понеділок, 6 листопада 2017 р.

Пульс життя філологинь Запорізької ЗОШ № 69, або педгостина відбулася

Шостий день листопада, виправдовуючись за свій настрій, ледь-ледь доторкався несміливим усміхом до кожного, хто поспішав у його буденність. Нам, слухачам КПК, пощастило більше - ми йшли назустріч професійності, креативу, пізнанню. Перший післяканікулярний день видався для педагогічного колективу Запорізької ЗОШ № 69 кропітким, із присмаком хвилювання. Можливо, воно внутрішньо вібрувало в серцях колег-філологинь, бо вперше довелося розправляти два крила професійності і здійснити неймовірну мандрівку стежками української й зарубіжної літератур. На сьогодні нам цікаво й корисно було разом із десятикласниками (вчитель Удовіченко Л.П.) доторкнутися до теми "дворянства" й "міщанства" (комедії "Мартин Боруля" та "Міщанин-шляхтич"), поміркувати над самовідданістю Дон Кіхота та "вічністю образу" із восьмикласниками (вчитель Ільченко Л.П.), відчути "Пульс життя" разом із кураторм шкільної газети Наталею Третяк, зануритися у світ казки "Рукавичка" разом із учасниками шкільного лялькового театру "Веселун" та його керівником Балаш Л.А. Йдучи додому, прокручувала кадр за кадром нашу педгостину, й уже вкотре переконувалася, що дійсно Запорізька ЗОШ № 69 (директор Борисенко Л.М.) сприяє філологам у творчому самовираженні. Як і тридцять років тому, коли й мені було даровано Долею відчути смак творчості у цій школі та здійснити щасливий політ у професійність. На спомин залишаємо слова вдячності філологиням 69 за творчий дивосвіт, світлини і слова, народжені серцем.
Школі, яка дала мені професійні крила
Вже 40 років ти стоїш -
красива, горда, галаслива.
Життям вібрує кожна мить,
даруючи наснагу й крила.

Моя тут воля гартувалась,
учителем ставала я.
І творчо жила, розвивалась,
міцніла вся моя хода.

Через роки, уже не раз
сюди я знову повертаюсь.
І відчуття таке завжди,
що я до рідного торкаюсь.

Хай не міліє джерело
творіння творчого й запалу.
Щоб ще не раз, в цих стінах нас
тепло від зустрічі зібрало.

Зростай у радості й добрі,
знанням вгамовуючи спрагу.
І кожен день, і кожну мить
здіймайся ввись усім на славу. 

середа, 1 листопада 2017 р.

У пошуках інноваційних смаколиків, або тренінг відбувся

Тривоги відійшли в минуле... Здається, тільки вчора планували впроваджувати для вителів української нові форми роботи, а вже сьогодні, після останньої творчої гостини, збираємо інноваційні плоди. Не скажу, що було легко, однак, бажання пізнавати, моделювати, йти в ногу з часом взяло верх над усіма хвилюваннями, скептичними усміхами. Щораз, спостерігаючи за наполегливістю філологинь пізнавати незвідане, дивуюся їхній невтомності, ретельності. Два дні неймовірного творчого веб-драйву виллються у проекти, й ще не одну ніченьку мудруватимуть вони над створенням проблеми, над пошуком інструментів для їхньої реалізації. Тренінг «Організація пошукової творчої  діяльності учнів у процесі  навчання української мови  засобами веб-квест технології» відбувся. У різні куточки області розлетілися креативні ідеї,  які, я сподіваюся, повернуться цікавими проектами. Прощаючись на мить, усвідомлювали, що це НЕ на довго. Плече підтримки в нас надійне: протягом двох-трьох тижнів, уже дистанційно, домізкуємо, доопрацюємо розпочате. Щиро вдячна колегам, які небайдужі до майбутнього, а, незважаючи на відстань (Пологи, Оріхів) приєдналися до творчої спільноти вчителів української Запорізького краю. Респект Запорізькому НВК № 67 (директор  Малиш О.Є., заступник Барахова Л.О., вчителі української: Шкляренко С.В., Беспала О.О., Христич Т.І., вчитель інформатики Солдатенко С.І.) за сприяння у проведенні заходу й за неймовірне людське тепло в осінню пору. Зичу всім нам незрадливого бажання творити, пізнавати, поглинати, впроваджувати, спілкуватися. На спомин  - фоторелакс.

