Як добре, інколи, забувши про уроки,
Зібрать валізи й кинувши "діла",
Зчерствілими і спраглими вустами
Чужої мудрості напитись з джерела.
Нехай на тиждень, але стати "вільним",
Махнути через терни до зірок.
І народити заново надію
Про відповідність дії і думок.
Послухати розумних кафедралів,
При цьому розмишляти про своє.
Побігти у
крамницю, до коралів
Й помріяти, що все оце моє!
Забути свої вчительські турботи.
Бо ти ж курсантка з Божої руки!
А потім знов спішити на роботу,
Де зачекались, певно, дітлахи.
І з свіжим поглядом і мрією палкою
Казати
їм про мудрість і добро.
І впевненою власною рукою,
Відкрити нове мудре джерело. (Надія Савченко, Орлянська ЗОШ І-ІІІ ст. Василівського РВО).
Немає коментарів:
Дописати коментар