Якщо перед Різдвом готували Багату вечерю, то напередодні Нового року, цебто 13 січня — Щедру. Вона не мала такої великої кількості страв, але була вельми смаковитою: ковбаси, смажене м’ясо, печеня, локшина й обов’язково млинці як прообраз сонця. У деяких регіонах, зокрема на Поліссі, варили другу кутю, заправляючи її смальцем. Від того вечеря називалася Щедрою, а звідси й Щедрий вечір. Не випадково в переважній більшості щедрівок і колядок присутній такий приспів:
Вичікувала... Довго, трепетно. А ще своїм творчим неспокоєм принесла чимало клопотів редакційній раді е-журналу «Інформаційні технології і засоби навчання», куди направила статтю. Виважено віддала до рук високоповажному товариству працю не одного дня. Власне, із упровадженням в області регіонального інноваційного проекту «Хмаро орієнтоване освітнє
середовище навчання української мови учнів» виношувала думку про моделювання е-середовище, яке б сприяло навчанню/вивченню української. Обіпершись на плече колег-практиків, рік мудрували над реалізацією проблеми: покроково підходили до проектування середовища (блог, сайт, платформа Moodle...). Розуміли, що тільки профі зможуть спрямувати наші думки в належне русло. Журнал «Інформаційні технології і засоби навчання» став моїм мудрим порадником із легкої руки Оксани Кучерук, доктора педнаук, професора із Житомира, котра у своїй статті посилалася на наші напрацювання. Саме із нього черпала наукову інформацію, яка допомагала пізнавати ІК-технології... На цей раз свідомо шукала й пораду, й підтримку. Півроку велася дискусія щодо мого визначення поняття «веб-майданчик», експерти терпляче ставилися до мого несприйняття їхніх рекомендацій. Врешті, у вересні було відмовлено у публікації. Однак для мене це стало новим поштовхом довести справу до логічного завершення. Перечитано, передумано немало. Щасливий випадок (набралася сміливості й написала пані Світлані Литвиновій, доктору педнаук, асоційованому редактору) допоміг поставити крапку. Але кожен фініш, - це, по суті, старт. Спілкування з п. Світланою, колегами спонукають до роздумів, до подальших наукових розввідок. І щиро вдячна членам редакційної ради е-журналу «Інформаційні технології і засоби навчання», пані Світлані, пані Лілі за мудрість і наукове плече підтримки - спраглому до технологій філологу вона необхідна, бажана. Буду вдячна, якщо небайдужі до нашого питання ознайомляться з публікацією й висловлять своє бачення на означену проблему.
Різдво… Колядки… Щедрівки… Ці слова викликають млосний щем про найсвітліше свято в році, дитячі спомини про традиції, які бережемо до цих пір. А ще перед очима постають перші колядники, батько із дідусем Миколою, на Різдво. Після відправи в церкві під вікнами лунало “Устань, господарю…”, – наша родинна колядка, котра прожила не менше століття. Скільки переслухала колядок, але до цих пір жодного разу вона не звучала (правда, колядуємо вдома). Сподіваюся, що знайдуться небайдужі, котрі подарують їй життя заново: "Устань, господарю, та й виходи з хати..."
Хай колядочки лунають, Душу, серце звеселяють, Хай добро несуть до хати, а Ви будьте всі багаті!
Сім’я сидить за столом, вечеряє, – вже й
кутя, й узвар на столі. В хаті так ясно, світло горить якось надзвичайно весело
й разом урочисто. Вся сім’я гомонить, кожному хочеться
сказати щось радісне, кожний почуває себе щасливим і повним надій, хоч ніхто не
знає, чого, власне, сподівається він і чи справдяться його надії… Тая радість
перелітає з одного обличчя на друге, мигтить, мов зірниця, в очах, бринить
чарочками, лунає в дзвінкому дитячому сміхові. І гомін, і сміх; але не той-то
буйний, непевний гомін, коли люди гомонять і сміються надто голосно, щоб
заглушити своє горе й сльози, – ні, се гомін спокійний, хоч і веселий. Як любо,
урочисто-спокійно лунає те спільне: «Святий вечір!.. Будьмо здорові з святим
вечором!» (Леся Українка).
