Як тільки вересень, ми,
учителі української, слухачі курсів ПК, - в ЗОШ № 69. Початок навчального року,
- це завжди клопітно. Проте не для педколективу шістдесят дев'ятої: є кого
показати, є чим поділитися. Й роблять вони це щедро, відверто. Щирість душі
притаманна всім: від директора, невтомної Борисенко Л.М., - до учнів. І так
щораз. Не повторюючись, креативом наповнюється наша зустріч. Тут працюють професіонали.
Але сьогодні розмова не про буденність учительського життя, а про свято, яке збере
всіх, хто може розділити радість зустрічі. Запрошено й мене. Вдячна, бо завжди
з трепетом повертаюся до стін, які обігріли, молоду, недосвідчену, якою
прийшла в школу після закінчення Чернівецького університету. Обігріли й
подарували крила творчості: тут народжувалися мої посібники, тут "зіграла"
свою неперевершену роль Проні Прокопівни, тут відбувалося духовне
становлення... А ще працювали ті, до кого тягнувся, на кого рівнявся... (як не
згадати Антипенко М.І., тодішнього директора; Гулько Н.О., Алєщенко Н.С.,
Іванчук Л.В ..., - кланяюся всім!). І сьогодні, в передчутті свята вітаю всіх,
даруючи рядки вдячності за щасливий професійний старт.
Школі,
яка дала мені професійні крила, в день 40-річчя
Вже 40 років ти стоїш -
красива,
горда, галаслива.
Життям
вібрує кожна мить,
даруючи
наснагу й крила.
Моя
тут воля гартувалась,
учителем
ставала я.
І
творчо жила, розвивалась,
міцніла
вся моя хода.
Через
роки, уже не раз
сюди
я знову повертаюсь.
І
відчуття таке завжди,
що
я до рідного торкаюсь.
Хай
не міліє джерело
творіння
творчого й запалу.
Щоб
ще не раз, в цих стінах нас
тепло
від зустрічі зібрало.
Зростай
у радості й добрі,
знанням
вгамовуючи спрагу.
І
кожен день, і кожну мить
здіймайся
ввись усім на славу.
Немає коментарів:
Дописати коментар