четвер, 26 січня 2017 р.

Про розкрилля філологічних душ, калину-горобину, думки про вічне та педпрактику в Запорізькій гімназії № 11


Ранок морозного січневого дня лукаво доторкався до кожного, хто поспіхом старався заховатися за дверима розкішної будівлі, яка манила своїм незвичним фасадом. Зауважу, що завжди, проїжджаючи повз неї, здавалося, що в її нутрі криється таїна, строгість... Однак, як тільки переступаєш її поріг, потрапляєш в узвичаєний ритм шкільного життя. Кудись дівається строгість, неприступність, а тобі назустріч усміхаються гостинність, привітність. Так було і сьогодні. На педагогічну гостину напросилися, бо знали, що тут буде чим поживитися філологам області. Вже й не пригадую, скільки разів, але щораз відкриваєш для себе неймовірне джерело життєтворчості двох креативних колег - Тетяни Вікторівни Михайленко та Тетяни Василівни Настич. І сьогодні нам, слухачам інтегрованих курсів ПК, вдалося потрапити на "суперечку" двох літератур у шостий клас та зібрати розкішне гроно знань шестикласників, доторкнутися до тонких душевних струн старшокласників, котрі висловлювали думки про вічне... Цікаво було завітати на "хутір поблизу Диканьки", де творилися традиційні дива (за М.Гоголем) із вкрапленнями сучасності... Час творчості збіг непомітно. І вже повертаючись із педгостини, прокручуючи стрічку почутого й побаченого, розумієш, що не зміліє духовне джерело гімназистів, допоки біля його витоків стоять такі Учителі. А колективу Запорізької гімназії № 11 (директор Непрядкіна С.Ю.) зичимо й надалі світитися знаннями, випромінювати радість успіху та щедро засівати ниву духовності. А на спомин світлини... та відеорелакс


Дописати коментар