середа, 18 жовтня 2017 р.

Науково-методична гостина в селищі, яке чумаки заснували


Вісімнадцятий день жовтня щедро обціловував туманом Запорізький край. Здавалося, що цим поцілункам не буде кінця-краю... Однак несміливі проблиски осіннього сонця крізь пелену туману вселяли надію на прояснення. Не буду лукавити, але я милувалася такою грою, тішилася жовтолистом і в подумках вимальовувала гостину, на яку запросили нас, філологинь кафедри філософії та суспільно-гуманітарних дисциплін ЗОІППО, колеги із Веселівської територіальної громади (начальник відділу освіти, молоді та спорту Дундук О.С.). Кольори добирала світлі, візерунки вимальовувалися яскраві, а в голові роїлися думки, які спонукали до продумування нашої зустрічі, до виокремлення найголовнішого... Релаксувала. Приємністю заграв спогад про перемогу на фінальному етапі Всеукраїнської учнівської олімпіади з української мови та літератури Шавлюк Анни (ІІ місце), учениці 8 класу  КЗ «Веселівська ЗОШ І-ІІІ ст № 1» СР (учитель Латиш Т.А.) та Валерії Щебликіної  (ІІІ місце), учениці 10 класу КЗ «Веселівська районна різнопрофільна гімназія» СР (учителі Філь Г.Б., Слічна Л.Г.). Згадалося незвичайне бажання вчителів української мови та літератури насолоджуватися інноваційними смаколиками  під час КПК, постійна потреба розвиватися, вдосконалюватися, пізнавати незвідане. Знаючи філологинь із Веселівщини не один рік, прокручувала стрічку часу нашого творчого спілкування й усвідомлювала, що вони не зупиняться на досягнутому, вперто торуватимуть професійну стежину, триматимуть руку на пульсі, щоб відчути ритм нового, такого мінливого майбутнього. Педгостина відбулася. Спілкування було насиченим... І обов'язково буде продовження... Освітянська громада з великими амбіцями, потенціалом, а ще із значною підтримкою однодумців усвідомлює свою місію, готова до змін і очікує на науково-методичне плече підтримки. Вочевидь і наша готовність іти назустріч кожному. На спомин залишаємо світлини й відкриття мешканців Веселого...



неділя, 15 жовтня 2017 р.

Побачив світ навчально-методичний смаколик

Чекати довелося недовго... Це на перший погляд здається, що народження вимріяного посібника відбувається завдяки бажанню автора. Однак не так легко знайти підтримку рецензентів, видавництва, схвалення для використання. Пощастило, бо тріада успіху зіграла мені на руку. Вдячна рецензентам Горошкіній О.М., доктору педагогічних наук, професору; Колесник Т.А., вчителю-методисту Кушугумського НВК "Інтелект" за плече підтримки; Котусенко О.Ю., головному спеціалісту відділу змісту середньої освіти, мовної політики та освіти національних меншин Департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки України, й Михайловській Н.А., начальнику відділу наукового та навчально-методичного забезпечення змісту загальної середньої освіти Нової української школи Державної наукової установи «Інститут модернізації змісту освіти» Міністерства освіти і науки України, за слушні рекомендації щодо підготовки для схвалення комісією з української мови НМР, експерту Нечипоренко А.Ф., кандидату філологічних наук, доценту кафедри української мови, літератури та культури КПІ ім. Л. Сікорського за об'єктивну оцінку моєї праці. Найбільше, як на мене, припало на долю видавництва "Мандрівець" (керівник проекту Б.П.Бенюк), яке ризикнуло і вклалося матеріально (в основному всі "працюють" на ЗНО, а тут диктанти?!). Сподіваюся, що не розчаруються, адже співпрацюємо не один рік. Зауважу, що збірник "омолодився", поповнився новими  текстами, які орієнтовані на соціокультурну змістову лінію... Більше про посібник... Запрошую смакувати всіх, кого цікавить українська мова, традиції, культура, всіх, хто любить українське слово... 