Січневі дні сповнені передріздвяних клопотів. Однак для вчителів української з Приазов'я вони наповнилися ще й професійними справами. Співпереживали всі: тренер Ірина (відповідально навчати своїх!); мабуть, і колегам було не з руки - навчатиме своя (та ще й філолог?!). Однак я була впевнена, що все відбудеться: вчителі української здійснять творчу мандрівку у світ лінгводидактики й технологій. Справа не з легких. Закрутили ж тему "Організація пошукової творчої діяльності учнів у процесі навчання української мови засобами веб-квест технології"! Не один тиждень мудрували над програмою тренінгу, не одну нічку "відскайпували", виписуючи його сценарій. Уже не раз, знаючи Іринку більше двох років, дивувалася її легкості "на підйом", прокручувала стрічку нашого знайомства (а відбулося воно банально - на курсах КПК - зацікавлений, з хитринкою погляд, влучне, щире слівце, а ще якийсь неймовірних порух до нового...). А вже потім були "хмари" й власні дивайси на уроці (це тепер їй воздалося - щедрий подарунок від сільського голови (Резанов Ю.В.) - 6 ноутбуків), веб-квест у "нічну зміну" протягом двох місяців, навчання у хмарному кабінеті й залучення школярів до проекту, написання й вихід у світ наукової статті... Упевненість у професійності Ірини Подлєсної, її неймовірний "працеголізм", наполегливість і відповідальність зробили своє - все відбулося. Сьогодні, скайпуючись із учасниками тренінгу, переглядаючи відео, світлинище раз пересвідчилася у правильності вибору тренера - тільки одержимі справою можуть повести за собою, навчаючись, навчати інших, підставити плече підтримки... Не ремесло, а сподвижництво, залюбленість у те, що твориш, здатне на життя.
Вдячна всім: Іриночці, що взяла удар на себе й вистояла; колегам за дружнє плече підримки й добросовісне, професійне виконання завдань; адміністрації Приазовької ЗОШ № 2 (директор Луценко О.Б.) за створення умов для проведення тренінгу; відділу освіти, молоді та спорту Приазовської районної державної адміністрації (Самофалова С.М., Новікова Л.О.) за сприяння у проведенні тренінгу; ректорату КЗ "ЗОІППО" ЗОР за підтримку в організації такої форми розвитку вчителів української. Респект Сергію Омельчуку, доктору педагогічних наук, проректору з наукової роботи Херсонського державного університету, професору кафедри слов’янських мов та методик їх викладання за наукову підтримку - монографія "Навчання морфології української мови на засадах дослідницького підходу: теорія і практика" - лінгводидактичний скарб для філолога. Тренінговий релакс:
Я вдчна Богу, що Ви були, є й будьте в 2017: мої вірні друзі, однодумці, котрі протягом року підставляли наукове, методичне, вчительське плече підтримки. Усвідомлюю, що, якби не було "стимуляторів", то, мабуть, нас не було б такими, якими ми є (однак, хай краще кануть у незвідь, бо відволікають від насущного). Тішуся тим, що доброго, щирого, життєдайного протягом року було більше. 366 днів радощів від досягнутого, задоволення від створеного, захоплення від побаченого спонукали до життєствердження. "Підводити" риску під минулим не буду, бо нема кінця прагненню вдосконалення, але слова вдячності за співтворчість, співпереживання, взаєморозуміння все ж таки варто сказати на порозі 2017-го. Це такий собі релакс, який допомагає бути мудрим, виваженим, а ще вірити, що сказане добре слово сторицею воздасться. А сказати є кому і про кого. Щораз, згадуючи своїх колег, дивуюся безмірній силі духу, якою окутане їхнє творче єство: на ентузіазмі, підтримуючи інноваційне, учасниці регіонального проекту "Хмаро орієнтоване освітнє середовище навчання української мови учнів" творять, "заражають", притягують своїм креативним магнетизмом (Пересунько Т.М. (Балабинська гімназія "Престиж" Запорізького р-ну), Дмитренко І.В. (Вільнянська ЗОШ І-ІІІ ступенів№ 2), Пелипенко С.І. (Енергодарська ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2), Колесник Т.А (Кушугумський НВК "школа І-ІІІ ступенів-гімназія "Інтелект" Запорізького р-ну), Боднар О.І. (Мелітопольська ЗОШ І-ІІІ ст. № 11), Подлєсна І.С. (Новоспаська ЗОШ І-ІІІ ст. Приазовського р-ну), Головіна С.В., Єрмак Т.І. (Мелітопольська ЗОШ І-ІІІ ст. № 8), котрі щоденно, незважаючи на труднощі, вперто реалізують задумане. Цьогоріч нашого полку прибуло: Богдзієвич Світлана (Запорізька ЗОШ № 20 екологічного профілю), Пічахчі Наталя (Костянтинівський НВК "Гімназія –
