Млосні спомини дитинства ятрять серце. Згадую, як очікувала на прихід святого Миколая, який міг виконати будь-яку забаганку. Правда, сільська дитина двадцятого століття мала приземнені бажання: санчата, "іграшки" на ялинку, рукавички... Однак саме вони стимулювали до послуху, до неймовірного старання заслужити увагу святого Миколая завітати до оселі, де мешкає дитяча послушність... І щораз була щаслива - мої старання не проходили намарне. Бажання здійснювалося. А наступного дня у школі, ховаючись, щоб не побачив учитель, з-під парти хизувалися своїми гостинцями від Миколая. Все відійшло в минуле, онак, до цих пір, просинаючись, просовуєш руку під подушку... І згадую, як умів дивувати Миколай: висунута стрічечка із-за фіранки,якою зав'язано торбинку з подарунком; санчата під ліжком із вимріяними ялинковими прикрасами... Шкода, що дитинство закінчується, коли відходять у вічність батьки, але віра в дива залишається.
Я виросла на щасливому березі дитинства, викохана мудрістю й любов'ю матусі й татуся... Щиро хочу побажати всім у переддень свята Миколая здійснення мрій. Вітаю Микол, Миколаївних, Миколайовичів з іменинами (мій дідуь Микола був взірцем доброти, мудрості). Усім послушним... У цей день матері моляться за синів. А більше про свято від В.Скуратівського та Фонду розвитку народних мистецтв.
Немає коментарів:
Дописати коментар