Вишиваю з дитинства: серветки, рушники, подушечки, костюм, плаття, сорочки... Така собі вишивкотерапія. Хто вишиває, думаю, мене зрозуміє, коли у твоїх руках народжується диво, краса. Та найбільше мені подобається сам процес. Правда, очі вже не ті, але бажання доторкнутися до таїни творення не залишає у спокої. Тепер картини заполонили все моє єство. У суботу, біля віконця, дозволяю собі (та й із підтримкою моїх чоловіків!) мудрувати над вишиванням. Нарешті додзьобала триптих - народилися "лимони". Ділюся радістю...
Немає коментарів:
Дописати коментар