вівторок, 10 жовтня 2017 р.

Навчання по-дорослому із присмаком дитячої зацікавленості

Ох вже ця Тетяна Пересунько! Десятий день жовтня подарував учителям української, слухачам КПК,  неймовірний хмар-драйв із добре знаною в Україні хмарницею. Здавалося, після 50-годинного спецкурсу філологині вже отримали необхідний куферок знань, щоб упроваджувати в навчальний процес хмарні технології, однак, зустріч із Тетяною Миколаївною, автором "хмарної" педмайстерні, сколихнула по-новому спільноту. Спостерігаючи за колегами, дивувалася їхній зацікавленості, бо знала, що нелегко їм "пробиватися" у хмари, але усвідомлювала, що вони не зупиняться на півдороги, а вперто прокладатимуть шлях до здійснення задуманого, що створені методичні смаколики сподобаються їхнім вихованцям, що школярі вивчатимуть  українську по-інноваційному. Так і буде, бо зміни люблять крилатих, зацікавлених, творчих. Тетяні Миколаївні вдячна, що знайшла можливість провести засідання АПМ у рамках проведення Днів дорослих у  ЗОІППО, й щиро зичу, щоб обласна премія, яка цьогоріч їй не дісталася, все-таки матеріалізувалася до наступного свята (вона цього варта!), щоб щоденно-щонічна праця й надалі приносила задоволення, захоплення оточуючих і планетарного визнання.

субота, 7 жовтня 2017 р.

Філологічна хмаринка над Запорізькою ЗОШ № 20, або педгостина для вчителів української відбулася

Жовтневий день окутував прохолодою кожного, хто поспішав йому назустріч. Здавалося, осіння настроєвість настирливо просочується в душу, однак, залишаючи сподівання, що теплий промінчик спілкування зігріє вчительські серця. Так і сталося. Філологічна хмаринка для шестикласників у Запорізькій ЗОШ № 20 із креативною вчителькою української Світланою Богдзієвич виявилася щедрою на пізнання фразеологізмів, спонукала до мислення й залишила вир думок про необхідність змін у навчанні школярів, про продукування інноваційних смаколиків для педагогів. Цьогоріч при Запорізькому ОІППО двічі сплановано "хмарний" спекурс для вчителів української, а вдруге проведення педгостини на базі цього закладу містило в собі символічну суть: поєднання науки і практики. Ще недавно Світлана Миколаївна пізнавала веб-технології, а вже сьогодні стає взірцем їх упровадження на уроках. Вона не очікувала, коли їй створять умови, а наполегливо виборювала місце у "хмарах". Звичайно, завдячувати варто адмістрації школи (директор Шульга В.І.), яка підставила надійне плече для досягнення бажаного. Споглядаючи за вчителькою, вирізнялала її внутрішню й зовнішню гармонію: глибина душі, природний розум, скромність, толерантність... Залюбленість у справу, я впевнена, сприятимуть її професійному зростанню, а справжня любов до дітей та їхня віддача забезпечить щасливу вчительську долю. На спомин про педгостину - світлини... І щирий порух вдячності.

субота, 30 вересня 2017 р.