Мала академія наук № 1 "Таврія" Мелітопольського РВО) активно долучилися до проекту. Відкриття Авторської педмайстені (Пересунько Т.М.) сприяло навчанню 15 філологів, котрі виявили бажання "хмарувати" на уроках української. У проекті вирізняються колеги, які спонукають до співтворчості, заставляють постійно тримати руку на науково-методичному пульсі (надовго запам'ятається двомісячне "квестування" з Іриною Подлєсною). Левина доля в нашому закладі випадає на курсову перепідготовку (у 2016 - чотирнадцять потоків). Безперечно, кожне заняття, створення проекту потребують чимало зусиль. Однак спілкування приносить задоволення, післякурсовий релакс ще довго спонукає до роздумів, корекції. Відвідані уроки, знайомство з творчими майстернями колег, як завжди, гідні наслідування. Слова вдячності адресую вчителям української, колективам закладів, котрі щедро запрошували нас на педагогічну гостину (до речі, дописи з міткою «педпрактика» у блозі допоможуть доторкнутися до життєдайного їхнього джерела): Запорізька спеціалізована школа I-III ступенів №40 (директор Пискунова І.В.; вчителі Хортицького ТВО Сеник С.І., Євтушенко В.В., Романцова С.В., Акімова Н.І., Клим Ю.В., Григор'єва Л.В., Перепелиця Н.В., Ільченко А.О., Антонова Н.М., Балабуха Т.М.); Запорізький класичний ліцей (директор Баньковська О.Г., заступник директора Василенко Л.П., учителі Захлюпана О.С., Гапоненко А.О., Рибак К.Б.); КЗ «Запорізька СШІ "Січовий колегіум“ ЗОР
(директор Єршова В.О., вчитель Чеховська Л.Й.); Мелітопольська
гімназія № 9 (директор Чугай Л. В, заступник Камінська О.Г.); Запорізький НВК № 42 (директор Могилін О.В., учитель Бачурська Н.В.); Енергодарська ЗОШ № 2 (директор Воробйов Л.М., учитель Пелипенко С.І.); Костянтинівський НВК «Гімназія – Мала академія наук № 1 «Таврія» Мелітопольського РВО (директор Шабанова Т.С., учитель Пічахчі Н.В.). Заслуговують на добре слово майстер-класи від Т.Пересунько, котрі із задаволенням відвідували слухачі КПК. Можливостей для самовираження вчителя української в ЗОІППО - предостатньо: конференції, семінари, творчі групи, педмайстерні, педінтенсиви, проекти, веб-квести... П'ятий рік (ювілейний) зібрав на педагогічну гостину керівників РМО, методистів області (традиція!). Творчий симбіоз відбувся на Пологівщині (начальник ВО Капітонов П.В., завідувачка РМК Стольникова А.М., Личката Ю.І., методист РМК, педколектив Пологівської гімназії "Основа" (директор Гугля О.Г.), керівник РМО Штандюк С.І., вчителі Корнєйко Н.І., Грімова В.Л., Броун Н.І., Землянухіна Т.О., Маркітян Л.В.). Майстер-класи від Колесник Т.А., Пересунько Т. М. відвідали філологині під час проведення обласного семінару на базі Запорізького РВО (начальник ВО Рогач Т. І., завідувачка РМКХолод М.В., Жук О.А., методист РМК, Бабкина О.А., керівник РМО, педколективи Балабинського НВК "школа І-Ш ступенів-гімназія "Престиж" (директор Вінніченко Ж.В.) та Кушугумського НВК "школа І-ІІІ ст.-гімназія "Інтелект" (Апостолова Т.О.).Респект колегам! Незважаючи на професійну вчительську насиченість, ми співпрацюємо, розробляємо, навчаємося. Вдячна за незрадливість Т.Пересунько,
І.Подлєсній,
С.Пелипенко,
