Млосно-солодкі
спогади окутували мою душу, коли сьогодні їхали в Запорізький національний на
підтримку Олексія: захист у МАН. Згадувала свою «науку» в Чернівецькому
університеті. А це було так давно… Незважаючи на ранню пору, мов у вулику, кипіло-вирувало
життя в першому корпусі ЗНУ. Урочисте відкриття, занурення в цікаві дослідження
школярів спонукали до вічного питання: що необхідно зробити, щоб дитина не
розчарувалася «походом» у науку, щоб праця (титанічна!!!) не звелася нанівець,
щоб «не відбити» охоти від пізнання? Толерантно, дослухаючись до кожної думки,
високоповажне журі не залишало нікого без уваги. Зрозуміло, що багатьом ще
захочеться й у наступному році взяти участь у випробуваннях (не було й натяку,
щоб відбити охоту!). І ще, мабуть, було б здорово, коли б у нас запрацювали
школи для манівців, а вчителю-практику надавалися б певні консультації-поради:
як вибрати тему, як організовувати сам процес дослідження. Цьогорічна участь у
МАН, - то вже історія (у нас - третє!). Зичимо успіхів юним науковцям і на фінальному етапі!Світлини на спомин
Немає коментарів:
Дописати коментар