УЧИТЕЛЬ – то є вічності душа, або роздуми в переддень учительського свята

Жовтневий день  несміливо заглядає у віконце, а разом із ним щирим усміхом входить у кожне серце щемливий спомин про свято Вчителів. Якось млосно стає на душі, бо маю пряме відношення належати до великої вчительської родини. Доленосною стала моя мрія. І вже тридцять років, після закінчення Чернівецького університету, сію розумне, добре, вічне... в Запорізькому краї, в якому, жартуючи, відбуваю своє педзаслання (за розподілом нас приїхало двадцятеро). Але дай, Боже, кожному пройти цей путь так, як пройшла я. Залюбленість у справу завжди давала терпкі плоди із присмаком надій, сподівань, віри. І вже сьогодні, з відстані часу й досвіду, усвідомлюю сущність учительської долі, всіяної роздумами про тих, хто і тобі давав життєві уроки, про тих, хто настановами й підтримкою "робив" із тебе вчителя; про тих, кого поважала, а тепер вони, зворушено й ніжно згадують шкільне життя, сповнене неймовірних життєвих пригод. І пам'ятається тільки світле. Давно повиростали мої учні 4-Є класу, в якому їх було 45?!! Кожен по-своєму вийшов на життєву стежину. Однак вдячна, коли дають про себе знати, коли діляться радощами і смутком, коли співпереживають за долю однокласників. А ще спогадом ятримо душі, згадуючи тих, кого вже нема серед нас... Життя... Вдячна Долі, що кожен виток до професійної зрілості дарував мені знайомство з Особистостями, які ставали друзями й підставляли надійне плече. Вдячна Долі за  випробовування, які сприяли виробленню імунітету до ницості, заздрості, крутійства... Вдячна Долі за батьків (світла їм пам'ять!), які підтримали в життєвому виборі. А ще вдячна тій Першій школі, № 69, яка стала міцним життєм підґрунтям... У переддень свята зичу учительсько-викладацькій родині сонцесяйності, життєдайності, життєлюбства на довгі роки. 


Учителю!
Низький уклін за музику душі Твоєї,
За щирість слів, за круговерть думок,
За поштовх до здійснення моєї мрії,
За неймовірний мудрості урок.

Ввібрала я усі Твої старання,
Через роки несу я Вчителя слова…
Тепер уже відлунює те давнє –
УЧИТЕЛЬ – то є вічності душа. 

Уже осіннім жовтолистом
всміхнулось свято Вчителів,
Наснаги, творчості, здоров’я,
Щоб кожен день святковістю для них зорів!

Галина Корицька

Витоки: 30 вересня – День ВІРИ, НАДІЇ, ЛЮБОВІ


На Русі здавна шанували римських мучениць Віру, Надію, Любов та матір їх Софію. Вважається, що молитви до них допоможуть позбутися від хвороб суглобів і жіночих недуг. Простий народ дуже любив святкувати день пам'яті цих святих і називав його всесвітніми жіночими іменинами. До сьогоднішнього дня існує традиція: 30 вересня вітати жінок, які носять імена мучениць. Віра, Надія і Любов народилися й жили в Італії в II столітті. Софія, мати дівчаток, залишилася вдовою, їй довелося виховувати дітей одній. Так як вона була переконаною християнкою, то дала дочкам імена, що відповідають трьом основним християнським чеснотам - вірі, надії, любові. Софія проповідувала свою віру відкрито, незважаючи на те, що в країні йшли гоніння на християн. Про свавільну вдову донесли імператорові Адріану (117-138), і він звелів доставити сім'ю в Рим. Здивований сміливістю юних християн, імператор відіслав їх до однієї язичниці, якій наказав переконати їх відректися від віри. Однак усі доводи й красномовство язичницької наставниці виявилися марними – сестри-християнки не змінили своїх переконань. Тоді їх знову привели до імператора Адріана, який переконував їх принести жертву богині Артеміді. Юні діви (Вірі було дванадцять, Надії - десять і Любові - дев'ять років) залишалися непохитними. Тоді імператор наказав жорстоко катувати їх. Розлючений імператор наказав катувати дітей на очах у матері, свідомо знаючи, що це принесе їй важкі душевні муки.

 Дівчаток били, палили розпеченими прутами, кидали в палаючу смолу, а вони, так само як і їх мати, не відреклися від своєї віри. Дивно, що під час тортур тіла дітей майже не постраждали. Тоді імператор наказав обезголовити мучениць. Святу Софію не піддали тілесним мукам, і цим прирекли її на ще сильніші душевні муки від розлуки з закатованими дітьми.
 Через деякий час імператор дозволив Софії забрати тіла дочок. Вона відвезла їх за місто й поховала. Два дні мати не відходила від могили дітей і на третій день померла. Християни поховали страждальницю поруч з дочками.
 Постраждали вони в 137 році. За великі душевні й тілесні муки, прийняті в ім'я Христа, своїм вчинком стверджуючи, що нестача тілесних сил не перешкоджає прояву сили духу і мужності, Церква зарахувала Софію та її дочок до лику святих.
 З 777 року довгий час мощі святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії зберігалися в Ельзасі, в бенедиктинському абатстві на Ешо (ясеновий острів), недалеко від Страсбурга, куди приходило безліч паломників. Проте через три роки після Французької революції монастирські будівлі були продані з аукціону, мощі святих зникли. У церкві відкрили трактир з винним погребом. У 1822 році він був закритий, і тільки в 1898 році обитель оголосили історичною пам'яткою і почали відновлювати. 
А 3 квітня 1938 католицький єпископ Шарль Руш привіз до Ешо з Риму дві невеликі частки мощей святої Софії, яким до сьогоднішнього дня приїжджають поклонитися віруючі з різних країн.

