Зимовий ранок. Проте не з тих,
коли від морозу аж дух перехоплює. Поспішаю на педагогічну гостину в ЗОШ № 75.
Проблиски сонця віщували погідний день, на душі було затишно й спокійно.
Передчуття не підвело. Щораз, заходячи в цей навчальний заклад, впевнена, що
вчителям української мови та літератури, слухачам КПК, буде цікаво й корисно
доторкнутися до творчого дивосвіту колег сімдесят п'ятої. Звичайна
загальноосвітня, але творять у ній люди з великим серцем, й творять професійно.
До речі, самі "напросилися". Не буду лукавити, ми були зацікавлені в
таких запросинах, бо тут є що подивитися, на кого подивитися, й є чому
повчитися. А на сьогодні (уже вкотре!) ми доторкнулися до витоків професійності
Людмили Миколаївни Корчевої, яка (нарешті!) вирішила долучитися до когорти вчителів-методистів.
Давно пора! Щораз буваючи в неї на уроці, відкриваєш її по-новому. Загадковість
душі й глибина розуму криються в цій тендітній жінці. Не кожному словеснику
вдається зацікавити учнів новочасною літературою. А на уроці ми стали свідками
глибокого аналізу творчості О.Ірванця з багаторівневими проблемами, які на сьогодні
залишаються мегаактуальними. Учням пощастило, що з ними працюють креативні,
згуртовані спільними ідеями вчителі. Надзвичайно цікавим виявився творчий
проект "Ім'я Шевченка стукає в серця" (керівник Христич С.В.), який
презентували нам школярі. Здавалося б, що можна маловідомого виокремити у творчості
Кобзаря? А знайшли: "Шевченко й математики"! Цікаво, захоплююче...
Повертаючись після проведення
педпрактики, постійно прокручую стрічку побаченого й почутого. Вже вкотре
переконуюся, що вчителю літератури належить одна з найважчих, але, водночас і
найпочесніша місія, - формувати душу майбутнього України. І дай, Боже, педагогічно-учнівському
колективу сімдесят п'ятої (директор Гончаренко Р.В., заступник директора Єрмак
Л.Ю.) рясно засівати й щедро збирати на освітянській ниві.
Немає коментарів:
Дописати коментар