субота, 29 серпня 2020 р.

Горіховий Спас

Картинку взято з мережі інтернет
- Маковійчику, й де ти вештаєшся ні світ ні зоря? -виглянула з хати дев'яностодвохрічна Гафія Пасічник, опираючись на ціпок. - Чекай-но, як тільки потрапиш під руку, то перепаде тобі на горіхи, - пригрозила, піднявши палицю й махнувши нею в бік вулиці. - Як тільки потрібна поміч, то всі як крізь землю провалилися, - бурчала, підходячи до старої груші.
- От тільки ти мене й дожидаєш, сестро, - присідаючи на пеньок, - пожалілася старенька. - От так і ти. Коли родиш грушечки, то збігаються всі як оси на мед, а як не стало плодів, то вже й нікому не потрібна, - роздумувала бабуся. - Відсвяткували Спаса, то вже можна й не шанувати нас, - приказувала. Вона дістала з кишені лейбика невеличкий платочок і промокнула куточки очей. - Та, - протягнула. - Старість не радість.