Народні прикмети
Віра, Надія, Любов та їхня матір Софія. Всесвітнє бабине свято. Всесвітні бабські іменини. Дівоче свято.
Ці святі жінки дуже шануються на Русі. В цей день проводилися дівочі посиденьки. «Себе показати й на інших подивитися».

Говорили: якщо полетять журавлі в цей день, то на Покрову буде мороз, а ні, - то зима буде пізніше. «Колесом дорога»,-  кричали журавлям, тобто повертайтеся.

середа, 27 вересня 2017 р.

Творчий веб-драйв філогинь Запорізького краю, або на часі тренінги-2018



Час не стоїть на місці... Дехто скептично ставиться до всього новенького, яке шалено вривається в наше освітянське буття. Однак, чи варто перейматися песимістичною настроєвістю, якщо вчителі української Запорізького краю вперто й наполегливо шукають джерело пізнання, щоб піднятися на вищий професійний щабель? Цьогоріч філологині випробували нову форму зростання - тренінг. Це був неймовірний творчий веб-драйв, на якому моделювали урок української з використанням веб-застосунків, училися формулювати проблему, водночас пізнаючи інноваційні інструменти. До речі, творчий процес висвітлювався в "Камертоні філолога", на ФБ; кипіла робота в Авторській педмайстерні; сайт "Українська на щодень: цифровий формат" організаційно сприяв у проведенні занять. Відпрацювали... Вдячна Ірині Подлєсній та  Тетяні Пересунько, співавторам-тренерам, які спрацювали на совість. Вдячна колегам-філологам, які з найвіддаленіших куточків області поспішали назустріч пізнанню. Респект адміністрації навчальних закладів, які підставили дружнє плече і сприяли створенню креативного настрою (Приазовська ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 (директор Луценко О. Б.); Балабинський НВК «Престиж» (директор Вінніченко Ж. В.); Запорізька ЗОШ І-ІІІ ступенів № 90 (директор Аліпова Г. В.); Запорізький колегіум № 98 (директор Івахненко Н. П.); Костянтинівське РНВО № 1 «Таврія» (директор Шабанова Т. С.); Запорізький класичний ліцей (директор Баньковська О.Г.); Запорізький ЗНВК № 108 (директор Кришталь В.В.); Запорізький ліцей № 62 (директор Пархоменко І.В.). Відрадно, що до впровадження інновацій долучилися й керівники РМО вчителів української мови та літератури (Коса Л.О., Комунарський ТВО; Ситник З.І., Мелітопольський РВО). Спробували... Сподобалося... Результативно... Численні звернення колег із побажанням брати участь у тренінгах спонукають до релаксації, роздумів, удосконалення програм... На сьогодні запрошуємо всіх неспокійних, небайдужих, життєтворчих до співпраці й пізнання новенького. Для вчителів української пропонуємо вибрати треніг, який зацікавив, і подати заявку (40. "Організація пошукової творчої діяльності учнів у процесі навчання української мови засобами веб-квест технології"41. Моделювання уроку української мови в умовах розвитку електронного освітнього середовища; 42. Веб-інструментарій вчителя-мовника (для вчителів української); 43. Методика моделювання навчально-методичного електронного посібника «Українська на щодень»).
Виникають запитання? Телефонуйте, пишіть, виходьте на скайп. Не баріться! Не проґавте шанс пізнати незвідане!!!