Творчо-вишиванкова харизма у стінах Запорізького ОІППО

Свято творчості й вишиваної краси зібрало вчителів української мови та літератури за "круглим столом" обговорити насущні проблеми сьогочасної мовно-літературної освіти. Стає доброю традицією збиратися небайдужих до майбутнього. Надовго роїтимуться думки від почутого й побаченого, бо такого ще в Україні нема, щоб української навчали у "хмарах". Думками про "безхмарне" начання ділилися мої колеги, учасники регіонального освітнього проекту, які другий рік, незважаючи на перешкоди (вже навчилися долати!), так легко і звично вели у світ технологій, електронної лінгводидактики, відеопоезії. Я щиро вдячна, що маю міцне, надійне плече однодумців, які, долаючи немалу відстань, знаходять час, щоб поділитися професійністю, творчою харизмою. І так воно все зібралося воєдино: бажання, мудрість, шляхетність. У всьому нам допомагав вишиванковий настрій, який створили філологи.  Сподіваюся, що побачене й почуте спонукатиме долучитися до творчості. Вдячна колегам, які подарували нам усім радість спілкування й пізнання: Пересунько Т.М. (Балабинський НВК "Престиж" Запорізького р-ну),  Подлєсна І.С. (Новоспаська ЗОШ І-ІІІ ст. Приазовського р-ну); Колесник Т.А. (Кушугумський навчально-виховний комплекс "школа І-ІІІ ступенів-гімназія "Інтелект" Запорізького р-ну), Ганноцька П.В. (Запорізький класичний ліцей вознесенівського р-ну). Нам приємно привітати Наталю Пічахчі, вчителя української мови та літератури Костянтинівського районного навчально-виховного об'єднання "Гімназія - Мала академія наук № 1 "Таврія" Мелітопольського р-ну, яка брала участь в обласній виставці «Освіта Запорізького краю - 2017», і посіла І місце. Респект їй за майстер-клас, який вона провела 17.05, й щиро зичимо впевненого руху до "хмарних" педагогічних вершин! Світлинний релакс на спомин

Рушник на щастя, на долю й вишиванка для синочка

Роки збігають водою... Все частіше в думках повертаєшся у світ дитинства, напоєний батьківською любов'ю, матусиною наукою, татусевою мудрістю. До цих пір у закутках душі бережеш чарівний світ традицій, а на великі свята витягуєш їх зі скрині пам'яті й вони оживають родинною колядкою чи гаївкою, смакують кутею чи виграють-усміхаються спеченими пасочками, а чи відлунюють посівальними. І вірю, чим більше засіватимуть на Василія, тим рясніше збиратимемо на Іллі, чим більше буде щедрих побажань, тим світлішим буде рік прийдешній. Випещую кожне слово, думку, а вже коли випадає вільна хвилинка, тоді руки й душа тягнуться до вишиття, яке дарує душевний спокій, а на полотні народжується-програмується доля. Незвичайна магія криється у вислові, який споконвіку вкорінився у традиціях українців "На щастя, на долю!". Саме "НА" віддає щирістю, щедрістю, жертовністю, а з материнських уст воно таїть у собі надію, що дитя буде обціловане Долею, що Щастя стане йому вірним супутником у житті. Не тільки слова, вишиті на рушникові, таять у собі сподівання. В композиційному контексті з калиною й дубом вони набувають символічного звучання й стають  життєстверджувальною чудодійною силою на роки... Така словесна круговерть роїлася в думках, коли хрестик за хрестиком народжував узір на рушникові, який вишивала синові-випускникові "на  щастя, на долю". Традиційною пуповиною зв'язувала в родовідний вузлик свої творіння. Одночасно із рушником відбувалося й народження вишиванки-оберега для мого любого красеня, в узір якої добирала символічні кольори: коричневий - землі-матері; зелений - краси й молодості; оранжевий - сонця і хліба; червоний - вірності й кохання... По-материнськи випещувала кожну думку, по-материнськи дякувала Богові, що подарував мені щастя відчувати синівську любов, що дав творчої снаги вишити оберіг для нього... Мабуть, щось є магічне й у тому, що саме в День Матері народився цей образок. Сподіваюся, принаймні, щиро зичу всім синам доброї долі, а їхня увага й повага хай щедро підживлюють материнське серце.

