують повні міхи добра й щирості, а щедрістю воздадуться старання колядників.
Зі святвечором, будьте здорові!

неділя, 5 січня 2014 р.

"Надія не ошукала...." (180 років від дня народження Степана Руданського)

Степан Руданський (1834-1873) – український поет, перекладач, фольклорист. Народився він у селі Хомутинці (нині Калинівського району Вінницької області) в родині священика, навчався в Шаргородській духовній школі, Кам’янець-Подільській духовній семінарії, Медико-хірургічній академії в Санкт-Петербурзі.




субота, 4 січня 2014 р.

4 січня - Анастасії Узорішительниці


Свята великомучениця Анастасія, родом римлянка, постраждала за Христа в часи гоніння при Діоклетіані. Батько її був язичником, мати - таємною християнкою. Учителем святої Анастасії був благочестивий та освічений християнин Хрисогон. Після смерті дружини батько видав святу Анастасію заміж за язичника Помплія, але під приводом вигаданої хвороби вона зберегла дівство.

 Переодягаючись убогою, у супроводі лише однієї служниці вона відвідувала в'язниці: годувала, лікувала, а часто навіть викуповувала в'язнів, які потерпали за віру в Христа. 

пʼятниця, 3 січня 2014 р.

Мій полюс там, де я живу (до 100-річчя від дня народження Юрія Збанацького)

Юрій Оліферович Збанацький народився в селі Борсуків на Чернігівщині. Зростав на берегах відомої «зачарованої Десни». Батько письменника — учасник першої світової війни — був поранений, довго хворів і рано помер. Мати за своє життя зазнала багато горя: поховала чотирьох маленьких дітей, у роки війни проводжала сина у партизанський загін і чекала, чекала... Ріс Юрко здібним і цікавим хлопчиком, вирізнявся великою спостережливістю, надзвичайною пам'яттю та кмітливістю. З дитинства полюбив пресу. Запам'ятався йому той день, коли листоноша приніс до хати газету, на якій було написано: «Збанацькому Юрку». Це батько виконав обіцянку: передплатив для сина газету. Скільки-то було радості! До хати тепер часто сходилися сусіди, щоб послухати, про що читає малий Юрко.

Дідух


Великий і сонячний, прикрашений стрічками, сухоцвіттям сніп жита чи пшениці – дідух – ще кількадесят років тому був не тільки окрасою кожної української оселі, але й заміняв нашим дідусям і бабусям новорічну ялинку. Він приносив у родину святковий настрій, затишок і символізував добрий урожай, мир і злагоду, достаток у домі. 
Традиція ставити дідуха має давнє коріння.   Ще в дохристиянських віруваннях він був утіленням бога Коляди, а також символізував дух предків, які мали прийти до живих родичів. А давнє християнське трактування дідуха – символ святого Йосифа, опікуна Святої родини. На Покутті, Гуцульщині та Бойківщині дідух символізує родоначальника сім’ї – діда, а також усіх предків, які колись жили. Саме на Святий вечір згадували про всіх родичів аж до сьомого коліна. Тому впродовж різдвяного тижня господарі щовечора «запрошували до себе всіх, хто вже відійшов, і на ніч залишали для них на столах поминальні страви – кутю та узвар, або й узагалі до ранку не прибирали зі столу. Вважалося, що душі померлих постійно контактують із родиною, допомагають у господарстві, оберігають домівку, стежать, аби був лад і спокій. За повір’ям, пращури провідують лише ті сім’ї, в яких шанують їхню пам’ять, тобто ставлять дідуха». Виносили ритуальний сніп аж напередодні Старого Нового року (13 січня).  (За Г.Плугатор)