Новий
рік іде до хати... А про рік минулий хочеться згадати. Тим більше, що є про що.
У буденній круговерті він пролетів із шаленою швидкістю, залишаючи право на
спомин. Спогади окутують душу, й
поринаєш у дванадцятимісячну відстань, яка вібрує кожним нервом. Ні, я
не про нервове перенапруження (за свята "відходимо"), а про той
внутрішній щем від пережитого й прожитого. Згадуючи, знову поринаєш у
круговерть Всеукраїнської олімпіади з української мови та літератури, яка
відбулася в Запоріжжі. Принагідно не можу не висловити слова вдячності
колегам-педагогам, які розділили зі мною всю відповідальність від проведення заходу. А як не згадати гімназію "Дивосвіт", колектив якої не пошкодував
ні сил, ні часу, щоб підготувати
подарунки для школярів, учасників олімпіади. Тільки тепер, на відстані часу
усвідомлюєш - ти не сама. Поряд із тобою Ті, на допомогу кого можеш завжди
надіятися, - не підведуть. Вочевидь, учителі української мови та літератури в
Запорізькому краї сильні духом і багаті мудрістю. Звичайно, як не подякувати
Богу за такий щедрий дарунок - дев'ять переможців на ІУ етапі. Це ж результат.
Результат, перевірений часом і виваженістю. Гуртувалися філологи на Оріхівщині,
де МО, яким понад двадцять років опікується Н.В. Красно, презентувало
самодостатність і творчість. І знову ж таки про колег, тепер із Вільнянщини.
Схиляю голову перед їхнім терпінням і
відданістю, якою наділені вони. Дійсно, друзі пізналися в конкурсі. В основі
всього - особистість. Організовуючи фантастичну підтримку, Інна Володимирівна
Дяченко, методист РМК, мабуть, і сама не усвідомила ще, що вона є великим
організатором, і за нею пішли, її почули (згадую, як вона вболівала за своїх
словесників під час перевірки). А Наталя Фастовець?! Це ж треба стільки вкласти енергії,
щоб спонукати словесників Вільнянщини до підтримки мого блогу у веб-конкурсі! Всім, і кожному зокрема, - вдячна. А про
своїх земляків, зокрема Марію Михайлівну та Богдана Івановича Ільницьких, які
зараз отримують заряд від Карпат, а мене енергетично підгодовували протягом
року, варто вже окремий допис робити (і напишу!)...
Не хочу, щоб минуле
переслідувало в році 2014. І сьогодні, спокутуючи перед колегами, які працювали
на спецкурсі, обов’язково надолужу упущене - у "Творчій майстерні" (правда, за новим посиланням (виросли зі
штанців) - сайт: "Камертон філолога: відлуння" )), - оживуть їхні творіння.
Підсумовувати завжди нелегко.
Боїшся когось не згадати добрим словом, випустити частинку із великої частки
отої буденщини, яка, на жаль, стає нашим способом життя. І ніхто не зробить нам
свята, якщо самі на нього не спроможемося. Створімо для себе свято радості
спілкування. Гуртуймося, бо в цьому наша міць і мудрість. З Новоріччям! Хай у
році Синього коня щастям веселковим повниться сповна. Щедрих ужинків нам на мовно-літературній
ниві.
Немає коментарів:
Дописати коментар