Хто ми? Які? Звідки? Ці запитання завжди з нами. Відповіді на них ми шукаємо всюди, всіх слухаємо і всіх запитуємо. А, може, варто прислухатися, насамперед, до голосу, який то тихіше, то гучніше звучить у нас самих? Можливо, в нас це лише відлуння, а сам голос із далекої-далекої давнини? Чому саме тепер ми вимушені все частіше вдумуватися вШевченкове «... чиї ми діти? Яких батьків?» Нас до цього закликає голос совісті нашої. Повинні повернутися з безпам'ятства, бо, на жаль, рідко хто знає своїх пращурів. Кожна дитина повинна не цуратися, не соромитися свого, рідного, бо рідне найсвятіше....
Учитель не вибудовує кар’єри. Він приходитьдо школи вчителем, і ховають його в тому ж званні,хіба що додаючи слово «пенсіонер».Він – артист, але глядачі йому не аплодують.Він – скульптор, але його витворів ніхто не бачить.Він – лікар, але пацієнти не тільки не дякуютьйому за лікування, а й далеко не завждихочуть лікуватися. Де ж учителю взяти силдля щоденного натхнення? (С. Соловейчик). PS. Зробімо все можливе (й неможливе!), щоб підтримати Вчителя, щоб він мав бажання вчити творити й творив сам.
Сталося так, що Доля закинула мене в Запорізький край після закінчення Чернівецького державного університету. Роки пробігли, а ностальгія за рідним залишиться на все життя. Щось символічне для мене є в тому, що свій день міста святкуватимуть і Чернівці. Отак і зіллються два свята в моїй душі. Дай, Боже, мешканцям цих неймовірно красивих і славетних міст, з роси й води! А для настрою й пізнання запрошую...
Сьогодні відзачають Міжнародний день людей похилого віку. Але чи варто відзначати це свято? А може треба щоденно пам’ятати про тих, хто Вас оточує, створювати умови для гідного життя?
Відчутно облисіли дерева, в дібровах замовк пташиний згук, ставки та озерця вкрилися бляшаним падолистом. Ранками левади й видолинки все частіше сизіють густою памороззю, і дошкульний вітер надокучливо нагадує: прийшла пора витягати зі схованок рукавиці...
На Русі здавна шанували римських мучениць Віру, Надію, Любов та матір їх Софію. Вважається, що молитви до них допоможуть позбутися від хвороб суглобів і жіночих недуг. Простий народ дуже любив святкувати день пам'яті цих святих і називав його всесвітніми жіночими іменинами. До сьогоднішнього дня існує традиція: 30 вересня вітати жінок, які носять імена мучениць.
Це свято належить до 12 великих празникiв, якi святкує християнська церква. корiння його сягає iv столiття — саме тодi знайшли хрест, на якому стратили Ісуса Христа. З ним пов'язані напрочуд цікаві вірування й уявлення, котрі дійшли до нас ще з дохристиянської доби. Прийнято вважати, що "на Здвиження земля движиться ближче до зими", чи "Уцей день здвигається земля з літа на зиму". Тому-то птиці мають одлетіти у вирій, а все лісове гаддя збирається на останню раду, на якій кожен має одзвітуватись за свої вчинки.