Показ дописів із міткою Традиції. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Традиції. Показати всі дописи

понеділок, 9 квітня 2018 р.

Витоки: Поливальний понеділок

Серед великодневих свят чи не найцікавіше відзначали другий день. У різних регіонах він мав свої іменні назви: Волочильний, Обливальний, Поливальний, Водяний понеділок. На Слобожанщині це був день Богородиці. Понеділкові обряди розподіляються на два окремих дійства: так звані христосувальні обходи («нести калача»), що й дало назву Волочильного понеділка, та обливання водою — Поливальний понеділок.

 Більше... 
Фільм 12. Великдень. Поливаний понеділок.

неділя, 8 квітня 2018 р.

Витоки: Виграє Великдень дзвоном...

Виграє Великдень дзвоном,
Воскресіння сповіщає,
Хай добром і світлим миром 
До оселі завітає.
Хай гаївками лунає
Від Дніпра до Сяну,
І писанками виграє 
В днину цю весняну.
Щоб щасливилося всім
Від хати до хати,
Добра, сонця і життя
Хочу побажати. (Г.Корицька)


Про свято:
В.Скуратівський "Дороге яєчко к великому дню!"
"Великдень на Запоріжжі"

четвер, 5 квітня 2018 р.

Витоки: Чистий четвер

Три останні дні напередодні Великодня люди вважали жалобливими, «бо Ісус Христос покутував за наші гріхи». Найбільш богомільні не тільки «носили жалобу» — голосно не розмовляли, не сміялися, не встрявали в суперечки — а й не вживали їжі, даючи напередодні сувору обітницю, «щоб Бог допоміг позбавитися гріхів та хвороб». Здебільшого це стосувалося Чистого четверга (Живильного, Страсного, Великого, деінде Нявського Великодня).

неділя, 1 квітня 2018 р.

Витоки: Не я б’ю - верба б’є

Усе ближче й ближче кінець Великого посту. Віддавна особливу радість приносили шоста неділя й останній перед Великоднем тиждень, який має кілька народних накличок: Чистий, Жилавий, Білий, Вербний, Цвітний (Квітний) тиждень, Лазарева субота тощо. На Галичині Вербний тиждень ще називали Шутковим. Із нетерпінням чекали останньої неділі посту діти, «бо то їхнє свято». Напередодні, тобто в суботу, майже всі сільські підлітки йшли на узлісся, щоб удосталь заготовити вербових гілочок і принести їх до церкви. У неділю біля храму відбувалася посвята червоної верби. Більше...

середа, 17 січня 2018 р.

Витоки: чи "Голодна кутя" буває ситною, або про традиції в переддень Водохрещі

Запорошений снігом і обцілований справжніми січневими морозами спішить на гостину вечір, який у народі має назви "Голодна кутя", "голодний святвечір" чи "друга Вілія". Млосний спогад дитинства приносить радість спілкування з батьками, коли спалювали "діда", готували Голодну кутю, "лякали" дерева в садку (щоб краще родили). Пригадую, що вечеряти сідали, як тільки смеркало, бо потім тайком (щоб директор не взнали), бігли щедрувати (тільки дівчатка)... Завжди насичуюся спогадами, коли готую страви: кутю, борщ із вушками, гриби (спасибі сестрі Марусі з Червонограда, яка щедрою рукою вділила до свят), рибу... Як і на Багату кутю... І хоч страв менше (не 12), а вечеря вдається смачною, ситною... Цікаві обрядодії цього дня й вечора описав В.Скуратівськиий


субота, 13 січня 2018 р.

Витоки: А другий же празник – Василя Святого

Новий рік завжди був бажаним святом у кожній родині. З ним пов’язували кращі сподівання, завбачували добробут, родинну злагоду, щедрий врожай зернових та садовини, приплід худоби, здоров’я у людей...
На щастя, на здоров’я! Роди, Боже, жито, пшеницю і всяку пашницю. Будьте здорові з Новим роком та з Василем!

