Зроби реферальний клік допоможи народитися книжчці

Як вам така ідея? Розпочинаю акцію...
Букнет пропонує реферальну винагороду, якщо  реферал (користувач, якого було перенаправлено на Букнет за  партнерським (реферальним) покликанням (клікніть).

Таким чином випадає нагода поповнити гаманець, який буде використано для видання книг! Дякую, що почули. З вас - покликання - з мене паперові книги!

Де не римується душа...

Запрошую на новостворений сайт "Де не римується душа", присвячений моїй художній  творчості. Тут ви матимете можливість прочитати чи то оповідку, чи новелу. А може зацікавить дещо з поетичного? Буду вдячна за коментарі, ввідгуки.

Коли життя книги "Світ навколо нас" варто продовжити...

Сьогодні рік, як із тридцять першого дня січня-2020 полетіла у світи книга, на яку сподівалися читачі, які сприяли такій події. Саме завдяки спільноті було перевидано #Світ_навколо_нас (автор Галина Гузовська-Корицька, видавництво "Дике поле"). Рік життя для нас був сповнений презентаціями, сотнями постів, фотозвітами у ФБ. Значимою була участь у фестивалі "До Василя", у здобутті книжкової премії "Еспресо. Вибір читачів 2020" (номінація "Література для дітей"), у "Толоці-2020" (незважаючи на те, що на нас там не чекали?!)...  Книжечка ввійшла в родини, у школи й залишила глибокий слід у душі на рокИ. #Світ_навколо_нас пізнають в Україні,  Канаді, Америці, Італії, Польщі, Вірменії. "Кицька", "Синичка", "Кульбаба: дід чи баба?" та інші герої творів надихають на створення мультфільмів, буктрейлерів, малюнків, флешмобів... Вдячна Олександру Лазутіну, директору в-цтва "Дике Поле", художниці Людмилі Харламовій за те, що повірили в мене; спільноті, вчителям, викладачам, школярам, батькам, бабусям-дідусям - за сприяння входження книги в щоденну життєвість; меценатам, які допомагають, щоб книга знайшла місце у шкільній бібліотеці. З надією, що життя книги Світ_навколо _нас таки продовжиться...

Більше про рік життя книги: 

• Коли життя книги варто продовжити
• Презентація
• Мій творчий дивосвіт
• Мультфільм "Синичка"
  Андрій Колесник, учень Запорізької ЗОШ № 15. 

Витоки: чи "Голодна кутя" буває ситною, або про традиції в переддень Водохрещі

Голодна кутя

Запорошений снігом і обцілований справжніми січневими морозами спішить на гостину вечір, який у народі має назви "Голодна кутя", "голодний святвечір" чи "друга Вілія". Млосний спогад дитинства приносить радість спілкування з батьками, коли спалювали "діда", готували Голодну кутю, "лякали" дерева в садку (щоб краще родили). Пригадую, що вечеряти сідали, як тільки смеркало, бо потім тайком (щоб директор не взнали), бігли щедрувати (тільки дівчатка)... Завжди насичуюся спогадами, коли готую страви: кутю, борщ із вушками, гриби (спасибі сестрі Ганнусі Шевчук із Сороків, сестрі Галюсі Ляшок, сусідці Катрусі Біднюк зі Скоморох, колезі Любоньці Гикаві з Колиндян, які щедрою рукою вділили до свят), рибу... Як і на Багату кутю... І хоч страв менше (не 12), а вечеря вдається смачною, ситною... Цікаві обрядодії цього дня й вечора описав В.Скуратівськиий

Хай колядочки лунають...

Різдво… Колядки… Щедрівки… Ці слова викликають млосний щем про найсвітліше свято в році, дитячі спомини про традиції, які бережемо до цих пір. А ще перед очима постають перші колядники, батько із дідусем Миколою, на Різдво. Після відправи в церкві під вікнами лунало “Устань, господарю…”, – наша родинна колядка, яка прожила понад століття. Скільки переслухала колядок, але до цих пір жодного разу вона не звучала (правда, колядуємо вдома). Сподіваюся, що знайдуться небайдужі, котрі подарують їй життя заново: "Устань, господарю, та й виходи з хати..."

Хай колядочки лунають,
Душу, серце звеселяють,
Хай добро несуть до хати,
а Ви будьте всі багаті!

• Про Різдво
• "Коляд, колядниця, колядниця..."
• Запоріжжя: Різдвяні передзвони 
• Зимові свята. Студія "ТТІ" Діамант". 01 
• Зимові свята. Студія "ТТІ" Діамант". Фільм 7. Святвечір. 2 
• Зимові свята Різдво Христове. Студія "ТТІ "Діамант". 
• Зимові свята. Ф. 9. Різдво Вертеп 
• Зимові свята. Студія "ТТІ" Діамант". Фільм 8. Різдво. Колядки.Щедрівки. 3 

Небо й земля нині торжествують...

Один з найзнаменніших і найвеличніших празників святкового календаря, яким власне започатковується рік, є Різдво Христове, що в народі йменують просто Різдвом. Розпочинається воно в опівніч після Святвечора між 6 і 7 січня. У давнину, як уже мовилося, це була Коляда — свято народження Сонця. Більше...

Витоки. Запоріжжя: Різдвяно-новорічні передзвони через роки
Святвечірнє
Зимові свята. Студія "ТТІ" Діамант". Фільм 8. Різдво. Колядки. Щедрівки
Відео "Святвечір на Запоріжжі"

Між двома веселками

Розділ У.

Недільний ранок уперто напрошувався на гостину. Запускаючи промінчики-щупальця в кімнату, він безсоромно доторкався до обличчя дівчини.

– Вихідний, – відчепись, – крізь сон Софійка відмахувалася від настирливості непроханого. – Маю право на відпочинок.

– Маєш, маєш, – промовила Олена, заглядаючи в кімнату.

Жінка підійшла до вікна й затягнула штору.

– Дивись, щастя не проспи, соню, – пожартувала.

– Я не соня, а Софійка, – розплющуючи очі і смачно потягуючись, засміялася. – Пропав мій сон.

Раптом вона по-серйозному запитала: «А яким воно буває? Щастя…»

– Веселкове, – не задумуючись, відповіла жінка. – Здається, твоє надійне, любляче. Знаю Пасічників не однин рік. Такі не зрадять.

"На сьомому небі від щастя" - твір, який може спокусити сучасних підлітків

Автор Олена Сажко

Наукова онлайн-конференція «Література для юнацтва: читацькі запити / авторські пріоритети»

Презентація

Горіховий Спас

- Маковійчику, й де ти вештаєшся ні світ ні зоря? -виглянула з хати дев'яностодвохрічна Гафія Пасічник, опираючись на ціпок. - Чекай-но, як тільки потрапиш під руку, то перепаде тобі на горіхи, - пригрозила, піднявши палицю й махнувши нею в бік вулиці. - Як тільки потрібна поміч, то всі як крізь землю провалилися, - бурчала, підходячи до старої груші.

- От тільки ти мене й дожидаєш, сестро, - присідаючи на пеньок, - пожалілася старенька. - От так і ти. Коли родиш грушечки, то збігаються всі як оси на мед, а як не стало плодів, то вже й нікому не потрібна, - роздумувала бабуся. - Відсвяткували Спаса, то вже можна й не шанувати нас, - приказувала. Вона дістала з кишені лейбика невеличкий платочок і промокнула куточки очей. - Та, - протягнула. - Старість не радість.