Всеукраїнський фестиваль педагогічних ідей "МІЙ ОСОБИСТІСНО ЗОРІЄНТОВАНИЙ УРОК"

 9-10 жовтня 2014 року в місті Новограді-Волинському відбудеться  
ІV Всеукраїнський фестиваль педагогічних ідей 
“Мій особистісно зорієнтований урок”. 

Більше

Я у "Хмарах"

Час стрімко несе нас у незвідане. Правду кажуть: "Учитися ніколи не пізно". Так і в мене. Електронна лінгводидактика поглинула моє єство. Тому цілком природно виникло бажання організувати структуроване електронне сховище. Сподіваюся, що створення "Хмарного кабінету" сприятиме здійсненню задуманого. Запрошую всіх бажаючих доторкнутися до електронного майбутнього.

Життєдайність учителів української, й про курси в Приазовському

 ДПА, ЗНО, курси… Тріада, яка "закрутила" в червні вчителів української мови та літератури Приазов'я. А крім того, ці звичайні люди з незвичайними гостинністю й щирістю, сповнені ще й суто особистих проблем. Дивуєшся силі духу, а ще тому всеперемагаючому бажанню пізнати незвідане (довелося разом із Шиліною Г.А. занурюватися в царину її творчої майстерні). Було що почути й що почерпнути від моїх колег, котрі, долаючи тригодинний шлях, все ж таки доносили "новеньке", "цікавеньке"… Та й самі не ликом шиті. Петро Іванович Біда, вчитель української мови та літератури Вознесенської ЗОШ, "відпрацьовував" звання вчителя-методиста, ведучи лабіринтами творчості Каменяра; Галина Василівна Цветанська (керівник РМО) з притаманною їй скромністю розповідала про свої досягнення (а їй дійсно є ким пишатися – переможці Всеукраїнського рівня конкурсу ім. Т.Шевченка, олімпіади, які суттєво підняли рейтинг району). Про кожну із 25-ти є що сказати: креативні, наполегливі, спраглі… Рядок означень можна продовжувати й продовжувати.

Неблизький шлях до Запоріжжя загнав мене на дорогу роздумів про таїну вчительської душі. Незважаючи на життєві перепитії, вчительська натура сповнена всеперемагаючого бажання бути корисною й справедливою, відчувати плече підтримки й черпати запал із живодайного джерела мудрості. Зичу своїм колегам-приазовцям невпинного заряду від вітряків, які дивом видніються на узбережжі Азовського моря.

Ой зав’ю вінки та на всі святки

Зелені празники, як Різдвяні та Великодневі, мають цілу вервечку допоміжних обрядодій. Із Трійцею тісно пов’язані такі святкові дійства, як «завивання вінків», Клечальна субота, П’ятидесятниця, Русалії, поминання предків, «гонити шуліку», тобто Понеділкові заговини, що відзначають через тиждень по Зелених святах. Усі вони так чи інакше суголосні з головною ідеєю — проводом весни і вшануванням предків. Більше...

Міжнародний день захисту дітей

«Міжнародний день захисту дітей» (англ. «International Day for Protection of Children») — святкується щорічно 1 червня. Був заснований в листопаді 1949 в Парижі рішенням конгресу Міжнародної демократичної федерації жінок. Уперше «Міжнародний день захисту дітей» відзначався в 1950-му році. В Україні День захисту дітей встановлено відповідно до Указу Президента України від 30 травня 1998 року № 568/98.

Мирного неба й батьківської ласки всім дітям!

Філолог - це звучить гордо!

Пишаюся, що я своє життя пов'язала з філологією (філоло́гія (грец. φιλολογία; від грец. φίλος — любов і грец. λόγος — слово, учення) . Вітаю всіх із Днем ФІЛОЛОГА, зі святом, яке відзначаємо сьогодні! Слова вдячності моїй любій Аlma mater, Чернівецькому національному університетові ім. Ю.Федьковича, яка подарувала мені щастя стати й бути ФІЛОЛОГОМ!

Зустріч через 25... 

