 |
| Світлину взято з інтернету |
Зозуля прилетіла. Як сніг на голову. Ні-ні. Для Володі –
це найбажаніший день у році. Він знав, що обов’язково приїде мама. Не переймався,
що бабуся називала маму «зозулею». Мала на те право. Невістка після смерті
Миколи ніби не своя стала: то сміється без причини, а то заб’ється в куток і
плаче, плаче. Депресія! На той час у село приїхали іспанці будувати комплекс.
Шукали кухарку. Після закінчення кулінарного технікуму Валентину направили
в Журавлине. Познайомилася з Миколою, батьком Володі. За рік і весілля
справили. Якби не Чорнобиль?! Не по одному життю пройшовся. Зразу якось не
відчувалося. А потім із кожним роком усе більше давалися взнаки болячки. Грошей
на лікування не вистачало. Валентина крутилася, як муха в окропі, зранку до
вечора бігаючи по роботах. Однак і цього було замало. Порадили поїхати за кордон.
То був вихід, коли можна було за два-три місяці заробити, щоб хоч якось звести
кінці з кінцями. Де був раз, там і десятий. Грошей заробила, однак, а чоловіка так
і не врятувала. До того ще й у селі подейкують, що й Володька нерідний Миколі.
Та чи варто лізти в душу? Натерпілася. Продовження...
Немає коментарів:
Дописати коментар