Про хмарний українськомовний драйв в Енергодарі, або педгостина відбулася

Назустріч сонцю й місту, що обдаровує енергією, сьогодні поспішали вчителі української з усіх куточків Запорізького краю. Власне, очікування педагогічної хмарної гостини було для багатьох бажаним, оскільки це була зустріч із креативом, знайомством наживо з колегами, однодумцями, неспокійними й інноваційними - Світланою Пелипенко й Оксаною Васильковською - вчителями-мовниками Енергодарської ЗОШ № 2, учасницями регіонального проекту «Хмаро орієнтоване освітнє середовище навчання української мови учнів». Другий рік філологині запорізької землі навчають учнів української із використанням веб-технологій. Зауважу, коли заварювали "веб"-кашу, керувалися неймовірним бажанням пізнання незвіданого, але насущного, а вже сьогодні впевнено освоюємо хмарний олімп і все більше до нашого гурту долучаються вчителі майбутнього. Прожитих два роки - це навчання, взаємодопомога, взаєморозуміння, а ще виважена мудра підтримка адміністрації. Саме сьогодні ми відчули, наскільки важливо для вчителя, коли його розуміють. Енергодарська ЗОШ № 2 була серед тих 19, кому запропонували долучитися до проекту. Вже у вересні раділа зі Світланою Іванівною, яка повідомила, що для неї створені умови для реалізації задуманого. Два роки творчої впертості й наполегливості - й "Дивасики" педагога  не тільки дивували енергодаських школярів, а стали навчальними веб-майданчиками, на яких навчають української. Відкриттям року стала для мене й Оксана Олексіївна Васильковська. Хмарна мандрівка барвінковою Україною із п'ятикласниками виявилася  для них "безхмарною", пізнавальною. Зауважили всі учасники семінару, що заклад наповнений не тільки сонячною енергією, а неймовірним  людським магнетизмом мешканців. Сонячністю й гостинністю було пройняте все, до чого ми доторкалися. І щиро хочеться побажати цієї життєвої сонцедайності всім, хто долучився до проведення заходу:   Букреєвій С.М., начальнику управління освіти; Цемко С.А., директору НМЦ; Глінській Т.В., методисту НМЦ. Респект Воробйову Л.М., директору ЕЗОШ № 2 та його дружній команді, які щедро ділилися всім, чим багаті їхні професійні серця. Усвідомлюю, на яке міцне й надійне плече опираюся, працюючи поряд зі своїми незрадливими колегами, які, практично, на голому ентузіазмі щоденно віддають себе кропіткій праці. Вдячна Тетяні Колесник, Тетяні Пересунько, Тетяні Єрмак, Світлані Головіній, Наталі Пічахчі, Анастасії Левченко, Людмилі Ларіоновій, Світлані Богдзієвич, Тетяні Тутік, Ользі Ромашко, Ірині Новіковій, Анастасії Юдінковій, Наталі Бистрицькій, які знайшли час для педгостини. На спомин залишаємо світлини й надію на продовження...

Всеукраїнський конкурс учнівської творчості через роки

По крихітці збираємо в родовідний куферок реліквії, все, чим жила наша родина віками. І сьогодні з вдячністю Шацькій Наталі Михайлівні, колезі, ми гортаємо сторінки збірочки, в якій уміщено й нарис Олексія "Я син славного роду", який посів І місце у ХІІІ Всеукраїнському конкурсі учнівської творчості в номінації "Література". Нелегка справа видавати збірники, однак, Наталя Михайлівна знаходить час і кошти, щоб ми мали можливість доторкнутися до творчого світу наших дітей. Сподіваюся, що й колеги, батьки, учні радітимуть новині (див. список).

Запорізький Січовий: 25 кроків до успіху

Січовики святкують... Велике Урочисте Козацьке Коло збирає славну колегіантську родину на ювілей: 25! Це юний вік, сповнений мрій і сподівань... Це чверть від цілого, напоєна шаною до дитини, виплекана українським словом і неймовірною любов'ю до України. Це одна із славних освітянських сторінок Запорізького краю, яка народилася в гідності й терпимості, в щирості і прагненні зберегти і примножити. Це Доля... Й велике щастя бути причетним до славних козацьких традицій, які надійно вкоренилися в колегіумі. Це вже тепер, із відстані часу, осмислююєш нелегкий шлях становлення, боротьби, утвердження. Рік за роком, крок за кроком виважено й мудро веде до вершини визнання Єршова Валентина Омелянівна - Берегиня шкільної родини! Розкрилля розуму, таланту, праці злилися воєдино й дають плідні результати. Є ким пишатися. Кожен колегіант - це особистість, напоєна увагою й повагою Вчителів, які плекають гідне наше майбутнє. З роси й води на довгі роки, Колегіуме! 

Хай  вишиванками виспівує Вам доля,

Й Козацьке Коло буде  міцне й пружне.

Хай веселково стелиться дорога,

А радість творчості назавжди поглине.

Про вишивану Україну та педгостину для слухачів КПК у Костянтинівській СШ "Прометей"

Холод пробирав до кісточок. Здавалося, що повертається зима. Так незвично було спостерігати у квітні, як сніжинки доторкалися до вишневого цвіту й залишали крижаний поцілунок на тендітній квіточці. Перепадало всім: тюльпанам, первоцвіту, нарцисам. Дісталося й нам, слухачам КПК учителів української мови та літератури, які поспішали на педагогічну гостину в Костянтинівську спеціалізовану різнопрофільну школу І - ІІІ ступенів "ПРОМЕТЕЙ" з поглибленим вивченням предметів, що на Мелітопольщині (з легкої руки керівника РМО Ситник З.І. вже вдруге в цьому навчальному році). Однак вулична прохолода залишилася за дверима школи, а ми потрапили в атмосферу гостинності і творчості філологів. Із деким  була знайома давно, проте, це був день відкриттів. Разом із шестикласниками та Анастасією Левченко занурилися у хмарний дивовижний світ займенника; по-інноваційному вразила нас вишиваною Україною Тетяна Тутік із семикласниками; не залишили байдужими слова про тернистий шлях української мови з Інною Біленькою та Оксаною Квітко... Дійсно, свято майстерності вигравало всіма веселковими барвами. На  душі, незважаючи на весняну прохолоду, було сонячно й тепло від побаченого й почутого. Щиро зичимо колективу (директор Сігіда А.В., заступник Квітко О.В.), щоб не змовкала пісня творчості під мирним небом. На спомин  залишаємо світлини й надію на запросини повернутися в Костянтинівку ще не раз.

Витоки: Великдень

Виграє Великдень дзвоном,

Воскресіння сповіщає,

Хай добром і світлим миром 

До оселі завітає.

Хай гаївками лунає

Від Дніпра до Сяну,

І писанками виграє 

В днину цю весняну.

Щоб щасливилося всім
Від хати до хати,
Добра, сонця і життя

Хочу побажати. (Г.Корицька)

Про свято:
В.Скуратівський "Дороге яєчко к великому дню!"
"Великдень на Запоріжжі"
Гаївки
Великодній релакс

Про незвичайних учителів української в Запорізькій ЗОШ № 75

Квітневі передвеликодні дні сповнені сонця, тепла й життєдайності. Сьогодні, поспішаючи на педгостину в Запорізьку ЗОШ № 75, вимальовувала сценарій зустрічі. Була впевнена, що слухачів КПК учителів української пригощатимуть методичними смаколиками із присмаком креативу, професіоналізму. Із великим задоволенням переступаю поріг школи, зустрічаючи привітні обличчя учнів, ловлячи слова запросин моїх любих педагогів.  Щораз, потрапляючи у творчий дивосвіт філологинь, дивуєшся їхнюму вмінню  навчати, пізнавати, думати, шукати істину. Про минуле й сучасне, родовідну пам'ять,  загальнолюдське мудрували семикласники з Людмилою Миколаївною Корчевою (яка, до речі, запросила нас на педгостину); ток-шоу з Вікторією Анатоліївною Камінською подарувало нам зустріч із переможцями конкурсів; хвилюючою була інсценівка казки про Мову, яку підготувала Лариса Миронівна Некіга зі своїми зірочками... Ще довго відлунюватимуть у наших душах слова зі "Щоденника" Діани Ахметової про нелегкі будні її батька - бійця АТО; не раз задума окутуватиме серце про витоки патріотизму в цьому закладі.  Педгостина відбулася... І дай, Боже, педагогічно-учнівському колективу сімдесят п'ятої (директор Гончаренко Р.В., заступник директора Єрмак Л.Ю.) рясно засівати й щедро збирати на освітянській ниві під мирним небом. На спомин світлини.

Наукові розвідки: Моделювання електронного освітнього середовища для навчання учнів української мови

Довгоочікувана новина надійшла з Мюнхена - побачив світ щорічний науковий збірник Шостої міжнародної науково-практичної Інтернет-конференції з україністики «Діалог мов – діалог культур. Україна і світ». Радію, що знайшлося місце й моєму дослідженню, в якому розглядаю проблему моделювання українськомовного електронного освітнього середовища вчителями української мови та літератури з метою навчання школярів засобами мережі Інтернет. Більше...(С. 446-455).