Відгомін курсової перепідготовки, й про те, як учителі української над проектами працювали

Цьогорічний травень, сповнений запахами бузку й акації, обцілований майже літнім теплом, залишив неспокій і в душі вчителів української, слухачів КПК у Запорізькому ОІППО. Так скромно констатуємо після проведення конференції, на якій колеги захищали проекти, створені під час проведення спецкурсів. Креативні, амбіційні, наполегливі вони опановували технологію створення тестових завдань, занурювалися в царину культури мовлення. А ще ділилися своїми буднями й святами. Щораз, спостерігаючи за словесниками, проникаєшся щирістю їхніх помислів і радієш їхній життєстверджуючій силі; розумієш, що, незважаючи на будь-які перепитії, вони залишаться Людьми. Хай щедрими будуть професійні ужинки й обов'язково воздаться за щирість учительської душі. 

Захист проектів:

Світлини на згадку:

Про творчий розмай Запорізької ЗОШ № 92, й про радість спілкування на педпрактиці

Весняним розмаєм окутана Запорізька ЗОШ № 92. На підході до закладу неймовірні пахощі акації полонять все єство. Не змогла не зафіксувати розкішну акацію, яка напоювала повітря щемливим запахом. А на думку спадають слова дідуся, коли приносила радісну звістку "Канікули!" Дідусь Микола, лукаво посміхнувшись, казав: "Дочекалися свого - вакації".  Сьогодні, побувавши на педагогічній практиці в ЗОШ № 92, аж ніяк не відчували "вакаційного" (тобто канікулярного) настрою. Як завжди, притаманно цим щиросердним людям, нас зустріла творча атмосфера педагогічного колективу. І без метушні, професійно, правда, ще не позбулися колеги скромності, вчителі української мови та літератури з цікавістю подорожували з п'ятикласниками (учитель Федорченко М.Л.) стежками "значущих частин слова", разом із дев'ятикласниками доторкнулися до проблеми патріотизму й історичних подій у романі П.Куліша "Чорна рада" (до речі, бінарний урок, який проводили вчитель української літератури Кушнаренко В.О.  та вчитель історії Олійник І.В., стає гарною традицією для пізнання історії та літератури). Разом із вихованцями (Шклярова О.О.) доторкнулися до святая святих - образу матері. Співпережиття, співтворчість відчувається на кожному кроці в цьому звичайному закладі із незвичайними людьми. Вдячна Надії Іванівні Румянцевій, директору школи й моїй любій, надійній подрузі, яка запросила нас на свято педагогічного пізнання. Щиро радію, що "відкриті" уроки колег стають відкриттям їхнього творчого завзяття й професійності. Недивлячись на закінчення навчального року, вони  не розслабляються, а вміло, вправно доводять справу до логічного завершення. Хай гаряча екзаменаційна пора порадує вчительсько-учнівський колектив щедрими  ужинками. З повагою. 

Спокута (в День МАТЕРІ)

Мені багато в житті не треба - аби лиш матінка жила. Ріже… Пече... І так буде до кінця твого життя, бо, на жаль, не повернеш. Не повернеш радісні миті спілкування, щирий усміх й тепло ніжного погляду. Не думали, не гадали, що так, підкрадаючись по-злодійськи, зайде в нашу родину смуток. Боролися, вірили, що матуся не заслужили такої кари: все життя віддавали себе колгоспній роботі, городам, людям. А ще молилися й вірили. З вірою, надією, любов'ю прожили все життя. Підкосило, коли померли тато. Та не в їхньому характері було опускати руки, які не знали спочинку. Правда, вже тоді, по-іншому, переосмислювалося прожите… Залишили все… Пішли, посіявши в моєму серці непереборне бажання спокути за недосказане. Пішли, залишивши в моїй душі сум'яття й каяття, що не вберегли, недогледіли… Про невтомність тепер нагадуватимуть вишиті подушечки, серветки, рушники, а ще вишиванка для сина… До останнього буде тягнути на те обійстя, де ступали мамині ноги, де випікався найсмачніший хліб у світі (такий тільки цьотка Марина пекли!), де чорнобривцями був усіяний городчик, де материнською мудрістю віє з кожного закутка. Куди не глянеш - спогад, покута, пам'ять.