вівторок, 1 жовтня 2013 р.

Бережімо мудрість

конкурс сайтов


Сьогодні відзачають Міжнародний день людей похилого віку. Але чи варто відзначати це свято? А може треба щоденно пам’ятати про тих, хто Вас оточує, створювати умови для гідного життя?
В. Скуратівський писав: «Як старi дерева пiдтримують гiлками одне одного, так i старi люди почувають себе добре доти, доки вони вкупi. Дiд i баба, якi прожили разом довге життя, навiть переймають риси харак­теру. «Що дiд, що баба, то одна рада», – казали люди. Правда, в багатьох випадках жiнка виявлялася стiйкiшою. У зв’язку з цим родичi мiж собою жартували, що дiд давно б розсипався, якби баба його вчасно не пiдперезала.
Велика бiда, коли старiсть втрачає опору. До кого прихили­тися? З ким доживати вiк? Дiти турбувалися про своїх батькiв, як казали, «догодовували» їх. Злочином вважалося покинути їх, залишити без допомоги. Добрi дiти – батькам вiнець, а злi дiти – кiнець. Старий батько часто поселявся в сина. Лише за умо­ви, що не було синiв, батько йшов до молодшої дочки. Самiтня старенька мати також намагалася поселитися в сина. Але, зви­чайно, життя мiняло й цi правила. Траплялося, що батьки пере­ходили з однiєї домiвки в iншу, шукаючи краще помешкання й шанобливiше ставлення до себе». 
 Зрозуміло, що з плином часу переоцінюєш прожите. Після втрати рідних глибоко в душі кровоточитиме. І до кінця днів своїх думатимеш про те, що ще можна було б зробити, аби врятувати. Сумління… Шкода, але вороття нема… Й не буде.
Для багатьох сьогодні ще не пізно озирнутися навколо й підтримати тих, хто мудрістю своєю наповнює життя…
Притча "Мудрість"