середа, 12 листопада 2014 р.

Витоки творчості Запорізької гімназії № 46, й про педагогічну практику вчителів української

Зранку Павло-Кічкас плакав туманами. Уже давно всі звикли до листопадових примх, проте сподівання на теплий сонячний промінь ще зігрівав душу. Передчуття не підвело. Тепло й щирість сердець педагогічного колективу Запорізької гімназії № 46 (директор Кругла Л.Ю., заступник Манойло Т.Є.), здавалося, й лід можуть розтопити. Так і сталося. Учителі української мови та літератури, слухачі КПК, стали співучасниками педагогічних дійств, до яких щедро запрошували філологині гімназії:
довелося нам складати сенкан, писати твір-перевтілення з Семеновою Т.С.; напросилися на роль моделі до семикласників, які разом зі своїм сонцедайним (саме учнівський епітет) учителем Михайленко І.В. занурилися в нелегкий процес опису зовнішності людини на уроці розвитку мовлення; із подорожі по країнах "Лексикології" та "Фразеології" разом із шестикласниками (вчитель Черних О.О.) зачерпнули життєдайної народної мудрості. Святом педагогічної майстерності (Мінка А.А., Волкова Н.Д., Кобзар І.П.) стало для нас доторкнутися до витоків творчості філологів. Щирі душею й помислами, без суєти (а може це вміння триматися на висоті!) мої любі колеги гостинно відчиняли двері свого педагогічного завзяття. Знаючи їх не перший рік (з 1997), дивуєшся їхній невтомності, витривалості, мудрості. Щиро вдячна за запросини на педагогічну гостину (саме так і було, - запросили!) й бажаю, щоб над їхнім храмом духовності і творчості ніколи не збиралися тумани.

Немає коментарів: