Літературні імена: Юрій Єршов-Холодний

Субота. 8 лютого. Добігав до завершення обласний етап Всеукраїнської учнівської олімпіади з української мови та літератури. Зігріті теплом та увагою педколективу Січового колегіуму, спілкувалися мої колеги, учителі української, ділилися хлібом насущним на майбутнє. Заглянула Валентина Омелянівна, директор закладу, поцікавившись перебігом заходу. І тільки з їй притаманною скромністю запропонувала "Запорізьку правду" (від 6 лютого), де у "Світлиці" йшлося про двох ювілярів: Григорія Лютого, публічного й добре знаного серед мистецької спільноти (ми його вчора вітали) та Юрія Єршова-Холодного, якого "дехто тільки відкриває для себе"  - Члена НСПУ з 2011 року, автора двох книг "Кришталева ластівка" (2008) та "Народе необачний" (2011) (окремі поезії друкувалися в альманасі "Хортиця"). З Юрієм Івановичем були знайомі "заочно", коли Валентина Омелянівна подарувала його збірочку. Почувши, що він є в колегіумі, попросила автограф (не кожного дня випадає наживо побачити майстра спорту, чемпіона України з важкої атлетики та ще й майстра слова!). І знову ж таки оця Єршовська скромність!.. Поспілкувалися, вмовила на "фотосесію" (не можу відмовити собі в такій розкоші - фото на пам'ять, - це святе). А ще Юрій Іванович щедро погодився, щоб  його поезію "Шевченко. Прощання з Україною" вплели у вінок Кобзареві. Вдячні. А ювілярові бажаємо, щоб його ріка поетичних думок щедро вливалася в море поезії.

Шевченко. Прощання з Україною (Ю. Єршов-Холодний)

День стояв, як темна ніч.

Їхав до столиці.

Віз скрипів. Стогнала Січ

З "милості" цариці.

Пропливали ув імлі

Хати-поторочі.... 
Поезія

PS. Так склалося, що сьогодні ми довідалися про значну подію в житті Єршової В.О. - вона  нагороджена премією Верховної Ради. Вітаємо! 

І знову ж таки їхня, Єршовська, особливість - нагорода виявилася своєчасною для ремонту колегіуму.