неділя, 7 січня 2018 р.

Витоки: Хай колядочки лунають...


Різдво… Колядки… Щедрівки… Ці слова викликають млосний щем про найсвітліше свято в році, дитячі спомини про традиції, які бережемо до цих пір. А ще перед очима постають перші колядники, батько із дідусем Миколою, на Різдво. Після відправи в церкві під вікнами лунало “Устань, господарю…”, – наша родинна колядка, котра прожила не менше століття. Скільки переслухала колядок, але до цих пір жодного разу вона не звучала (правда, колядуємо вдома). Сподіваюся, що знайдуться небайдужі, котрі подарують їй життя заново: "Устань, господарю, та й виходи з хати..."
Хай колядочки лунають,
Душу, серце звеселяють,
Хай добро несуть до хати,
а Ви будьте всі багаті!

пʼятниця, 5 січня 2018 р.

Витоки: Вже святвечір на порозі

Сім’я сидить за столом, вечеряє, – вже й кутя, й узвар на столі. В хаті так ясно, світло горить якось надзвичайно весело й разом урочисто. Вся сім’я гомонить, кожному хочеться сказати щось радісне, кожний почуває себе щасливим і повним надій, хоч ніхто не знає, чого, власне, сподівається він і чи справдяться його надії… Тая радість перелітає з одного обличчя на друге, мигтить, мов зірниця, в очах, бринить чарочками, лунає в дзвінкому дитячому сміхові. І гомін, і сміх; але не той-то буйний, непевний гомін, коли люди гомонять і сміються надто голосно, щоб заглушити своє горе й сльози, – ні, се гомін спокійний, хоч і веселий. Як любо, урочисто-спокійно лунає те спільне: «Святий вечір!.. Будьмо здорові з святим вечором!» (Леся Українка).


неділя, 14 травня 2017 р.

Рушник на щастя, на долю й вишиванка для синочка

Роки збігають водою... Все частіше в думках повертаєшся у світ дитинства, напоєний батьківською любов'ю, матусиною наукою, татусевою мудрістю. До цих пір у закутках душі бережеш чарівний світ традицій, а на великі свята витягуєш їх зі скрині пам'яті й вони оживають родинною колядкою чи гаївкою, смакують кутею чи виграють-усміхаються спеченими пасочками, а чи відлунюють посівальними. І вірю, чим більше засіватимуть на Василія, тим рясніше збиратимемо на Іллі, чим більше буде щедрих побажань, тим світлішим буде рік прийдешній. Випещую кожне слово, думку, а вже коли випадає вільна хвилинка, тоді руки й душа тягнуться до вишиття, яке дарує душевний спокій, а на полотні народжується-програмується доля. Незвичайна магія криється у вислові, який споконвіку вкорінився у традиціях українців "На щастя, на долю!". Саме "НА" віддає щирістю, щедрістю, жертовністю, а з материнських уст воно таїть у собі надію, що дитя буде обціловане Долею, що Щастя стане йому вірним супутником у житті. Не тільки слова, вишиті на рушникові, таять у собі сподівання. В композиційному контексті з калиною й дубом вони набувають символічного звучання й стають  життєстверджувальною чудодійною силою на роки... Така словесна круговерть роїлася в думках, коли хрестик за хрестиком народжував узір на рушникові, який вишивала синові-випускникові "на  щастя, на долю". Традиційною пуповиною зв'язувала в родовідний вузлик свої творіння. Одночасно із рушником відбувалося й народження вишиванки-оберега для мого любого красеня, в узір якої добирала символічні кольори: коричневий - землі-матері; зелений - краси й молодості; оранжевий - сонця і хліба; червоний - вірності й кохання... По-материнськи випещувала кожну думку, по-материнськи дякувала Богові, що подарував мені щастя відчувати синівську любов, що дав творчої снаги вишити оберіг для нього... Мабуть, щось є магічне й у тому, що саме в День Матері народився цей образок. Сподіваюся, принаймні, щиро зичу всім синам доброї долі, а їхня увага й повага хай щедро підживлюють материнське серце.

неділя, 16 квітня 2017 р.

Витоки: Великдень

Виграє Великдень дзвоном,
Воскресіння сповіщає,
Хай добром і світлим миром 
До оселі завітає.
Хай гаївками лунає
Від Дніпра до Сяну,
І писанками виграє 
В днину цю весняну.
Щоб щасливилося всім
Від хати до хати,
Добра, сонця і життя

четвер, 19 січня 2017 р.

Витоки: А вже Третій празник...

Тріщить... Пооскрипує... Водохреща... Прийшов у гості "Третій празник". Прийшов зі своїми традиціями, прикметами, про які більше розповість В.Скуратівський...

середа, 18 січня 2017 р.

Витоки: чи "Голодна кутя" буває ситною, або про традиції в переддень Водохрещі

Запорошений снігом і обцілований справжніми січневими  морозами прийшов на гостину вечір, котрий в народі має назви "Голодна кутя", "голодний святвечір" чи "друга Вілія". Млосний спогад дитинства приносить радість спілкування з батьками, коли спалювали "діда", готували Голодну кутю, "лякали" дерева в садку (щоб краще родили). Пригадую, що вечряти сідали, як тільки смеркало, бо потім тайком (щоб директор не взнали), бігли щедрувати (тільки дівчатка)... Наситилася спогадами, коли готувала страви: кутю, борщ із вушками, гриби (спасибі сестрам Ганнусі із Сороків та Марусі з Червонограда, котрі щедрою рукою вділили до свят), рибу... Як і на Багату кутю... І хоч страв було менше (не 12), а вечеря вдалася смачною, ситною... Цікаві обрядодії цього дня й вечора описав В.Скуратівськиий.

четвер, 12 січня 2017 р.

Витоки: Наша Маланка качура пасе

Якщо перед Різдвом готували Багату вечерю, то напередодні Нового року, цебто 13 січня — Щедру. Вона не мала такої великої кількості страв, але була вельми смаковитою: ковбаси, смажене м’ясо, печеня, локшина й обов’язково млинці як прообраз сонця. У деяких регіонах, зокрема на Поліссі, варили другу кутю, заправляючи її смальцем. Від того вечеря називалася Щедрою, а звідси й Щедрий вечір. Не випадково в переважній більшості щедрівок і колядок присутній такий приспів:
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!




субота, 7 січня 2017 р.

Витоки: Хай колядочки лунають...

Різдво… Колядки… Щедрівки… Ці слова викликають млосний щем про найсвітліше свято в році, дитячі спомини про традиції, які бережемо до цих пір. А ще перед очима постають перші колядники, батько із дідусем Миколою, на Різдво. Після відправи в церкві під вікнами лунало “Устань, господарю…”, – наша родинна колядка, котра прожила не менше століття. Скільки переслухала колядок, але до цих пір жодного разу вона не звучала (правда, колядуємо вдома). Сподіваюся, що знайдуться небайдужі, котрі подарують їй життя заново: "Устань, господарю, та й виходи з хати..."

Хай колядочки лунають,
Душу, серце звеселяють,
Хай добро несуть до хати,
а Ви будьте всі багаті!

пʼятниця, 6 січня 2017 р.

Витоки: Вже святвечір на порозі

Сім’я сидить за столом, вечеряє, – вже й кутя, й узвар на столі. В хаті так ясно, світло горить якось надзвичайно весело й разом урочисто. Вся сім’я гомонить, кожному хочеться сказати щось радісне, кожний почуває себе щасливим і повним надій, хоч ніхто не знає, чого, власне, сподівається він і чи справдяться його надії… Тая радість перелітає з одного обличчя на друге, мигтить, мов зірниця, в очах, бринить чарочками, лунає в дзвінкому дитячому сміхові. І гомін, і сміх; але не той-то буйний, непевний гомін, коли люди гомонять і сміються надто голосно, щоб заглушити своє горе й сльози, – ні, се гомін спокійний, хоч і веселий. Як любо, урочисто-спокійно лунає те спільне: «Святий вечір!.. Будьмо здорові з святим вечором!» (Леся Українка).

неділя, 18 грудня 2016 р.

В очікуванні дива від святого Миколая

Млосні спомини дитинства ятрять серце. Згадую, як очікувала на прихід святого Миколая, який міг виконати будь-яку забаганку. Правда, сільська дитина двадцятого століття мала приземнені бажання: санчата, "іграшки" на ялинку, рукавички... Однак саме вони стимулювали до послуху, до неймовірного старання заслужити увагу святого Миколая завітати до оселі, де мешкає дитяча послушність... І щораз була щаслива - мої старання не проходили намарне. Бажання здійснювалося. А наступного дня у школі, ховаючись, щоб не побачив учитель, з-під парти хизувалися своїми гостинцями від Миколая. Все відійшло в минуле, онак, до цих пір, просинаючись, просовуєш руку під подушку... І згадую, як умів дивувати Миколай: висунута стрічечка із-за фіранки,якою зав'язано торбинку з подарунком; санчата під ліжком із вимріяними ялинковими прикрасами... Шкода, що дитинство закінчується, коли відходять у вічність батьки, але віра в дива залишається. 
Я виросла на щасливому березі дитинства, викохана мудрістю й любов'ю матусі й татуся... Щиро хочу побажати всім у переддень свята Миколая здійснення мрій. Вітаю Микол, Миколаївних, Миколайовичів з іменинами (мій дідуь Микола був взірцем доброти, мудрості).  Усім послушним... У цей день матері моляться за синів. А більше про свято від В.Скуратівського та Фонду розвитку народних мистецтв




понеділок, 14 листопада 2016 р.

Як вітер на Кузьми-Дем’яна, то буде дорога санна...

Народна уява пов’язувала з Кузьмою й Дем’яном покровительство ремесел, зокрема ковальства. Тому найпишніше цей день відзначали ковалі — найшанованіші фахівці села. Варто з цього приводу пригадати такий факт: за відсутності попа, згоду на шлюб міг дати коваль. Більше...

субота, 27 серпня 2016 р.

Перша Пречиста жито засіває...

Останній календарний місяць літа завершується одним з найпошанованіших християнських празників — Успінням Пресвятої Богородиці — 28 серпня. Проте в народі його знають насамперед як перша Пречиста. До Успіння годилося закінчити всі найосновніші польові роботи. Якщо з якихось причин хтось не встиг цього зробити, організовувалися громадські толоки.Більше...


(Автор світлини Г.Корицька: "Калина з батьківського обійстя")

субота, 30 квітня 2016 р.

Виграє Великдень дзвоном...

Виграє Великдень дзвоном,
Воскресіння сповіщає,
Хай добром і світлим миром 
До оселі завітає.
Хай гаївками лунає
Від Дніпра до Сяну,
І писанками виграє 
В днину цю весняну.
Щоб щасливилося всім
                                             Від хати до хати,
                                             Добра, сонця і життя
                                             Хочу побажати.



середа, 20 січня 2016 р.

Витоки: Пів-Івана, або про те, як свята проганяють

Наступний після Іоана Хрестителя день (21 січня) в народі називали Пів-Івана, або Різдвяним днем. Остання накличка пов’язана з тим, що Пів-Івана святкують у такий же день тижня, що і Різдво. Крім того, цей празник відомий ще як «виряджання» чи «проганяння свят». Хоча з Предтечі вже наставали робочі будні, у цей день ще ніхто не працював, бо «Пів-Івана ложки полоще». Більше...