Т.Колесник, О.Боднар, Т.Єрмак, С.Головіній, І.Дмитренко, Н.Канюці, А.Кромченко, А.Буцик, О.Камінській, С.Сіропол, С.Лохманюк, членам творчих груп, котрі знаходили час і сили для креативних зустрічей. Конкурси, олімпіада... Це 12 місяців напруженої праці вчителя й учня, це півроку нашого неспокою: підготувати, створити умови під час інтеректуальних змагань, об'єктивно перевірити й визначити кращих. І чекання позитиву... Ми вміємо чекати й радіти успіхам запорізьких школярів, студентів. Нам є ким пишатися: з року в рік учасники гідно проходять випробовування й показують результати на всеукраїнському рівні! Вони стають стипендіатами Президента, кабінету Міністрів... Безперечно, слова вдячності колегам, котрі готують переможців; за те, що вони, незважаючи на природні чи політичні катаклізми, навчають української (перебіг подій у постах); членам журі, котрі наділені мудрістю. Допомагаючи зростати вчителю, ми зростаємо самі. Стає суттю нашого існування участь у конференціях, написання наукових статей, керівництво пошукачами. Опираючись на надійне наукове плече колег, цьогоріч побачили світ наукові розвідки у фахових журналах "Українська мова і література в школі" (Н.Б.Голуб), "Українська мова і література в школах України" (С.О.Караман), "Інформаційні технології і засоби навчання" (В.Ю. Биков) - вдячна високоповажним редакційним радам за увагу до моєї праці. До наших творінь. Це я про "Дивослово", яке не один раз знаходило місце для наших тестів (із-за змін у програмі років шість доопрацьовували). Щиро-щиро. Для мене 2016 - це рік знайомств, відкриттів, випробовувань. Своєрідним іспитом цьогоріч для мене став захист моєї пошукачки (голова спецради Караман С.О.): толерантно, професійно прийняли нас і достойно оцінили, - щиро вдячна. Не перестає дивувати оргкомітет українознавчої гри "Соняшник" (Шаламов Р.В., Морщавка Ю.О.), котрий сприяв науково-методичним зустрічам у Харкові та Одесі, де відбувалася співтворчість науковців і практиків, - шана й найкращі побажання. Хвалитися не люблю, але мені було приємно, коли спільнота раділа за відзначення мене премією імені Семена Гончаренкавномінації "методики навчання". Щиро вдячна високоповажній вченій раді Інституту педагогіки НАПН України (О.М.Топузов), відділу навчання української мови та літератури (Н.Б. Голуб), колегам,членам ученої ради КЗ «ЗОІППО» ЗОР за високу оцінку мого творчого неспокою. І насамкінець (а, може, варто було б із цього починати?!) я радію успіхам сина-одинадцятикласника й щиро шлю слова вдячності колегам-січовикам (директор Єршова В.О.), які його навчають, за мудрість слів і порух їхніх душ, за розуміння й уміння бачити в дитині Божу іскру... З особливою шаною кланяюся Світлані Григорівні Коваленко за слово, яке навчила звучати вона по-новому в душі Олексія. Рік добігає кінця... Спогадами сповнене все єство. Перечитую-переглядаю пости у блозі. І прошу Бога, щоб мирним і здоровим був рік прийдешній, щоб здійснювалися мрії моїх друзів, щоб не зміліло джерело нашого бажання пізнавати, творити, спілкуватися. З Новоріччям!
Млосні спомини дитинства ятрять серце. Згадую, як очікувала на прихід святого Миколая, який міг виконати будь-яку забаганку. Правда, сільська дитина двадцятого століття мала приземнені бажання: санчата, "іграшки" на ялинку, рукавички... Однак саме вони стимулювали до послуху, до неймовірного старання заслужити увагу святого Миколая завітати до оселі, де мешкає дитяча послушність... І щораз була щаслива - мої старання не проходили намарне. Бажання здійснювалося. А наступного дня у школі, ховаючись, щоб не побачив учитель, з-під парти хизувалися своїми гостинцями від Миколая. Все відійшло в минуле, онак, до цих пір, просинаючись, просовуєш руку під подушку... І згадую, як умів дивувати Миколай: висунута стрічечка із-за фіранки,якою зав'язано торбинку з подарунком; санчата під ліжком із вимріяними ялинковими прикрасами... Шкода, що дитинство закінчується, коли відходять у вічність батьки, але віра в дива залишається.
На сьогодні нам пропонують чимало навчально-методичної літератури для підготовки до ЗНО. Вдячна любій колезі Наталі Уманців з Івано-Франківського ОІППО, котра, переймаючись долею мого одинадцятикласника, подарувала корисний посібник Марії Шпільчак "Українська літертура в таблицях: матеріали для підготовки до ЗНО". Респект пані Марії (автору праці) за вагому допомогу в підготовці до серйоЗНОго випробовування.
