вівторок, 20 січня 2015 р.

Стежками творчості вчителя української, й дещо про педагогічну практику


Січень. Ранок. Запоріжжя. Туман щедро обціловує місто. Якась незвична погода для зимового дня. Однак учителям української мови та літератури, слухачам курсів підвищення кваліфікації, затишно й гостинно в навчально-виховному оздоровчому комплексі 110 (директор Демченко А.Г., заступник директора Зайдман А.А.), який гостинно нас зустрів. Пахне кавою й щирістю спілкування. Вперше ми у цьому закладі на педагогічній практиці, тому й цікаво було дізнатися про школу, яка не тільки навчає, але ще й переймається оздоровленням вихованців. Із пошаною тут ставляться до вчителя, зокрема української мови та літератури. Не кожен може похвалитися затишним кабінетом, обладнаним сучасними технічними засобами. Тетяна Василівна Рухляда, яка запросила нас на гостину, щедро ділилася своїми педагогічними напрацюваннями (а їй є чим пишатися!). За скромним, ніяковілим усміхом криється стрижень її наполегливості й незвичайності. Навчати учнів мислити по-сучасному, вправно скеровувати їхні думки в життєве русло, піднімати не зовсім «зручні» проблеми – стиль діяльності педагога… Ще довго в душі залишалося сум'яття від почутого й побачено на уроці. Зачепило. Вразило отим бажанням учителя навчити вихованців дошукуватися істини, бути терпимим до оточуючих, виважено ставитися до минулого. Такі уроки життя складають суть єства Тетяни Василівни. 
Засиділися на гостині. Прощаючись, щиро бажали колективу дорожити теплом взаєморозуміння й підтримки, ще довго черпати наснагу з джерела творчості.

Немає коментарів: